Ринкова економіка змушує кожне підприємство постійно знаходитися в умовах жорсткої конкуренції, постійного скорочення життєвого циклу продукції та насичення ринку. В таких жорстких умовах уникнути кризи чи банкрутства може лише таке підприємство, керівництво якого вміло обиратиме курс на зростання в умовах швидкої зміни зовнішнього економічного та політичного середовища, грамотно і вчасно обере стратегічні цілі підприємства.
Саме тому актуальним є застосування стратегії диверсифікації на підприємствах України. Актуальність цієї проблеми випливає з ряду причин:
1) вже декілька десятиліть така стратегія вдало застосовується багатьма підприємствами провідних країн з ринковою економікою;
2) в сучасних умовах ринкового середовища вузькоспеціалізованим підприємствам важко пристосуватись до агресивного і мінливого зовнішнього середовища, а спеціалізуючись на випуску товарів лише в певних рамках ці підприємства на ринку не затримуються надто довго (особливо це стосується підприємств ВПК, галузь яких знаходиться на стадії занепаду).
У пошуках методів ефективного господарювання та підвищення конкурентоспроможності підприємств набуває актуальності питання розробки й реалізації нових стратегій діяльності. Через дію несприятливих факторів зовнішнього середовища основна увага має зосереджуватися на стратегіях наступального характеру, спроможних вивести підприємства на новий рівень господарювання та підтримувати на належному рівні їхню фінансову стійкість і платоспроможність [1], тобто забезпечити ефективне функціонування в конкурентному середовищі. Серед існуючих стратегічних альтернатив такі перспективи може забезпечити диверсифікація їх діяльності (або стратегія різнобічного розвитку), яка, за сприятливих обставин, веде до забезпечення конкурентоспроможності [2].
Мета даної роботи: визначити основні аспекти розвитку ринку хліба та хлібобулочних виробів та визначити можливі шляхи його диверсифікації. Серед завдань даної роботи: проаналізувати існуючі тенденції на ринку хліба та хлібобулочних виробів. Здійснити аналіз розвитку іноземних підприємств з виробництва хліба та хлібобулочних виробів. Визначити конкурентні стратегії диверсифікації для підприємств － виробників хліба та хлібобулочних виробів у Західному регіоні України.
Харчова промисловість України є однією зі стратегічних галузей розвитку вітчизняної економіки. Вона покликана забезпечувати стабільне постачання населення необхідними якісними продуктами харчування і виступає важливою ланкою формування продовольчої безпеки держави й експортного потенціалу країни. Першочергове місце у споживчому кошику займають хліб і хлібобулочні вироби. Вони були та залишаються одними з основних продуктів харчування населення нашої країни. Кількість щоденного споживання хліба та хлібобулочних виробів населенням України дозволяє вважати їх одними з найважливішими продуктами харчування.
Ринок хліба та хлібобулочних виробів України на 99,9 % представлений продукцією вітчизняного виробництва. Однак, протягом останнього десятиліття в хлібопекарській галузі зафіксовано спад виробництва.
Відповідно до офіційної статистики, динаміка обсягів виробництва хліба та хлібобулочних виробів в Україні має стійку тенденцію до зниження. Останнім часом спостерігаються стрімкі темпи розвитку національного ринку хлібобулочних напівфабрикатів. Практично кожен великий виробник класичного хліба та хлібобулочних виробів в Україні на сьогодні побував у стадії «заморозки».
Аналізуючи стратегії розвитку іноземних підприємств – виробників хліба та хлібобулочних виробів, чітко можна виділити наступні стратегії, які забезпечують їм конкурентоспроможність та сталість розвитку – горизонтальну, вертикальну та латеральну диверсифікації. Горизонтальна диверсифікація спрямовується на збільшення (розширення) номенклатури виробництва шляхом запровадження й освоєння однорідних гомогенних товарів, послуг, без суттєвих галузевих змін. При вертикальній диверсифікації розширюють номенклатуру товарів, запроваджуючи при цьому додаткові нові види товарів, послуг та ін. Вводячи латеральну (бокову) диверсифікацію, підприємства виробляють абсолютно нові види продукції поза існуючим виробництвом [3].
Так, у країнах Південної Америки наприкінці 90-х років великі супермаркети та деякі нові гравці купували невеликі місцеві магазини, роздрібного формату «біля дому» (поглинати малих виробників), і, як наслідок, їх мережа зростала. Щоб мати можливість конкурувати на ринку хліба та хлібобулочних виробів, вони на базі поглинутих роздрібних торговельних точок започаткували виробництва хліба та хлібобулочних виробів під власною торговельною маркою [4].
На ринку Європи присутні оператори, для яких виробництво напівфабрикатів є основним видом діяльності. Збільшенню виробництва обсягу ринку напівфабрикатів сприяє такий віднедавна популярний канал збуту, як мережі маркетів (міні-, супер-, гіпер- тощо). Для останніх співпраця з виробниками напівфабрикатів досить вигідне співробітництво. При мінімальних затратах (мінімум залучених ресурсів: площ, часу, працівників, грошей тощо) мережі маркетів пропонують кінцевим споживачам гарячі та теплі вироби, які у покупців асоціюються із «свіжістю».
Чимало європейських виробників хліба та хлібобулочних виробів почали диверсифікувати свою діяльність. Вони вирішили вступити в інші сегменти ринку роздрібної та харчової промисловості та почали пропонувати прості страви, як бургери і піца. Деякі, через свої роздрібні торговельні точки, почали продавати невеликий вибір упакованих продуктів зручності, таких як кавові зерна або масло, і стали мінімаркетами [5].
Так, у Німеччині серед виробників хлібобулочних виробів є розповсюджено твердження – “кожний виробник хліба залежить від зростання кількості перекусів, оскільки це веде до збільшення споживання їжі на вулиці у майбутньому”. Потрібна незначна площа для швидкого приготування їжі, але в кінцевому результаті споживач повинен отримати гарячий перекус. Тобто, в Німеччині є розповсюджені міні пекарні перекусів.
Також розповсюдженим напрямком диверсифікації виробництва є створення міні-пекарень з ідеєю здорового харчування. Ці міні-пекарні переважно розташовані в житлових районах. Молодь надає перевагу нетрадиційним хлібам у порівнянні з традиційними. Зокрема зростає популярність так званих «здорових» видів хліба. Сучасні суміші дозволяють відповідати вимогам споживачів щодо здорових продуктів та здорового способу життя. Є асортимент сумішей для хлібобулочних виробів з такими поживними перевагами як низький вміст холестерину (Puravita Pan-O-Col), високим вмістом клітковини (Puravita Fibers +) та багатими вітамінами, фолієвою кислотою та Омегою-3 (Puravita Omega-3). Споживачі шукають балансу «калорій і здоров’я» у хлібах. І тут суміші допомогають задовольнити очікування споживачів: виробляти хліби, повні свіжості, смаку та текстури, але водночас такі, що забезпечують поліпшене харчування, і все це за конкурентними цінами.
Крім здорової випічки зростає популярність хлібобулочні виробів, насичених новими ароматизаторами, різними нетрадиційними компонентами.
Слід зазначити, що структура українського попиту на хліб та хлібобулочну продукцію нічим не відрізняється від європейської [4].
Отож, зважаючи на вище викладене та врахувавши аналіз львівських підприємств-виробника хліба та хлібобулочних виробів, ми рекомендуємо підприємствам Західної України наступні стратегії диверсифікації.
По-перше, розвиток ринку напівфабрикатів – ринку заморожених продуктів, які дозволять роздрібним та мережевим торговельним точкам при мінімальних затратах пропонувати кінцевим споживачам гарячий та теплий «свіжий» хліб та хлібобулочні вироби. На нашу думку, позитивом такої стратегії буде: можливість виробляти продукти з більшим терміном реалізації (тобто, робота «на склад»), яка зменшить повернення та відходи; при менших ресурсних витратах – отримати більше доходів. Водночас слід зважати на окремі негативні моменти цієї стратегічної пропозиції: зникнення такого підприємства з ринку виробника кінцевого продукту та вихід на ринок виробника напівфабрикатів; неможливість такого виробника активно впливати на кінцевих споживачів, пропонуючи нові продукти; залежність такого підприємства від інших компаній, які безпосередньо контактують з кінцевим споживачем [5]. Зауважимо також, що галузь хліба та хлібобулочних виробів – стратегічна для будь-якої країни. Станом на сьогодні, ще об’єктивно не визначено – як продукти харчування з напівфабрикатів впливають на стан здоров’я населення. І тут, перед такими підприємствами постає дилема – ми отримуємо фінансову вигоду чи, можливо, негативно впливаємо на стан здоров’я населення своєї ж країни? І тоді ця вигода стає, відносно, короткотривалою.
Друга пропозиція – розвиток ринку кондитерських виробів, ринку кінцевих продуктів із більшою маржею. На нашу думку, позитивом такої стратегії буде: можливість вийти на новий ринок; отримувати більші доходи від реалізації кінцевої продукції; активно впливати на кінцевих споживачів, пропонуючи нові та виводячи старі номенклатурні одиниці виробів. Серед негативних моментів другої пропозиції буде: можливе збільшення витрат на виробництво та збут кінцевого товару. Проте, при виваженій маркетинговій, ощадній ресурсній та гнучкій фінансовій політиках, на нашу думку, ця стратегія дасть вагомі позитивні результати від комерційної діяльності таких підприємств.
Третя пропозиція – розвиток ринку роздрібних торговельних точок формату «солодкий перекус» – мережі фірмових закладів, де можна було б поласувати смачними хлібобулочними та кондитерськими виробами разом із смачними та запашними напоями – чаями, кавою тощо. На нашу думку, позитивом такої стратегії буде: можливість вийти на новий ринок; отримувати більші доходи від реалізації кінцевої продукції; отримувати додаткові прибутки від реалізації супутніх товарів (чай, кава тощо) та аналогічних товарів інших виробників. Серед негативних аспектів буде: можливе збільшення витрат на запуск та утримання таких торговельних точок. Однак цього можна уникнути при правильному виборі місць розташування таких торговельних точок, виваженій маркетинговій, ощадній ресурсній та гнучкій фінансовій політиці.
Список використаної літератури:
1. Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент. - Київ: МП “Ітем” ЛТД, 2001. - 447 с. [Е-ресурс]. — URL: http://ep3.nuwm.edu.ua/2367/1/719158%20zah.pdf
2. Портер М. Конкурентная стратегия. Методика анализа отраслей и конкурентов , М.: Альпина Паблишер, 2014. – 589 с..
3. Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратеги: Учебник для ВУЗов: Пер. с англ. – М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1998. – 486 с.
4. Diversification as a Sustainable Growth Strategy in the Packaging Market: case study of a Brazilian company. Impacta S/A Indústria e Comércio [Е-ресурс]. — URL: https://revistas.pucsp.br/index.php/risus/article/viewFile/17053/12809
5. Івченко Л. Диверсифікація діяльності підприємств як чинник їх економічного зростання [Е-ресурс]. — URL: http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/17927/1/Івченко Л..pdf
6. Струнін В. В., Філоненко Т. М. Вітчизняний ринок хлібобулочних виробів: сучасний стан та перспективи розвитку [Е-ресурс]. — URL: http://www.economy.nayka.com.ua/ ?op=1&z=3661
7. Лебедева В.В Диверсифікація підприємств аграрного виробництва як чинник їх економічного зростання [Е-ресурс]. — URL: https://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/6.2/192.pdf
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter