Вартість підприємства, як будь-яка інша економічна категорія, є абстракцією, яка теоретично виражає в узагальненому вигляді приховану сутність явищ і процесів, які відбуваються у рамках досліджуваної сторони суспільних економічних відносин.
Водночас, вартість підприємства – це абстракція, що набула своєї соціально-економічної предметності, реального виразу у конкретному носії вартості, в специфічному товарі у ринковій економіці – підприємстві. Тому досить правомірно під вартістю підприємства розуміти абстракцію, яка в узагальнюючому вигляді відображає його товарні особливості.
Н.А. Мамонтова під вартістю компанії розуміє її ціну, визначену з урахуванням цінності матеріальних і нематеріальних активів, а також очікувань щодо здатності приносити економічні ефекти (користь) у майбутньому. В.А. Панков акцентував увагу на необхідності трактування поняття «вартість підприємства» з позицій системного підходу, визначаючи його за критерієм значущості для підприємства.
Проте, при цьому зазвичай лишалася без уваги специфіка підприємства як носія вартості порівняно з іншими товарами, не повною мірою знаходили відображення в змісті категорії вартості підприємства в цілому та її складових, товарні властивості самого підприємства.
Водночас цілком зрозуміло, що саме товарні особливості підприємства зумовлюють реальне наповнення абстракції – «вартість підприємства», формують конкретну структурно-логічну конструкцію даної економічної категорії.
Важливе значення для розуміння категорії «вартість підприємства» у контексті аналізу її складових – корисності підприємства і витрат на її забезпечення – має дослідження підприємства, перш за все, з точки зору особливостей фаз його руху як продукту, призначеного для обміну.
Витрати із забезпечення корисності підприємства пов'язані зі специфікою виробництва (створення) товару – підприємства, а сама корисність обумовлена особливостями споживання даного товару. Отже, в категорії «вартість підприємства» повинні відображатися початковий і кінцевий пункти в єдиному циклі послідовних фаз руху підприємства як продукту від його виробництва через розподіл і обмін до споживання. Такий підхід перетворює підприємство в цілісний об'єкт дослідження, що має внутрішню єдність з точки зору формування і реалізації його товарної специфіки, унікальності як носія вартості.
Джерелом фінансування виступає капітал, який складає основу діяльності підприємства, її внутрішній зміст. Капітал підприємства знаходиться у постійному обігу, може збільшуватися або зменшуватися залежно від результатів господарської діяльності, використовуватися для фінансування всіх напрямків діяльності підприємства. Розглянемо на прикладі ТОВ «Аскор Компані».
Капітал підприємства за ознакою повернення поділяється на дві групи: власний і позиковий. Власний капітал – це загальна вартість коштів підприємства, що були вкладені його власниками в активи даного суб'єкта господарювання і не підлягають поверненню протягом всього періоду функціонування підприємства. На протилежність цьому позиковий капітал представляє собою кошти та інші майнові цінності, що залучаються для фінансування підприємства на поворотній, строковій і платній основі (табл.1).
Аналізуючи частку власного капіталу в структурі джерел формування майна ТОВ «Аскор Компані», зазначимо, що власні джерела формування майна підприємства значно переважають позикові: в 2012-2016 рр. власні джерела складали понад 85 % всіх джерел формування майна ТОВ «Аскор Компані».
Уміння управляти вартістю підприємства дозволяє приймати більш успішні управлінські рішення, найбільш ефективно перерозподіляти грошові потоки. Оцінка та управління вартістю є одними з найважливіших інструментів ефективного ведення бізнесу і незамінні при прийнятті рішень про придбання або реалізації активів.
Слід визначити, що управління вартістю підприємства – це система методів впливу на внутрішні фактори підприємства і опосередковано на фактори зовнішнього середовища з метою забезпечення його динамічного розвитку, підвищення стійкості у зовнішньому середовищі, інвестиційної привабливості за допомогою досягнення зростання його вартості.
Завдання управління вартістю, як базового методу забезпечення стратегічної конкурентоспроможності бізнесу, можна звести до наступного [1]:
- базовою метою управління діяльністю підприємства на всіх рівнях його функціонування є підвищення вартості в інтересах власників та інших зацікавлених осіб;
- ключовим джерелом вартості є грошовий потік підприємства, який може генерувати сьогодні і зможе генерувати в майбутньому;
- приріст вартості підприємства і кожного окремо взятого підрозділу є найважливішим критерієм ефективності керівництва на всіх рівнях.
При цьому слід мати на увазі наявність відомих конфліктів інтересів між основними учасниками процесу функціонування підприємства – власниками, менеджерами, персоналом, податковими органами та споживачами. Тому при управлінні вартістю необхідно виходити з встановлених принципів оцінки підприємства.
1. Орієнтованість на результат. Проведення оцінки вартості повинна переслідувати конкретну мету, а результати даного дослідження повинні носити практичний характер. Виникнення кризових ситуацій в економіці породжує невизначеність прогнозування параметрів вартості підприємств. В таких умовах цілями бізнесу стає забезпечення конкурентної переваги, підвищення інвестиційної привабливості та фінансової безпеки, а відповідно і зростання ринкової вартості підприємств.
2. Збалансованість інтересів усіх учасників підприємстві. При проведенні оцінки вартості важливо брати до уваги той факт, що власники, інвестори, конкуренти мають власні інтереси у функціонуванні підприємства, а відповідно і в оцінці його вартості. Так, наприклад, для інвестора визначальним фактором при виборі підприємства стане величина грошового потоку, який генерується, що визначає величину майбутніх доходів. Власники підприємства більше зацікавлені у збільшенні капіталізації підприємства та підвищення ринкової вартості акцій. Тому при оцінці вартості важливо оцінювати всі аспекти функціонування підприємства, щоб максимально врахувати смаки зацікавлених сторін
3. Комплексність оцінки. Однією з основних проблем оцінки вартості бізнесу є різноманіття методів оцінки. Недоліком традиційних підходів до оцінки вартості бізнесу є те, що при використанні кожного з них можна оцінити лише один аспект функціонування підприємства – або величину грошового потоку, або величину чистих активів, або величину ринкових мультиплікаторів. Тому комплексна оцінка вартості бізнесу повинна включати в себе елементи декількох методів і моделей, забезпечуючи тим самим адаптацію процесу оцінки вартості до існуючих умов функціонування підприємств.
4. Орієнтація на ефективність. Застосування принципів вартісно-орієнтованого управління створює на підприємстві систему управління факторами вартості, що дозволяє, зосередившись на головному, управляти бізнесом в цілях довгострокового нарощування її вартості і забезпечення стійкості в нестабільному зовнішньому середовищі. Для цього необхідне рішення задач у багатьох сферах діяльності підприємства: побудова багатофакторної фінансової вартісно-орієнтованої моделі бізнесу; формування системи бізнес-процесів з урахуванням ланцюжка створення доданої вартості; прийняття управлінських рішень на основі вартісно-орієнтованого підходу [3].
Побудову системи управління вартістю не слід розглядати як певний інвестиційний проект, що має певні критерії досягнення результатів. Зазначена система повинна бути динамічною підсистемою в складі системи управління підприємством, відбиваючи її відповідність стратегічним цілям діяльності та стану зовнішнього конкурентного середовища, а також нерозривно пов'язана з процесом оцінки бізнесу і окремих його елементів.
Список використаних джерел:
1. Астраханцева І. А. Фінансове моделювання вартості підприємстві в невизначених економічних умовах // Фундаментальні дослідження. – 2011. – № 4. – С. 154-160.
2. Васюк Н. В. Оцінка бізнесу як інструмент управління вартістю підприємства / Н. В. Васюк [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.economy.nayka.com.ua/?op= 1&z=3185.
3. Гаппоева А. К., Аксоров М. Г. Управління вартістю підприємства як необхідна умова його сталого розвитку // Економічний вісник Ростовського державного університету. – 2010. – Т. 8. – № 1. – С. 7-12.
_________________________
Науковий керівник: Андрєєва В.А., кандидат економічних наук, доцент, Університет економіки та права «КРОК», м. Київ
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter