Розвиток малого бізнесу в нашій країні активно почався з часу отримання Україною незалежності і є одним із пріоритетних напрямів економічної політики як окремих регіонів, так і країни в цілому, оскільки пов’язаний з вирішенням низки питань не тільки економічного, але й соціального характеру, оскільки діяльність малих підприємств у першу чергу орієнтована на місто чи селище, де вони функціонують.
Саме ці підприємства, що не вимагають великих обсягів стартових інвестицій на їх створення і гарантують високу швидкість обороту ресурсів, здатні швидше за інші вирішувати проблеми реструктуризації економіки, формування і насичення ринку споживчими товарами в умовах дестабілізації економіки і обмеженості фінансових ресурсів. Розвиток малого підприємництва є чинником економічної і соціальної стабільності та необхідним доповненням великим промисловим підприємствам [1].
Становлення малого бізнесу в нашій країні відбувалось в складних економічних умовах, що було обумовлено падінням виробництва, інтенсивними інфляційними процесами, руйнуванням народно-господарчого комплексу та погіршенням матеріального положення основної маси населення. Найбільші темпи приросту загальної кількості суб'єктів підприємництва припадають на 1991-1996 роки і дорівнюють в середньому 148 – 191% щорічно [2]. В цілому ж з 1991 року, цей сектор економіки згідно даних Державної служби статистики України кількісно зріс майже у 12 разів [3]. З 2000 по 2006 рік в Україні кількість малих підприємств зростала в середньому на 23007 підприємств. Даний період був найбільш сприятливий для ведення малого бізнесу. У 2009 році розпочалася фінансова криза, яка супроводжувалася різким збільшенням курсу долару, що негативно відобразилося результатах діяльності малих підприємств. Як наслідок, зменшилося число бажаючих відкрити власну справу та з’явилися підприємці, які виявили бажання її припинити. Щодо наступних 7 років (з 2010 по 2016 рік), то і тут стійких змін в динаміці чисельності малих підприємств не спостерігалося: ріст з 2011 по 2013 роки, змінився скороченням з 2014 по 2016 рік [3]. Ці зміни пов’язані з низкою факторів, що безпосередньо впливають на створення та діяльність малих підприємств, які пропонуємо об’єднати в три групи: економічні, політико-правові та соціально-демографічні чинники.
Недостатня фінансова, матеріальна база (багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування); значний податковий тиск (змушує деяких суб’єктів малого підприємництва працювати в тіньовому секторі економіки); складність доступу до зовнішніх джерел фінансування (залучення інвестицій вкрай проблематичне, слабкі кредитні системи не задовольняють підприємницькі структури); недосконалість системи обліку та статистичної звітності малих підприємств [4] - це економічні чинники, що впливають розвиток малих підприємств України.
Проте, цей перелік варто доповнити також відсутністю належним чином розвинутої ринкової інфраструктури, нерозвиненістю конкурентного середовища та недобросовісною конкуренцією.
Не менш важливими є, на нашу думку, і такі політико-правові фактори як: відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого бізнесу; обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення; перевірки державними органами; недосконалість та нестабільність законодавства у сфері розвитку малого підприємництва, що не дає можливості суб’єктам підприємництва планувати свою діяльність на тривалий період; ускладнений порядок проходження дозвільних (погоджувальних) процедур і, як наслідок, їх висока витратність; неналагодженість співпраці між органами самоврядування, місцевим бізнесом і недержавними організаціями; військово-політичний конфлікт на Донбасі, що мав наслідком різке та відчутне зменшення прошарку малого бізнесу.
Негативно вплинули на розвиток малого бізнесу в нашій країні протягом останніх років і низька платоспроможність населення, зубожіння, збільшення безробіття; зменшення внутрішнього попиту та наявність кризи збуту продукції; недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності; психологічне неприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення; дефіцит вірогідної ділової інформації; деякі труднощі при виході на ринок новостворюваних підприємств [4], які ми відносимо до соціально-демографічних чинників.
Відтак, першочерговими завданнями уряду задля забезпечення стійкої позитивної динаміки показників розвитку малого бізнесу в нашій країні мають стати :
- розробка нових та вдосконалення діючих підходів до правового регулювання приватної власності та форм її захисту;
- створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб'єктів малого підприємництва;
- упорядкування механізму державного регулювання та контролю підприємницької діяльності, зокрема, створення відповідної правової бази розвитку малого бізнесу, фінансово-кредитної та матеріально-технічної підтримки, науково-методичного, інформаційно-консультативного та кадрового забезпечення підприємств.
Не менш важливим моментом при розробці державних програм підтримки та розвитку малого бізнесу має стати врахування регіональних особливостей розвитку малого підприємництва, соціально-економічної ситуації в країні та регіонах, стану виробничої інфраструктури і низки інших чинників. Мають розроблятись Регіональні цільові програми підтримки малого підприємництва, реалізація яких за умов економічної стабілізації сприятиме збільшенню кількості діючих малих підприємств у 1-2 рази, що дозволить забезпечити значний (близько 1 млн.) приріст нових робочих місць, ріст частки малих підприємств у валовому внутрішньому продукті (10-15%) [5]. Це дозволить забезпечити додаткові надходження до бюджетів всіх рівнів від діяльності суб'єктів малого підприємництва, отримати додаткові товарні ресурси, підвищити рівень конкуренції серед вітчизняних товаровиробників.
Таким чином, реалізація вище зазначених заходів щодо забезпечення розвитку малого бізнесу в нашій країні сприятиме вирішенню низки соціально-політичних завдань та формуванню середнього класу, який є в розвинутих країнах є базисом для втілення соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності і демократичного розвитку суспільства та інструментом забезпечення зменшення соціальної диференціації населення.
Список використаної літератури
1. Прохорова В.В. Організаційно-економічне забезпечення розвитку малого підприємництва України / В.В. Прохорова // Бізнес-інформ – 2012. – № 9. – С. 132-135.
2. Сучасні тенденції розвитку малого та середнього бізнесу в Україні [Електронний ресурс].- режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/ ?op=1&z=1012.
3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
4. Дикань О.В. Розвиток малого бізнесу в Україні: проблеми та шляхи забезпечення / О.В. Дикань // Вісник економіки транспорту і промисловості, 2017. - № 57. – C. 58-66
5. Розвиток малого бізнесу: проблеми становлення та перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/vnz/reports/ econom_pidpr /21925/
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter