У процесі своєї діяльності підприємства систематично мають господарські відносини з іншими суб’єктами – працівниками, засновниками, покупцями, постачальниками, фінансово-кредитними організаціями, іншими контрагентами, органами державної влади та місцевого самоврядування. За результатами таких розрахункових відносин може виникати заборгованість, яка є предметом контролю та базою прийняття управлінських рішень з боку керівництва й фінансових служб. З огляду на це необхідно забезпечити якісне і своєчасне відображення інформації про заборгованість у системі бухгалтерського обліку із дотриманням принципу превалювання сутності над формою.
Основні засади нормативного забезпечення обліку дебіторської заборгованості сформульовано у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
Відповідно до П(С)БО 10 під дебіторською заборгованістю слід розуміти суму заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Фізичні чи юридичні особи, які з певних причин заборгували суму грошових коштів перед підприємством вважаються дебіторами. Якщо підприємство може достовірно визначити суму заборгованості та очікує отримання майбутньої економічної вигоди від її погашення, то така заборгованість відображається у складі активів.
Залежно від строку погашення дебіторська заборгованість може бути довгостроковою та поточною. Довгостроковою є заборгованість, яка не може бути погашена протягом одного календарного року та або одного операційного циклу, якщо він довший ніж один рік. Поточна, своєю чергою, повинна бути погашена впродовж одного календарного року або одного операційного циклу, якщо він більший за один рік.
Поточна дебіторська заборгованість визначається активом одночасно з визначенням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг, та оцінюється за первісною вартістю.
Поглиблений аналіз норм П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» дає підстави стверджувати про наявність ряду норм, які доцільно врегулювати із врахуванням вимог сучасної глобалізаційної економіки. До таких положень, які потребують удосконалення належать: відсутність чітких критеріїв класифікації дебіторської заборгованості та її оцінки, і їх неповна узгодженість із принципом превалювання сутності над формою.
Для вдосконалення системи нормативного забезпечення обліку дебіторської заборгованості можна надати такі рекомендації:
– внести зміни до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», які б забезпечили: наявність критеріїв для раціональної класифікації заборгованості; узгодженість (із врахуванням положень МСФЗ «Виручка за контрактами з клієнтами») норм щодо оцінки дебіторської заборгованості та створення резерву сумнівних боргів.
Також з метою зростання ступеня ліквідності дебіторської заборгованості суб’єктам господарювання доцільно реструктурувати її шляхом факторингу і форфейтингу і своєчасно та періодично контролювати співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей. Адже значне перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською створює загрозу фінансовій стабільності підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.
Список використаних джерел:
1. Волович О. Б. Сутність та класифікація заборгованості підприємства / О. Б. Волович // Економічний простір. — 2012. — № 66. — С. 195–203.
2. Кияшко О. М. Облік та аналіз дебіторської заборгованості в системі управління підприємством: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / О. М. Кияшко. — Київ, 2011. — 21 с.
__________________________
Науковий керівник: Нашкерська Марія Миколаївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку та аналізу, Національний університет «Львівська політехніка»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter