Антикризове управління – це управління, в якому встановлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів, заходів із зниження негативних наслідків кризи та використання її факторів для наступного розвитку.
Антикризове управління доцільно організовувати відповідно до таких принципів [2, с. 457]:
- загальні для системи управління: економічної ефективності; соціальної відповідальності; розмежування функцій політичного, державного та господарського управління; орієнтації на споживача; системності;
- специфічні для антикризового управління планування та розробки спеціальних програм стратегічного характеру; постійного моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовища; безперервності; цілеспрямованість процесу управління; оперативності та достовірності вхідної інформації; достовірності прогнозів; відсутності універсальних антикризових рішень; кінцевої орієнтації на діяльність.
Виходячи з наведеного можна виявити такі концептуальні ознаки кризових явищ в діяльності та розвитку організації: різка зміна становища системи; суттєве загострення суперечностей між її елементами; загроза життєдіяльності системи; стан непевності; невідкладність прийняття рішень.
Виділяють декілька типів кризових явищ в діяльності та розвитку організації. Їх можна систематизувати, класифікувати за певними ознаками, які враховують причини, характер та наслідки кризи: за особистісною ознакою: об'єктивна, суб'єктивна; за ступенем керованості: керована, некерована; за масштабом: локальна, функціональна, глобальна; за ступенем втрат: незначна, збиткова, руйнівна; за відношенням до середовища: екзогенна, ендогенна; за ступенем впливу: легка, середня, глибока; за вірогідністю виникнення: випадкова, закономірна; за природою виникнення: природна, штучна; за ступенем вияву: потенційна, латентна, гостра; за тривалістю: короткочасна, затяжна, циклічна; за інтенсивністю вияву: уповільнена, інтенсивна, реактивна; за характером процесу: оновлення, оздоровлення, ослаблення, нова криза, загострення [3, с. 132].
Для більш чіткого розуміння поняття кризового стану організації з метою вироблення більш чіткої антикризової стратегії необхідно розглянути також етапи розвитку системи та можливий вплив на нього кризових явищ. Як і будь-який продукт життєдіяльності, людини, кожна соціально-економічна система про ходить певні стадії, які мають циклічний характер: підйом, стабільність, гальмування (криза), руйнація (або оживлення). На перший погляд, спад у діяльності системи виникає тільки через кризу. Однак зауважимо, що на кожній із стадій розвитку існує ймовірність появи кризової ситуації, яка може призвести до відхилення від нормального циклу розвитку. Система, яка розвивається, має певну динаміку, що забезпечується однорідними за складом і характером діями по етапам та стадіям її життєвого циклу. Виникнення кризи на стадіях циклу життєдіяльності системи державного управління зумовлено її своєрідними проявами [1, с. 27]:
- зародження – стадія, що пов'язана із формуванням усіх вихідних параметрів подальшого функціонування та змін, визначенням базових суперечностей та заходів щодо їх нейтралізації; відсутність або недостатня чіткість у визначенні цих параметрів може, по-перше, призвести до виникнення кризи - загострення суперечностей між елементами системи чи політичними гравцями, по-друге, закладає основу для майбутніх непорозумінь;
- зростання, позитивна динаміка – стадія, що передбачає збільшення активності елементів системи, упровадження і інноваційних технологій, залучення додаткових ресурсів та активних учасників до процесу розвитку системи; відсутність необхідних кадрів або неналежне виконання обов'язків учасниками призводить до кризової ситуації; відсутність ресурсів, їх невчасне надходження (наприклад, палива) може призвести до кризи, що за масштабом зростає до загальнодержавної;
- стабільність – стадія виникнення певних обмежень у позитивній динаміці, що спричинено вичерпуванням ресурсів або втратою інтересу до участі в процесі, конфліктом його ініціаторів або учасників; "тупцювання" на місці також свідчить про наявність кризи, яка може носити різний характер – економічна, політична або міжнародна;
- негативна динаміка – стадія, яка характеризується нарощуванням факторів спротиву, що пов'язані з відсутністю можливостей з підтримки позитивної динаміки, коригування вектора майбутніх змін; загроза життєдіяльності; стан непевності;
- депресія – стадія, що зумовлена невизначеністю ситуації з посилення позитивної динаміки або стримування негативних змін; існує потреба нагального, невідкладного прийняття рішень щодо оздоровлення ситуації шляхом перетворень, реформування чи стосовно ліквідації системи.
З урахуванням всього вищенаведеного пропонується такий механізм розробки антикризової стратегії, який включає такі складові:
1. Опис історичного контексту організації в термінах тенденцій, що спостерігаються в навколишньому середовищі, загального напряму діяльності організації та її ідеалів.
2. Здійснення ситуаційної оцінки в термінах сьогоднішніх сильних і слабких сторін, майбутніх можливостей і загроз.
3. Визначення ключових проблем.
4. Визначення стратегічних дій для управління ключовими проблемами і змісту стратегії.
5. Оцінку можливості здійснення стратегічних дій через аналіз реципієнтів і ресурсів.
Список використаної літератури:
1. Антикризові стратегії в державному управлінні: метод. рек. / авт. кол.: В.В. Корженко, Н.М. Мельтюхова, Н.С. Миронова та ін. – К.: НАДУ, 2008. – 52 с.
2. Ситник Л.С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством / НН У країни, Ін-т економіки промисловості. – Донецьк: ІЕП НН У країни, 2000. – 503 с.
3. Ansoff, H.I. Strategic Issue Management // Strategic Management Journal. – 1980. – № 2. – Р. 131-148.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter