Важливим завданням, що стоїть перед Україною, є забезпечення ефективного розвитку її регіонів. Це вимагає детального розгляду як уже наявних проблем публічного управління вищезгаданим процесом, так і тих, виникнення яких є прогнозованим або імовірним при певних ситуаціях. Серед ряду цих проблем особливу увагу слід приділяти проблемам, які зумовлені впливом людського фактору, адже, по-перше, саме людина з її потребами повинна стояти у центрі уваги органів публічного управління, а по–друге, процес управління здійснюється менеджерами різних рівнів, які виявляють певні особистісні риси, здійснюючи вплив на колективи працівників та громадськість.
Слід зазначити, що у процесі публічного управління регіональним розвитком необхідно враховувати стан громадської активності у регіонах. Наприклад, досвід впровадження Громадського бюджету у деяких містах України засвідчив про готовність частини населення брати активну роль у розпорядженні муніципальними коштами.
Як зазначає Ничта Н., структурна модель психологічного ресурсу оптимізації взаємодії місцевих органів державної влади з громадськістю включає такі складові: особистісна складова (компетентність, особистісний потенціал, людський капітал); організаційна складова в діяльності місцевих органів державної влади; громадська складова, яка виявляється у ступені готовності до громадської активності та взаємодії з органами державної влади [1].
Необхідно враховувати, що при вивченні проблем оптимізації процесів публічного управління розвитком регіонів країни слід приділяти належну увагу налагодженню ефективного комунікаційного процесу. При цьому можуть виникати ряд проблем, що можуть бути зумовлені наступними причинами:
- низький рівень компетенції працівників установ, що здійснюють процес публічного управління регіональним розвитком;
- недостатнє інформування колективу працівників публічної установи щодо завдань, які стоять перед ними, та громадськості про реальний стан справ у певних сферах, які вимагають управлінського впливу;
- наявність застарілих стереотипів мислення, що заважають приймати та реалізовувати ефективні управлінські рішення;
- надмірне перевантаження інформацією, що утруднює процес її сприйняття, опрацювання та використання;
- невміння налагодити процес ефективного спілкування на засадах взаємоповаги, вміння вислухати протилежну точку зору, налаштування співрозмовників на позитивний емоційний стан та ін.
Список використаних джерел:
1. Ничта Н. Психологічний ресурс оптимізації взаємодії місцевих органів державної влади з громадськістю/ Наталія Ничта // Актуальнi проблеми державного управлiння: Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління. - Випуск 4(52). – ОРІДУ НАДУ. - 2012. - с.128-131. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oridu.odessa.ua/9/buk/Zmist%2852%29.pdf.
2. Комунікації в публічному управлінні: аспекти організаційної культури та ділового спілкування: навч. посіб. / уклад.: Гошовська В. А. та ін. — Київ : К.І.С., 2016. — 130 с. — (Серія «Бібліотечка лідера місцевого самоврядування»). – 129 с. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slg-coe.org.ua/wp-сontent/uploads/2016/09/Communication_Handbook_
2016_web.pdf.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter