У світовому масштабі початок розуміння міжнародної спільноти необхідності забезпечення сталого розвитку на основі імплементації концепцій, планів та проектів міжнародних організацій із забезпечення сталих позитивних змін, передовсім, у навколишньому середовищі (один із перших підходів до визначення поняття «сталий розвиток») до державної політики та регулюючої діяльності ототожнюється з прийняттям перших міжнародних нормативно-правових документів, які мали поки що, переважно, рекомендаційний характер, керівником Комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку (WCED), норвезьким видатним політичним і громадським діячем того часу (вісімдесяті – дев’яності роки минулого сторіччя) – Гру Харлем Брундтланд (Gro Harlem Brundtland), яка здійснила величезний внесок у просування концепції сталого розвитку і в міжнародне співробітництво з метою його досягнення. Основна ідея забезпечення стану сталого розвитку у всьому світі, сформульована Комісією, полягає у застосуванні підходу державного управління, головним завданням якого має стати забезпечення певного балансу між поколіннями [3].
Даний підхід розвинуто в рамках досліджень авторів книги «Межі зростання» Донеллі H. Медоус (Donella H. Meadows), Денніс Л. Медоуса (Dennis L. Meadows), Жорден Рандерса (Jоrgen Randers), Вільяма В. Беренса III (William W. Behrens) [4], виданої на замовлення Римського клубу, які ототожнювали регулюючу політику держави в сфері сталого розвитку як досягнення стану економічної рівноваги в макроекономічних масштабах («стійкий стан економіки»), який, своєю чергою, на думку вчених, є певною альтернативою з вирішення глобальних екологічних проблем.
Неабияку значимість регулюючої діяльності держави у сфері сталого розвитку підкреслив Т. Р. Мальтус (T.R. Malthus) в «Есе про закон народонаселення» [6; 7].
Основоположцем галузі науки про сталий розвиток доречно також вважати Ґ. Дейлі (H. E. Daly) (монографія «Поза зростанням: економічна теорія сталого розвитку»), який виокремив саме поняття «сталий розвиток» з науки про навколишнє середовище та окреслив сферу його застосування в науці про державне управління в глобальному вимірі.
Істотний внесок у становлення сталого розвитку як окремої галузі науки також внесли західноєвропейські вчені періоду кінця ХІХ – середини ХХ століття (М. Кітінг (M. Keating), С. Лазаріні (S. Lazzarini), А. Родрігез-Поуз (A. Rodríguez-Pose), М. Сторпер (M. Storper), Л. Хьюдж (L. Hooghe), О. Сольвелл (Ö. Sölvell)). Консолідує праці даних науковців фокусування на проблематиці, пов’язаній з розвиток територій (регіонів та міст).
Сучасний погляд на розвиток науки зі сталого розвитку заснований, перш за все, на вдосконаленні механізмів державно-приватного партнерства, що пов’язано з поглибленням впливу великих міжнародних корпорацій та транснаціональних структур на економічні, соціальні, політичні та культурні процеси в суспільстві у всьому світі. Серед дослідників у цій сфері слід виокремити роботи М. Дарнтона (Darnton М. «Sustainable Development: A Review of International Literature»), Дж. Робінсона (Robinson J. «Squaring the circle? Some thoughts on the idea of sustainable development. Ecological Economics»), Дж. Егейман (Agyeman J. «Sustainable communities and the challenge of environmental justice»), Н. Вірзби (Wirzba N. The paradise of God: Renewing religion in an ecological age. New York: Columbia University Press) та ін.
Дослідженню актуальних проблем, теоретичних та практичних основ державного регулювання сталого розвитку присвячені наукові праці іноземних та українських вчених. Загалом, дану проблематику доцільно розподілити на декілька основних напрямів – теоретичні та загальні аспекти сталого розвитку, сталий розвиток регіонів і територіальних громад, публічне управління сталим розвитком (рис. 1).
Рис. 1. Структура наукової проблематики державного регулювання сталого розвитку, розподілена за напрямами досліджень українських та іноземних вчених
О. Г. Осауленко, у дисертаційному дослідженні «Моделювання та управління сталим соціально-економічним розвитком» [5], обґрунтовує тезу про те, що державне управління повинно передбачати використання системи регуляторів, які охоплювали б усі аспекти сталого соціально-економічного розвитку – економіку, соціальну сферу, екологію тощо, і параметри яких визначалися б на основі широкого застосування сучасних методів моделювання.
Є. М. Борщук та В. С. Загорський в монографії «Системний аналіз концепції сталого розвитку» [2] зосереджують увагу на важливості застосування системного підходу до дослідження концептуальної сутності сталого розвитку. Окрім цього, в роботі «Екологічний аудит як інструмент управління еколого-економічною системою» Є.М. Борщук аналізує стан системи екологічного менеджменту еколого-економічними системами, а також визначає специфіку екологічного аудиту як інструменту управління еколого-економічної системи в контексті державного управління сталим розвитком. Окрему увагу приділено історичному аналізу розвитку самої концепції сталого розвитку.
Так, З. В. Герасимчук, у роботі «Наукові засади дослідження екологічної безпеки як фактора сталого розвитку», зазначає, що превалюючою науковою ідеєю при розробці теорії сталого розвитку регіону повинна стати ідея комплексного, системного підходу до вирішення проблем взаємоузгодження і збалансування соціальних, економічних та екологічних факторів розвитку регіону. На думку авторки, недостатня дослідженість даної проблеми обумовлена умовами економіко-політичної кризи в Україні, необхідністю наукового обґрунтування методології та практики регіональної політики сталого розвитку для оздоровлення навколишнього природного середовища [1].
У підсумку, результати виконаного в роботі теоретичного аналізу сукупності наукових праць провідних українських та іноземних вчених, у тому числі й дисертаційних досліджень, монографій, наукових статей, пізнавально-аналітичних оглядів, що складають повноцінний науковий доробок в галузі сталого розвитку в Україні та в світі свідчать про те, що, дійсно, на теперішній час не можна оцінити стан наукової розробки проблеми державного регулювання сталого розвитку в нашій державі, як задовільний. Насамперед, це підтверджує той факт, що й досі не імплементовані до українського законодавства базові принципи сталого розвитку, визначені за конвенціями Ріо, відсутні (або нерезультативні) стратегії, концепції, проекти в галузі забезпечення стану стілого розвитку регіонів, териториальних громад, міст та держави в цілому. Окрім цього, бачимо, що більшість науковців звертає увагу на недосконалість саме теоретико-методологічної бази в галузі сталого розвитку, недостатню увагу державної влади та неефективність засад функціонування системи публічного адміністрування в місцевому самоврядуванні. З іншої сторони, такі результати теоретичного аналізу обґрунтовують високий рівень актуальності даної роботи, і визначають широкий спектр проблем в галузі державного регулювання сталого розвитку, які є ще недостатньо дослідженими та потребують відповідної уваги науковців.
Список використаних джерел:
1. Герасимчук З. В. Наукові засади дослідження екологічної безпеки як фактора сталого розвитку / З. В. Герасимчук // Економіка України. – 2004. – № 2. – с. 124–133
2. Загорський В. С. Системний аналіз концепції сталого розвитку [Текст] : монографія / В. С. Загорський, Є. М. Борщук ; Львів. регіон. ін–т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2011. – 253 с
3. Макаров И. Устойчивое развитие: как победить бедность и сохранить природные ресурсы [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://postnauka.ru/faq/72761
4. Медоуз Донелла Х. Пределы роста / Донелла Х. Медоуз, Деннис Л. Медоуз, Й. Рэндерс, В. Беренс / Пер. с англ.; Предисл. Г. А. Ягодина. — М.: Изд–во МГУ, 1991. — 208 с.
5. Осауленко О. Г. Моделювання та управління сталим соціально–економічним розвитком: Дис. д– ра наук з держ. управління: 25.00.05 / Українська академія держ. управління при Президентові України. – К., 2002. – 404 с
6. Jump up Essay (1798), Chap. IV. Accessed from http://oll.libertyfund.org/title/1945 on 2010–02–13
7. Malthus T.R. (1826). An Essay on the Principle of Population, Sixth Edition, App.I.6
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter