Інтеграція України в світову економіку передбачає реформування економічних відносин, що в свою чергу зовсім по іншому визначає місце підприємства. Мета утворення підприємства та ефективність його роботи залежить від управлінської діяльності, яка має забезпечувати конкурентоздатність та прибутковість на ринку. Такі підходи пов’язані з оптимізацією витрат та покращення процесу їх управлінням. А для ефективного забезпечення системи управління витратами головним є обрання методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції.
Визначення принципів та методів калькулювання собівартості у системі управлінського обліку є предметом дискусії досить тривалий час. Всупереч підвищеному інтересу науковців до використання такого методу як калькулювання, обґрунтування та систематизація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції в чинних нормативно-законодавчих актах залишається невирішеним. Діяльність підприємств різних галузей промисловості потребує системного дослідження організаційно-методичних засад калькулювання собівартості продукції.
Організація обліку в Україні здійснюється згідно з законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» [1]. Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно: обирає форми його організації; визначає облікову політику; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку та розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій. Отже, відповідно до чинного законодавства підприємство самостійно організовує систему обліку в тому числі управлінського, але кожне з них має низку організаційно-правових, технологічних та інших особливостей, враховуючи різні запити щодо користування інформації з метою прийняття управлінських рішень.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства визначає П(С)БО 16 «Витрати» [2]. На підставі норм даного положення кожне підприємство будує систему обліку витрат. Основними елементами облікової політики є складові обліку витрат, а можливість вибору їх варіантів залежить від нормативно-правового забезпечення обліку витрат. Так, методи калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг; перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат самостійно обираються підприємством.
Методи калькулювання представляють сукупність способів і прийомів, необхідних для розрахунку собівартості конкретного виду продукції калькулювання. Калькулювання – це система розрахунків, за допомогою яких визначається собівартість усієї проданої продукції та її частин, собівартість конкретних видів виробів, сума витрат окремих підрозділів підприємства на виробництво та продаж продукції [4].
У вітчизняній та зарубіжній практиці фінансового та управлінського обліку утворились і використовуються більше десятка методів калькулювання і обліку витрат. Проте несистематизоване викладення сутності цих методів у науковій і спеціальній літературі не дає можливості чітко розібратися в особливостях кожного з них. Найбільш поширені методи калькулювання виробничих затрат та їх коротку характеристику наведено в табл. 1.
Таблиця 1. Характеристика методів калькулювання
Кожен з методів має цілу низку як переваг, так і недоліків, тому кожне підприємство повинно самостійно підходити до вибору методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, який найбільш повно задовольняв би функціонування підприємства, не виходячи, за межі П(С)БО 16 «Витрати» [2] та методичних рекомендацій[3] і відображає їх в своїй обліковій політиці.
Отже, в результаті проведеного дослідження було виявлено відсутність єдиної думки серед спеціалістів і науковців щодо визначення методів обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції. Різносторонність досліджень свідчить про наявність у цих питаннях низки проблемних аспектів. В багатьох випадках вони стосуються галузевої специфіки, однак є і загальнотеоретичні проблеми, від вирішення яких залежить ефективність та якість виробництва, До цього часу в науковій та науково-практичній літературі проводяться дослідження проблеми взаємозв’язку методів обліку витрат на виробництво та калькулювання. Ми погоджуємося з думкою бухгалтерів-практиків, що на законодавчому рівні повинна бути розроблена єдина інструкція чи внесено ґрунтовні зміни до змісту П(С)БО 16 «Витрати» з вичерпним переліком методів калькулювання, що дасть можливість обирати кожним підприємством самостійно метод калькулювання із запропонованого переліку при чому враховувати структуру управління, технологію виробництва, а отже коригувати управлінські рішення залежно від зміни ринкової кон’юнктури.
Отже, кожний метод калькулювання собівартості продукції має свої переваги та недоліки. Застосування певного методу калькулювання дає змогу виділити пріоритети виробництва та приймати управлінські рішення щодо випуску нерентабельної продукції. Тому основним завданням, що виникає в процесі вибору методів, є розуміння їх характерних особливостей з метою забезпечення повного та достовірного відображення витрат в обліку з урахуванням галузевих особливостей.
Список використаних джерел:
1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. №996-XIV, зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]/ Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14 .
2. П(C)БО16 «Витрати»: Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00 .
3. Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Наказ Міністерства промислової політики України від 9.07.2007 р. №373 [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http:///www.pro-u4ot.info/index.php?section=421
4. Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами: Підручник / М. Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко, М. І. Беленкова та ін. / За ред. проф. М. Ф. Огійчука. – 6–те вид., перероб. і допов. – К. : Алерта, 2011. – 1042 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter