Постановка проблеми. У період реформування СОЗ особливого значення набуває вивчення психологічної готовності керівників усіх рівнів управління до різного роду перетворень. Від мобілізації внутрішніх резервів і спрямованості керівників на завдання першочергової важливості залежать результати професійної діяльності медичних закладів та успіх модернізації галузі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що тема керівництва і лідерства в системі державної служби України постійно перебуває в полі зору вітчизняних науковців. Серед останніх публікацій варто виділити, зокрема, праці: А.Рачинського, який розглядає функції, якості, управлінські ролі, ресурси та основні сфери навичок керівника [5]; Н.Гончарук і І.Сурай, які досліджують якості, що мають бути притаманні керівникові у сфері державної служби, розкривають сучасні підходи до характеристики керівника-лідера [2]; М.Пірен, яка розглядає типи лідерів і керівників, якості й управлінські ролі керівника, елітарне лідерство [3]. У вітчизняній науковій літературі представлені поодинокі роботи [1, 4], присвячені особистісним професійно важливим психологічним рисам керівників ЗОЗ, однак бракує інформації щодо соціально - психологічного портрету сучасних управлінців у галузі охорони здоров’я, що і обумовило актуальність проведеного дослідження.
Виклад основного матеріалу. У період реформування СОЗ особливого значення набуває вивчення психологічної готовності керівників усіх рівнів управління до різного роду перетворень. Від мобілізації внутрішніх резервів і спрямованості керівників на завдання першочергової важливості залежать результати професійної діяльності медичних закладів та успіх модернізації галузі.
Після проведення анкетування можна чітко сформулювати портрет сучасного керівника: харизматичний керівник-лідер, якому притаманний адміністративнокомандний стиль керівництва і який не налаштований до змін, водночас виробляє власне бачення дійсності, визначає напрями діяльності своїм прихильникам, спроможний вести за собою; по-друге, на сучасному етапі державотворення державна служба потребує керівника – лідера-реформатора, який має сповідувати цінності демократії, бути харизматичним, успішним, здатним до продукування нових ідей і спроможним до втілення їх у життя. Про це свідчать дані анкет респондентів – державних службовців.
Соціально-психологічний портрет керівників охорони здоров’я першого та другого рівнів управління у теперішній час характеризується тим, що у них наявні необхідні базові риси:
-розвинені комунікативні здібності - у 66,39%,
- організаторські - у 83,93%,
- прийнятні інтелектуальні характеристики,
- значущі рівні орієнтації на виконання виробничих завдань,
- адекватна самооцінка - у 77,0%
Вони реалізуються не повною мірою, що знижує ефективність управління та призводить до негативних наслідків: переважає особистісна спрямованість у роботі (47,4% обстежених), зміщені акценти на досягнення особистих цілей, більшість управлінців прагнуть більшого домінування і меншої підлеглості у групових відносинах, реєструється значна кількість та інтенсивність обмежень управлінської діяльності (частота - понад 50% у таких обмежень, як розмиті особистісні цінності, низька здатність формувати колектив, невміння навчати підлеглих).
Проведені дослідження свідчать про певні відмінності в психологічних портретах керівників різних щаблів управління. Так, для головних лікарів характерні більш високі рівні комунікативних і організаторських здібностей (р<0,05), інтелекту та інтелектуальної лабільності. Заступники головних лікарів суттєво поступаються за рівнем інтелекту у динаміці, третина з них має низькі інтелектуальні здібності, а 17,5% - неприйнятний для управління рівень інтелектуальної лабільності. Незважаючи на це, представники другого рівня управління прагнуть більшої влади та авторитарності.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Отриманий результат вказує на необхідність проведення роботи з підвищення потенціалу осіб, які приймають управлінські рішення через удосконалення системи добору, професійної підготовки і перепідготовки управлінського персоналу, оптимізації трудової діяльності у ЗОЗ у напрямку збільшення їхньої автономії, розвитку медичних колективів.
Перспективи подальших досліджень лежать у площині визначення факторів, які впливають на формування соціально-психологічного портрету керівників ЗОЗ.
Список використаних джерел:
1. Вежновець Т. А. Особливості ухвалення управлінських рішень керівниками закладів охорони здоров’я з різним стажем роботи / Т. А. Вежновець // Клінічна фармація, фармакотерапія та медична стандартизація. - 2012. - № 3/4. - С. 138-143.
2. Гончарук Н. Лідерство як якісна характеристика особистості чи інституції / Наталія Гончарук, Інна Сурай // Вісн. НАДУ. – 2010. – № 3.
3. Пірен М. Лідерство: сутність та реалізація в українському суспільстві : [навч. посіб.] / Марія Пірен. – К., 2012. – 232 с.
4. Панчишин Н. Я. Оцінка ефективності управління в системі охорони здоров’я / Н. Я. Панчишин, В. Л. Смірнова // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. - 2012. - № 3 (53). - С. 57-59.
5. Рачинський А. П. Керівник у державних інституціях : навч.-метод. матеріали / А. П. Рачинський. – К. : НАДУ, 2009. – 76 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter