Основним інструментом досягнення макроекономічної стабілізації є державний бюджет. Цей головний фінансовий кошторис, враховуючи циклічність економіки, стан зовнішніх та внутрішніх ринків та інші фактори, може як правило, має дефіцит або профіцит. Система податків, завдання якої є наповнення бюджету, також пов’язана із циклічними коливаннями, разом з цим, такі коливання можуть балансуватися графіком внутрішніх та зовнішніх запозичень.
Значним чинником формування державної боргової політики є середньострокове планування ресурсів державного бюджету. Планування в системі державних фінансів згідно вимогам Бюджетного кодексу України здійснюється на трирічний період. Основну роль у цьому процесі відіграє Міністерство фінансів України. Цей орган центральної виконавчої влади визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.[1] На підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку, визначається загальний рівень доходів, видатків, кредитування та фінансування бюджету, у тому числі за рахунок державних запозичень.
У цьому контексті для ефективної реалізації боргової політики формується середньострокова стратегія управління державного боргу. Стратегія щороку розробляється Мінфіном за погодженням з Мінекономіки і затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний строк після прийняття закону про державний бюджет на відповідний рік. Основним завданням стратегії управління державним боргом є забезпечення боргової стійкості системи державних фінансів, яка, у свою чергу, передбачає своєчасне та у повному обсязі виконання державою свої боргових зобов’язань.
В основу середньострокової стратегії покладено принципи ефективного управління державним боргом, економічної обґрунтованості рішень щодо здійснення державних запозичень та узгодження напрямів реалізації політики управління державним боргом з напрямами реалізації бюджетно-фіскальної та грошово-кредитної політики.[2]
Стратегія розробляється на основі аналізу чинників, що вплинули на процес управління державним боргом у попередньому році, змін нормативно-правової бази, функціонування внутрішнього ринку державних цінних паперів і світових ринків капіталів та результатів співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями і фінансово-кредитними установами.
Важливим елементом формування стратегії є оцінка ризиків, пов'язаних з державним боргом. Такими ризиками є:
- бюджетний ризик - ризик значного недовиконання дохідної частини державного (місцевого) бюджету, що може призвести до збільшення обсягу державних (місцевих) запозичень та/або невиконання зобов'язань з обслуговування боргу;
- валютний ризик - ризик зміни офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти, в якій номіновані або індексуються зобов'язання за боргом;
- відсотковий ризик - ризик зростання плаваючих відсоткових ставок, передбачених умовами діючих зобов'язань за боргом;
- ризик ліквідності - ризик тимчасової нестачі коштів державного (місцевого) бюджету на виконання зобов'язань за боргом внаслідок можливого швидкого зменшення обсягу ліквідних активів у результаті виникнення непередбачених поточних грошових зобов'язань та/або труднощів з оперативним залученням коштів шляхом запозичень;
- ризик рефінансування - ризик зменшення ємності ринків капіталу, що унеможливлює запозичення в обсязі, необхідному для рефінансування боргу за прийнятною ціною, та призводить до збільшення вартості запозичень;
та ризик, пов'язаний з управлінням боргом, - ризик настання події (обставини), що призведе до збільшення витрат державного (місцевого) бюджету, пов'язаних з погашенням і обслуговуванням боргу, та зменшення обсягу державних (місцевих) запозичень.[3]
За результатами визначення оптимального співвідношення очікуваних витрат державного бюджету до ризиків, пов'язаних з управлінням боргом, до проекту бюджету включаються прогнозні показники граничного обсягу державного та гарантованого державою боргом, прогнозні значення плаваючих та фіксованих відсоткових ставок боргових інструментів, прогнозні середньозважені строки погашення зовнішнього та внутрішнього місцевого боргу та деякі інші показники, пов’язані з управлінням боргу.
Важливим принципом формування та впровадження державної боргової політики є наявність інструментів прозорості та публічності. Норми діючого законодавства передбачають, що Міністерство фінансів має щороку оприлюднювати програму управління державним боргом на своєму офіційному сайті. Ця програма може переглядатися у разі суттєвих змін на внутрішньому ринку державних цінних паперів та/або облігацій місцевих позик і світових ринках капіталу, в макроекономічній ситуації, бюджетно-податковій, грошово-кредитній та валютній політиці, а також виникнення інших причин, які можуть значно ускладнити або унеможливити її виконання. Не пізніше ніж через три місяці після закінчення бюджетного періоду Мінфін повинен підготувати звіт про виконання програми управління боргом за звітний бюджетний період та оприлюднити його на своєму офіційному сайті.
Формування стратегії управління державним боргом тісно пов’язано із завданням оптимізації видатків та зменшення дефіциту бюджету. При борговому навантаженні, який спостерігається в Україні починаючи з 2014 року, наявність значного дефіциту є чинником ризику, який може призвести до потрапляння у боргову спіраль, - коли значні видатки по виплатам за державним боргом обумовлюють здійснення нових і нових державних запозичень.
Список використаних джерел:
1. Бюджетний кодекс України. Електронний ресурс. Режим доступу. - http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17
2. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку розроблення Середньострокової стратегії управління державним боргом і контролю за її реалізацією. Електронний ресурс. Режим доступу. - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/978-2010-%D0%BF
3. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з управлінням державним (місцевим) боргом. Електронний ресурс. Режим доступу. - http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/815-2012-%D0%BF
_________________________
Науковий керівник: Лютий Ігор Олексійович, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter