Конкуренція – це рушійна сила економіки та будь-якої сфери бізнесу. Не можна не погодитись, що конкуренція банківської сфери особливо виснажлива та масштабна. Серед українських банків можна побачити тенденцію щодо посилення конкуренції. Адже вони ведуть боротьбу за кожного клієнта, щоб бути першим на ринку банківських послуг. Управління конкурентоспроможністю банку є досить важливим, оскільки не можна заперечити той факт, що ринок банківських послуг найбільш динамічний сегмент фінансового ринку. Постійно змінюється рівень технологій, сервісу, спектр продуктів та кількість суб’єктів, саме тому своєчасне врахування цих змін дасть змогу банку отримати пріоритетні можливості та досягнути високого рівня конкурентоспроможності перед конкурентами.
Питання конкуренції і конкурентоспроможності перебувають у центрі уваги дослідників протягом усієї історії розвитку економічних відносин. Питання конкурентоспроможності банківських установ досліджувалися як українськими, так і зарубіжними економістами. Серед них можна виділити роботи І.В. Фесюка, А.А. Душила, І.А. Бланка, О.О. Терещенка, В.Г. Маргасової, Р.В. Севастьянова, О.М. Зборовської, Ю.А. Долгорукова тощо. Також вагомий внесок у розвиток теорії конкуренції здійснили такі вчені, як Д. Рікардо, М. Портер., К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю, А.П. Градов та ін.
Банківські установи конкурують не тільки між собою, а й із іншими фінансовими та не фінансовими інституціями, такими як: інвестиційні фонди, страхові компанії, торгівельні організації, валютні брокери, фондові біржі та інші. Тому визначення банківської конкуренції, що обмежується суто банківською діяльністю, є не достатньо аргументованим як зазначає В. Коваленко [1, с.88].
Конкурентоспроможністю банку – це спроможність банку ефективно використовувати наявні конкурентні можливості та здобувати нові конкурентні переваги з урахуванням потенційних і реальних загроз зовнішнього середовища з метою максимального задоволення потреб клієнтів та стратегічного зростання банківської установи [2]. Від ефективного управління конкурентоспроможністю залежить забезпечення стійких конкурентних позицій банків. Проаналізувавши загальні положення теорії управління, можна зробити висновок, що управління конкурентоспроможністю банку – це цілеспрямована сукупність дій суб’єктів управління щодо забезпечення конкурентоспроможності банку в невизначеному середовищі шляхом розробки механізму управління нею з формуванням необхідного забезпечення [4].
Стратегічний менеджмент виявляє перспективи напрямку розвитку банку через аналіз його зовнішнього та внутрішнього середовища. Таким чином стратегічна складова є вирішальною у забезпеченні ефективного управління конкурентоспроможністю. З метою підвищення ефективності прийняття управлінських рішень була розроблена структурно-функціональна модель управління конкурентоспроможністю банку на основі стратегічного підходу (рис.1).
Бачення банку, місія та стратегічні цілі діяльності банку є цільовими орієнтирами для формування управління конкурентоспроможності. Тому з цих стратегічних орієнтирів повинна починатися модель управління конкурентоспроможності банку.
За допомогою PEST-аналізу, моделі М. Портера та методу VRIO розробляють конкурентні стратегії банку. Необхідним для цього є стратегічний аналіз факторів внутрішніх умов його діяльності та зовнішнього середовища банку прямого та непрямого впливу. [3]
Рис 1. Модель управління конкурентоспроможністю банку
З урахуванням оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища банку здійснюється вибір стратегічної мети функціонування банку.
Проведення SWOT-аналізу є необхідним для оцінки відповідності стратегії банку очікуваним змінам зовнішнього середовища. За результатами проведеного аналізу банк може визначити які зміни внести до стратегії та яким чином слід змінювати наявні ресурси. При виборі конкурентної стратегії банку перевага надається стратегічній альтернативі, що дозволяє раціонально використовувати наявні ресурси та можливості, забезпечуючи досягнення оптимуму між прибутковістю, фінансовою стійкістю та управління ризиками.
Деталізована сукупність рішень по забезпеченню конкурентоспроможності банку, які підлягають реалізації, передбачає складання системи тактичних та операційних планів. Основним плановим документом для цього є розроблені конкурентні стратегії.
У поточних планах діяльності структурних підрозділів банку деталізується формування заходів щодо втілення стратегії управління конкурентоспроможністю банку для профілюючих сфер та на тактичному рівні відбувається практична реалізація. [3] Безпосередньо реалізацією прийнятих рішень на оперативному рівні займаються функціональні та лінійні підрозділи банку, а також філії, що здійснюють практичну діяльність у регіонах [4].
Оцінювання ефективності конкурентної стратегії банку здійснюється як в цілому по установі, так і частково за кількісними та якісними показниками відповідно до функціонального напряму. На підставі оцінки результатів попереднього етапу менеджмент банку робить висновок щодо досягнення стратегічних цілей управління конкурентоспроможністю.
Коригування дій та визначення відхилень отриманих показників від запланованих відбувається протягом усього циклу забезпечення конкурентоспроможності банку.
Отже, можна зробити висновок, що забезпечення високого рівня конкурентоспроможності банку за умов зростання інтенсивності конкуренції можливе лише за умови розробки відповідної стратегії, створення динамічної системи комплексного управління конкурентним потенціалом, координуючи відповідним чином тактичні дії банку.
Література:
1. Коваленко В. В. Методологічні підходи до створення й розвитку конкурентного середовища на ринку банківських послуг України / В. В. Коваленко // Фінанси України. – 2010. – №10. – С. 87–99.
2. Ковриженко Л. О. Теоретичні засади стратегічного управління конкурентоспроможністю банку / Л. О. Ковриженко // Вісник КЕФ КНЕУ імені В. Гетьмана. – 2011. – № 1. – С. 52–66.
3. Мірошниченко О. В. Механізм управління конкурентоспроможністю банку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.08 гроші, фінанси і кредит / О. В. Мірошниченко. – Суми, 2011. – 22 с.
4. Сало І. В. Система управління конкурентоспроможністю банку / І. В. Сало, О. В. Мірошниченко // Актуальні проблеми економіки – 2012. – № 5. – С. 279–285.
______________________
Науковий керівник: Балан Валерій Григорович, кандидат фізико-математичних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter