Термін безпечної експлуатації (технічний ресурс) основних засобів (машин, устаткування) включає стадію створення та ліквідації. Об’єктом визначення максимального строку є експлуатаційний період, тобто той час протягом якого ліфти, машини, устаткування функціонують від моменту рішення експертної комісії про можливість їх експлуатації до моменту ліквідації. Таким чином – це час безперервного використання ліфтів у процесі експлуатації за вирахуванням часу, витраченого на ремонт. Для кожної машини, устаткування або ліфтів встановлюється небезпечний термін експлуатації[2].
Відповідно до ГОСТу 220.II-95 «Лифты пассажирские и грузовые», який було введено в Україні з 01.01.1997 року небезпечний строк експлуатації ліфтів становить 25 років. Однак стан ліфтів багато в чому залежить від того де встановлений ліфт, яке навантаження його на добу, висота підйому, кількість вмикань та вимикань у тиждень, місяць та інше.
При експлуатації ліфтів необхідно також враховувати, що термін їх експлуатації повинен бути як можна більше наближений до терміну експлуатації будівлі. Для цегельних, панельних, монолітних об’єктів нормативний строк їх безпечної експлуатації становить 100-150 років. Тобто, якщо розглядати два варіанти встановлення ліфтів у житловому будинку термін життя якого 100 років, то при нормативному строку експлуатації ліфтів 25 років необхідно три рази провести їх заміну. А якщо продовжити термін безпечної експлуатації до 35 років – 2 рази. Кожна заміна передбачає великі інвестиції на придбання нових ліфтів, демонтаж старого ліфта та установка нового. Це приблизно в 1,5 рази більше ніж в другому варіанті.
В міру збільшення терміну служби техніки погіршується її експлуатаційна характеристика, підвищуються витрати на обслуговування і, отже, знижується принесений цією технікою ефект, тривалість кожного наступного ремонту збільшується з плином часу, а час роботи між ремонтами – скорочується.
Традиційно, під оптимальним терміном служби техніки розуміють такий інтервал часу, протягом якого витрати на її використання за весь період служби, віднесені на одиницю виробленої продукції, будуть мінімальними[2].
Але для ліфтів це правило не може бути основоположним, так як забезпечення їх безаварійної роботи протягом нормативного терміну експлуатації є основною задачею життєдіяльності ліфтів.
Вдосконалення виробничих процесів можливості довговічної служби засобів праці істотно збільшується. Теоретично можна продовжити фізичний термін використання техніки до нескінченності, своєчасно замінюючи в ній кожен зношений вузол або деталь. Однак в дійсності терміни служби основних засобів з роками стають все менш тривалими та вже не переживають зносу своїх найбільш довговічних частин. Зараз вже недостатньо знайти тільки закономірності технічного зносу, а потрібно вміти аналізувати та прогнозувати на перспективу закономірності науково-технічного прогресу і динаміку зміни деяких макроекономічних показників.
Після введення ГОСТу 220.II-95 «Лифты пассажирские и грузовые» пройшло більше 20 років. Сьогодні 60 % ліфтів вже відпрацювали 25 років, а більше половини з них були встановлені в житлових будинках у 80-х роках (епоха масового житлового будинків) і наблизилися до позначки 35-40 років.
В наукових публікаціях, виступах працівників ліфтової галузі обговорюється можливість законодавчо продовжити нормативний термін експлуатації ліфтів. Так, у 2004 році журнал «ЛіфтЕксперт» №7 державна комісія представила для обговорення на конференції ліфтовиків «Рекомендації по обстеженню технічного стану і розрахунку остаточного ресурсу» з ціллю розрахунку можливостей продовження строку безпечної експлуатації ліфтів.(табл. 1).
Таблиця 1
Пропозиція щодо можливості подовження строку безпечної
експлуатації ліфтів
Пропозиційний новий строк безпечної експлуатації ліфтів по деяким позиціям (15, 16, 17, 22, 23 поверхів) менше нормативного, а позиції 6, 10, 20 більше, але всі відхилення дуже незначні.
У 2012 році підприємство «Держміськтехнагляд» обстежило 3000 вантажопідйомних кранів і ліфтів. Аналіз результатів цього обстеження показало, що після 30 років експлуатації 65 % металоконструкцій працює в режимі надійної експлуатації, 30 % – контрольованої експлуатації, і тільки
5 % – в критичному. Це обстеження дозволило їм стверджувати, що 30 років експлуатації ліфтів при належному рівні технічного обслуговування і ремонту – це норма.
Але для того щоб прийняти рішення по продовженню нормативного терміну безпечної експлуатації ліфтів необхідно проаналізувати причини кризового стану ліфтового господарства в Україні.
Спеціалісти житлово-комунального господарства, ліфтовики стверджують, що основною причиною кризового стану є постійне недофінансування відтворення ліфтів протягом останніх 25 років. Але є інші, не менш важливі причини цього. Це перш за все постійні порушення Наказу Держжилкомунгоспу від 10.08.2004 р. №150 та Додатку № 1 до Наказу № 102 від 11.05.2005 р. «Примірний перелік послуг з утримання ліфтів» [5], в якому наводиться обов’язковий перелік всіх робіт при проведенні як технічного обслуговування, так і поточного та капітального ремонтів. Фінансові ресурси для проведення технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації оплачуються мешканцями будинків кожен місяць.
У 2017 році в містах Чернігів, Полтава, Харків було проведено обстеження якості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації. Було встановлено, що, наприклад в м. Чернігові:
а) Технічне обслуговування ліфтів у відповідності до технологічного процесу на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем не виконується, а якщо і проводиться то не в установлені строки та не в повному обсязі.
б) Рішення експертної комісії після закінчення нормативного строку експлуатації ліфтів (25 років) або появою небезпечних факторів не виконується, а якщо і проведено експертне дослідження, то в багатьох випадках мешканці самі зривають пломбу і ліфт продовжує роботу.
в) Обов’язкове експертне обстеження ліфтів після закінчення нормативного строку експлуатації ліфтів кожні 2 роки не проводиться.
Всі ці факти є характерними і для інших міст України, що є слідством того, що в Україні відсутній контролюючий та законодавчий орган на державному або регіональному рівнях який би мав право перевірки якості проведеного технічного обслуговування.
Необхідно також мати на увазі, що при продовженні строку експлуатації збільшуються витрати на технічне обслуговування і ремонти майже в 2,5 рази з урахуванням інфляції за цей період . Чи варто вкладати гроші в ремонт ліфтів замість того щоб замінити його (табл. 2).
Таблиця 2
Динаміка витрат на технічне обслуговування і ремонт ліфтів в середньому
на один ліфт по статистичним даних фірм ПрАТ «Otis» (м. Київ) на рік
Якщо в 2013 році кількість ліфтів які відпрацювали 25 років була 27 %, то у 2017 році вже 39,7 %, а в 2020 році ця кількість може збільшитися до
45 %, а середньорічні витрати на 1 ліфт збільшуються у 2 рази.
Висновки:
1. Ліфти можуть працювати 30 та більше років при умові, що кожен рік буде проводитися якісне та в повному обсязі технічне обслуговування ліфтів точно в установлені ДСТУ строки та після проведення експертного обстеження.
2. Враховуючи що майже 50 % ліфтів вже відпрацювали установлений безпечний термін експлуатації (25 років), тому вони повинні в першу чергу бути замінені новими або працювати далі під наглядом організації яка проводить експертне обстеження.
3. Проведення технічного обслуговування ліфтів повинно знаходитися під наглядом державної інспекції (на регіональному рівні) яка буде мати привід контролювати, штрафувати та припиняти експлуатацію ліфтів якщо існує безпека травмування мешканців.
Список використаних джерел
1. Відтворення основних і оборотних фондів / [М. Герасимчук, В. Бурлака, І. Галиця та ін.]. – Київ : Ін-т економіки НАНУ, 2002. – 63 с.
2. Амортизация и оптимальные сроки службы техники : монографи / С. Н. Козьменко, Т. А. Васильева, С. П. Ярошенко и др. – Сумы : Деловые перспективы, 2005. – 223 с.
3. Новожилов В. В. Методы определения оптимальных сроков службы средств труда / В. В. Новожилов // В кн. : Проблемы применения математики в социалистической экономике. – Л. : Наука, 1963. – С. 1.
4. Примірний перелік послуг з утримання ліфтів : Наказ Держилкомуноспу № 102 від 11.05.2005 р.
5. ГСТУ 36.1-004-98. Ліфти пасажирські та вантажні. Норми витрат запасних частин і матеріалів на проведення ремонту ліфтів // Галузевий стандарт України. – Київ, 1998.
________________________
Науковий керівник: Кайлюк Євген Миколайович, кандидат економічних наук, проф., Харківський національний університет міського господарства ім.О.М. Бекетова
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter