Із вступом силу змін до Закону бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, забезпечується узгодженість форматів української фінансової звітності з вимогами МСФЗ, через запровадження таксономії фінансової звітності.
Таксономія - це принцип розташування будь-чого[2]. Для фінансової звітності - це принцип розташування статей звітності і іншої інформації про фінансове положення, сукупний дохід, рух грошевих коштів компанії. "Таксономія" - це тільки назва, тобто таксономії як такої не існує - є тільки запис про її існування [2]. Що реальне в таксономії ? Це - її елементи. Таксономія звіту про фінансових результату - це тільки назва, а реальне - це розділи звіту - його елементи: доходи, витрати, проміжні фінансові результати, тощо.. Наприклад, якщо не створювати жодного розділу, то умовно можна сказати, що таксономії немає (вона порожня) - в базі даних вона ніде не записана. Записи прив'язуються саме до елементів таксономії, а не до самої таксономії. Оскільки записи пов'язані не з таксономією, а з її елементам, то і уся наступна робота з таксономією - це робота з її елементами.
Тож, відповідно до НПСБУ 1 елементами фінансової звітності є звіти, а МСБУ 1 трактує елементи фінансової звітності, через активи, забо'язання, власний капітал, доходи і витрати. Тож для узгодження таксономії вважаємо за належне визначитися із поняттям «елемент фінансової звітності».
Серед «гострих» питань: місце собівартості активу у відношенні до елементів фінансової звітності. Собівартість є складовим елементом для категоріальних схем, що визначають процедури мислення в багатьох економічних дисциплінах, а за рахунок «можливостей дешифрування» [3, 4], сама є носієм процедурних моментів таксономії. Категорія собівартості властива активам, але нема «собівартості витрат».
П(С)БО 16 «Витрати» не дає конкретного визначення виробничої собівартості, а лише описує її в пункті 11 шляхом наведення переліку «витрат», які до неї враховуються (прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі витрати (далі - ЗВВ) та постійні розподілені ЗВВ ). Оскільки, бухгалтерський рахунок 23 «Виробництво», де відображуються прямі витрати у складі виробничої собівартості, відноситься до рахунків поточних активів класу 2 і відображується в статті «Запаси» Звіту про фінансовий стан, а витрати періоду відображуються на рахунках класу 9 «Витрати діяльності» і статтях витрат Звіту про сукупний дохід, то розгляд питання переходить з площини «активи – витрати» у площину «фінансовий стан – фінансові результати». А до розгляду слід додати ще таке питання: чи може відображатися виробнича собівартість, яка формується з певного набору витрат, на рахунку призначеному для бухгалтерського обліку активів і в статті бухгалтерського балансу?
Визнання і порядок організації обліку виробничої собівартості продукції та можливості застосування категорій «витрати» або «активи» відобразили у своїх працях вітчизняні та зарубіжні науковці.
Не ставлячи під сумнів обґрунтованість методики розподілу ЗВВ наприкінці облікового звітного періоду, автори пропонують вважати недоцільним використання для об’єкту, який в П(С)БО 16 названий "загальновиробничі витрати", саме категорії "витрати" (рос.: расходы). Пропонується використовувати терміну "загальновиробничі затрати", що за економічним змістом тотожне загальновиробничим активам. Відповідно, бухгалтерський рахунок для обліку "загальновиробничих затрат" доцільно розмістити в класі 2 "Поточні активи" плану бухгалтерських рахунків. Тоді, розподіл активу "Загальновиробничі затрати" з рахунку 91, у собівартість виробництва на рахунок активів 23 "Виробництво" (у розподіленій частині), або у собівартість реалізації на рахунок витрат 90 "Собівартість реалізації" (у нерозподіленій частині) виглядатиме природньо, а головне відповідатиме умовам визнання активів і не суперечитиме умовам визнання витрат.
Доведемо помилковість використання авторами, в контексті визначення категорії «затрати» дефініції «використані ресурси» [4, 5, 6]. Під затратами слід розуміти залучені в господарський обіг, але не використані безповоротно ресурси. Інакше кажучи: затрати, це вкладення в активи. Особливою властивістю затрат є їх здатність неодноразово змінювати форму, лишаючись при цьому затратами, тобто активами. Такий рух не створює витрат, а відповідно фінансового результату. Вартість таких затрат, якими є виробнича собівартість, вміщують в собі вартості активів і зобов’язань, що в подальшому перейдуть у вартість готової продукції, і лише в момент реалізації будуть визнані витратами, одночасно з доходами, для отримання яких вони були здійснені.
Введення на законодавчому рівні таксономії фінансової звітності, вимагає відмовитися від поняття «витрати виробництва». В процесі виробництва, як і у процесі заготівельної діяльності, на відміну від процесу збуту, не виникає витрат – лише затрати. Тому, в контексті таксономії, зокрема елементу «виробнича собівартість», слід використовувати категорію «затрати виробництва», а категорію собівартість розкривати як сукупність затрат (не витрат!).
Список використаних джерел:
1 Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" відносно удосконалення деяких положень [Електронний ресурс]: [Закон від 05.10.2017 № 2164 - VI] Режим доступу: https://minfin.com.ua/2017/10/05/30298069/.
2 Таксономия как источник идеальных форм отчетности по МСФО [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.ifrs.org/XBRL/Resources/Pages/IFRS Taxonomy‐Illustrated ‐2015.aspx.
3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [Електронний ресурс] [Наказ Мінфіна України № 318, редакція станом на 10.01.2012]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00.
4. Грінченко А.В. Розмежування понять витрати, затрати, видатки та втрати / А.В. Грінченко // Економічний форум. — 2012. — №3. — С. 5-9.
5. Безверхий К.В. Ще раз про сутність понять “затрати” і “витрати”, “витрати виробництва” та “виробнича собівартість” //Вісник ЖДТУ/ Економічні науки. – 2010. – № 2(52). –С. 222-228.
6. Андросенко О.О. Економічна сутність витрат виробництва та їх роль у системі управління діяльністю промислових підприємств //Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету/Економічні науки -2016 -№19 – С.56-61.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter