Вирішення проблеми забезпечення населення продуктами харчування та продовольчої незалежності України базується на стійкості аграрного виробництва і виробництва зернових та зернобобових культур зокрема.
Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (1) визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України і спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу. Виробництво зернових та зернобобових культур визначає обсяги, пропозиції та вартість основних видів продовольства, формує валютні доходи держави за рахунок експорту продукції .
Протягом останніх років в Україні спостерігаються коливання показників урожайності та валового збору зернових та зернобобових культур. В останні роки рівень валового збору зернових та зернобобових культур дещо підвищився, але залишається нестабільним. У 2014 році валовий збір зернових та зернобобових становив 63051,3 тис. тонн (пшениці – 22279,3 тис. тонн), у 2015 році валовий збір зернових та зернобобових – 60125,8 тис. тонн (пшениці 26532,1 тис. тонн), у 2016 році валовий збір зернових та зернобобових – 66088 тис. тонн (пшениці 26043,4 тис. тонн).
Рентабельність виробництва зернових та зернобобових залежить від валових зборів, середніх цін реалізації і зазнає схожих коливань (Рис. 1).. У 2014 році рівень рентабельності виробництва зернових та зернобобових становив 25,7%, у 2015 році – 42,67%, у 2016 році – 37,8%.. . Науково не обґрунтовані механізми адміністративного обмеження експорту продукції, відсутність економічних механізмів та системного підходу до розв’язання питань управління виробництвом зернових та зернобобових ведуть до зменшення прибутків товаровиробникам і призводить до скорочення рівня рентабельності.
Економічну ефективність виробництва характеризує рентабельність і розраховується як відношення прибутку до витрат виробництва (3):
де - дохід (грн. / га); - витрати виробництва (грн. / га); - прибуток (грн. / га); - урожайність (ц / га); - ціна зернових та зернобобових (грн. / ц). Згідно з рівнянням між рентабельністю і урожайністю має існувати функціональний зв’язок. Будуючи модель рентабельності (2), слід враховувати ряд чинників: це динаміка валового збору і ціни (Рис. 2).
Аналіз рис. 2 показує, що незначне збільшення валового збору зернових веде до незначного підвищення рівня рентабельності зерновиробництва, збільшення ціни на зерно та прибутку.
Статистичний аналіз часових рядів валового збору зернових та зернобобових в Україні, даних про ціну та рентабельності за 2000–2016 роки показав, що кореляційний зв’язок між валовим збором зерна і рентабельністю є менш тісним, ніж зв’язок між середньою ціною реалізації зернових і зернобобових культур і рентабельністю (Рис 3).
Виробництво зернових і зернобобових культур є ризиковим виробництвом, що зумовлюється нестабільністю урожайності культур внаслідок несприятливих кліматичних умов та значними коливаннями рентабельності. Зниження валових зборів в країні формує зростаючу динаміку ціни на продукцію, тому при побудові моделі рентабельності виробництва зернових і зернобобових культур необхідно мати надійні дані щодо урожайності культур і враховувати залежність ціни від урожайності. Надійне середньострокове прогнозування урожайності, ціни на зерно і зернобобові культури та рентабельності виробництва дає можливість приймати ефективні господарські рішення, зменшити рівні ризику та забезпечити продовольчу безпеку країни.
Список використаних джерел:
1. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/37-15
2. Грабовецький Б.Є. Економічне прогнозування і планування / Б.Є. Грабовецький. – Київ: ЦНЛ, 2003. – 188 с.
3. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / за ред. Р. Дяківа. – Київ : Міжнародна економічна фундація, 2000. – 703с.
|