На Україні функціонує велика кількість вищих навчальних закладів I- IV рівня акредитації, так на початок 2016/17 навчального року – 657, серед яких певна частка приватних, що мають потужні фінансові ресурси. Це створює значну конкурентну середу в цієї сфері. Вищі навчальні заклади (ВНЗ) повинні боротися за своїх студентів, намагаючись створити найбільш сприятливі умови для навчання та майбутнього працевлаштування. Така ситуація підштовхує заклади освіти до впровадження інноваційних методів та способів навчання. Найбільш перспективний та привабливим з цієї точки зору – є практика впровадження дуальної освіти, що досить поширена в західних країнах, зокрема в Німеччині.
Вивчення особливостей дуальної освіти в України започатковано ще в 2012 році, коли почалась інформаційно-роз’яснювальна робота щодо впровадження дуальної системи проектом TVINNING. В цей період планувалось вивчити практику впровадження дуальної освіти та залучити до її впровадження українськи професійно-технічні навчальні заклади (ПТНЗ). Була розроблена концепція та дорожня карта учасників цього проекту, з визначенням експериментальних графіків навчального процесу, інтегрованого навчального плану за певними професіями (переважно робітничими) та переліком ПТНЗ, що приймають участь в експерименті. Але на той час концепція так і залишилась на папері. Певні зрушення в цьому напрямку намітилися в 2017 році, коли було прийнято Наказ Міністерства освіти та науки України №916 від 23.06.2017 «Про впровадження елементів дуальної форми навчання у професійну підготовку кваліфікованих робітників» [1]. Це сформувало правову основу для впровадження та розвитку дуальної системи в ПТНЗ. Але міністр освіти та науки України наголошує на необхідності використання цієї системи на рівні ВНЗ.
Новим поштовхом до вивчення питання дуальної освіти став проект «Дуальна освіта в діалозі», який проводився з червня 2016 року по жовтень 2017 року за підтримки Міністерства освіти та науки України при партнерстві Міністерства іноземних справ ФРН та за участю представників громадського суспільства України та Німеччини. Особливістю цього проекту було те, що тут під дуальною освітою в першу чергу розуміється дуальна вища освіта і, зокрема, передача досвіду Дуального ВУЗу Гера-Айзенах. Якраз вища освіта в дуальному ВУЗі Гера-Айзенах в двох містах Тюрінгії є дуже привабливою і ефективною як для студентів так і для підприємництва. Підсумком цього проекту стало створення робочої групи під егідою МОН України для дослідження можливості та умов впровадження аналогічних до німецьких дуальних учбових напрямків та пропозиції щодо впровадження дуального учбового напрямку в галузі інформатики (Інформаційно-комунікаційних технологій) та інженерних наук, зокрема машинобудування.
Ще однією позитивною тенденцією стала прийняття Концепції підготовки фахівців за дуальною формою освіти підготовлена Міністерством освіти та науки України у січні 2018 року [2]. Ця Концепція наголошує на необхідність впровадження дуальної освіти саме у ВНЗ, як основи підвищення конкурентоспроможності та якості освітніх послуг.
Згідно з цією Концепцією робота з впровадження дуальної освіти буде проводиться у 3 етапи:
І етап. Розроблення нормативно-правової бази для запровадження дуальної освіти у повному обсязі. 2018 рік.
ІІ етап. Розроблення типових моделей дуальної форми здобуття освіти у закладах вищої освіти, закладах професійної та фахової передвищої освіти. Пілотування моделей. Оцінка ефективності. 2019-2020 роки.
ІІІ етап. Створення кластерів дуальної освіти на базі спроможних закладів освіти та зацікавлених суб’єктів господарювання. 2020-2023 роки.
Щодо сфери впровадження дуальної освітити, то як показує досвіт європейських країн, це як правило сфери IT-технологій, інженерії та економіки. На Україні дуальну освіту випробують на морському транспорті, аграрних професіях та кібербезпеці. Прикладами цього може бути діяльність Механіко-машинобудівного інституту ім. Ігоря Сікорського (Івано-Франківськ), де в 2017 році запроваджена дуальна форма освіти за спеціальністю «Прикладна механіка»; Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «ХАІ»; Херсонської морської академіі та ін.
Треба відмітити, що для ВНЗ використання дуальної освіти має цілий ряд переваг:
- підвищення конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг;
- доступ до актуальної інформації про поточний стан розвитку професій та видів економічної діяльності, для яких заклад освіти готує фахівців;
- підвищення якості освіти за рахунок адаптації освітніх програм до вимог роботодавців;
- розширення можливостей для прикладних наукових досліджень;
- розширення можливостей для підвищення кваліфікацій викладацького складу.
Але відкритим поки залишається питання фінансування цього напрямку. Згідно Концепції «Фінансування заходів щодо реалізації цієї Концепції не потребує додаткового державного фінансування та здійснюється коштом державного і місцевих бюджетів у межах асигнувань закладів освіти, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Для виконання зазначеного плану заходів можуть також залучатися кошти юридичних (фізичних) осіб, підприємств (організацій, установ), благодійних фондів, міжнародної технічної та фінансової допомоги» [2]. Якщо подивитися на зарубіжний досвід, то як правило, доля держави 45%, а підприємств-партнерів 55%. У випадку українських підприємств, напевно буде необхідно створювати додаткові переваги у вигляді певних податкових пільг для залучення роботодавців у цей процес.
Провідними особливостями дуального навчання у вищій школі можна визначити такі:
1. Встановлення партнерства між основними зацікавленими сторонами, такими як: роботодавці, студенти і ВНЗ.
2. Включення формального академічного визнання попереднього навчання і досвіду через систему акредитації (Accreditation of Prior Learning, APL, Accreditation of Prior Experiential Learning, APEL).
3. Наявність інноваційної та привабливої складової системи навчання на основі методології «змішане навчання» (blended learning), в тому числі різні форми навчання та викладання, що характеризуються:
• практико-орієнтованими проектами, які задовольняють потребам всіх зацікавлених сторін і обумовлюються у навчальному договорі;
• методологією і методикою дистанційного та електронного навчання;
• індивідуальною підтримкою студента як освітньою установою, так і робочою організацією.
Дуальні навчальні програми, як правило, мають наступні характеристики:
1. Студент має зобов’язання як робітник, або має договірні відносини з підприємством. Студент узгоджує план навчання з представниками освітньої установи та підприємства.
2. Різні студенти мають особисту траєкторію навчання.
3. Програма навчання відповідає потребам робочого місця і студента, а не заздалегідь складена освітньою установою в рамках дисциплінарного чи професійного контексту.
4. Відправна точка і освітній рівень програми встановлюється після того, як студент проходить процес визнання наявних компетенцій та ідентифікації навчання, у якому він бажає брати участь, а не на основі існуючої освітньої кваліфікації студента.
5. Навчальні проекти, як правило, проводяться на робочому місці. Вони орієнтовані на проблеми робочого місця і майбутніх потреб студента й підприємства. Частиною загального навчального плану можуть бути модулі інших провайдерів освітніх послуг та навчальних курсів.
Отже, дуальна освіта в Україні має тільки початкову стадію розвитку та пов’язана з певними труднощами впровадження:
1. Невирішеність питання щодо податкових пільг та преференцій роботодавцям-учасникам експерименту для забезпечення оплати праці учням ПТНЗ та ВНЗ як позаштатним працівникам підприємства;
2. Відсутність професійних стандартів для оновлення змісту освіти, введення до навчальних програм нових тем, предметів, технологій.
3. Проблеми з організацією навчально-виробничого процесу в ПТНЗ та ВНЗ, системним підходом до зайнятості педагогічних працівників та навчально-виробничих приміщень навчальних закладів.
Не зважаючи на означені вище труднощі щодо впровадження дуальної системи у ВНЗ та ПТНЗ треба відмітити, що саме виклики часу підштовхують навчальні заклади до змін та необхідності засвоювати інновації в сфері освіти, тому, на нашу думку, саме поширення та мультиплікація досвіду дуальної освіти дасть змогу підготовити необхідну базу для подальшого розвитку ВНЗ. Для цього необхідно: підготовити супровід щодо специфіки організації навчання за принципами дуальності (концептуального, нормативно-правового, методичного); укріплювати партнерські взаємовигідні відносини з роботодавцями та переходити до цільової підготовки кадрів.
Список використаних джерел:
1. Наказ Міністерства освіти та науки України №916 від 23.06.2017 «Про впровадження елементів дуальної форми навчання у професійну підготовку кваліфікованих робітників»
2. Концепція підготовки фахівців за дуальною формою освіти - Міністерство освіти та науки України від 26.01.2018
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter