Характерною рисою сучасного етапу економічного розвитку є загострення протиріч між функціонуванням економічної та екологічної систем. Це зумовлює необхідність досягнення паритету економічних та екологічних цінностей як однієї з умов сталого розвитку підприємства. Сьогодні зростає роль процесів екологізації виробництва, реалізація яких дозволить розв’язувати конкретні еколого-економічні проблеми на рівні підприємства. Екологізація виробництва неможлива без впровадження екологічного менеджменту на рівні основної ланки економіки – підприємства. При цьому однією з найголовніших проблем розробки і реалізації ефективної екологічної політики є відсутність забезпечення керівництва підприємства комплексною, достовірною та своєчасною обліково-аналітичною інформацією про екологічну складову діяльності організації виробництва.
Перебудова економіки згідно концепції сталого розвитку потребує принципово нових підходів до розуміння таких понять як «витрати» й «ефективність витрат». У зв’язку з цим у складі витрат та зобов’язань підприємств необхідним є виділення принципово нових елементів – екологічних витрат та зобов’язань. Щорічні втрати України від нераціонального природокористування становлять до 20% її національного доходу, а у світі становлять декілька десятків трильйонів доларів щорічно. Тому першочергової важливості набуває облік екологічних витрат та зобов’язань в рамках комплексного екологічного й економічного обліку.
Діяльність будь-якого підприємства супроводжується певними витратами, пов’язаними із захистом навколишнього середовища. Ці витрати прямо чи опосередковано впливають на економічні показники діяльності підприємства. Сума таких витрат у більшості підприємств значна, але сучасний бухгалтерський облік екологічних витрат ведеться безсистемно, вони не виокремлюються із загальної сукупності витрат. Фактично на практиці статті екологічних витрат і зобов’язань при веденні аналітичного обліку не виділяються, їх відносять на витрати за елементами. Таким чином екологічні витрати «розчиняються» в собівартості, а контроль за ними не здійснюється. Це призводить до відсутності достовірних облікових даних про розміри, напрями та види екологічних витрат підприємств. Необхідність врахування екологічних витрат у складі виробничих витрат як підстави для аналізу ефективності їх використання давно визнали провідні вчені економісти-екологи. Але часто до складу екологічних витрат відносять і екологічні зобов’язання. Таке ототожнення є не зовсім доцільним у зв’язку з тим, що в момент виникнення заборгованості перед третіми особами виникають екологічні зобов’язання, а після їх погашення – екологічні витрати. Тому слід розрізняти зазначені поняття. Екологічні витрати – витрати підприємства, спрямовані на покриття негативного впливу економічної діяльності підприємства на навколишнє середовища, які виникають внаслідок добровільних чи обов’язкових природоохоронних заходів з метою запобігання, усунення чи зменшення навантажень на довкілля, а також внаслідок втрат продуктивності та незворотних втрат активів підприємства. У складі витрат, які є частиною собівартості продукції й які обліковують під час оподаткування прибутку, виокремлюють такі елементи, безпосередньо або опосередковано пов’язані з впливами на довкілля, природокористуванням і охороною довкілля: витрати, пов’язані з використанням сировини та природних надр (витрати на рекультивацію земель, плата за воду, витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології чи організації виробництва, а також з покращенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей, які здійснюють у виробничому процесі); платежі (страхові внески) за обов’язковими видами страхування і відрахування до страхових фондів (резервів); податки, збори, платежі та інші обов’язкові відрахування.
У П(С)БО 16 «Витрати» у складі витрат відсутнє будь-яке згадування про екологічні витрати. Аналогічно і у діючому Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій екологічні витрати теж не зазначені. Тому є необхідним доповнення П(С)БО 16 «Витрати» абзацом про екологічні витрати. Також потрібно доповнити діючий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: додати рахунок 86 «Екологічні витрати» у 8-му класі. Аналітичні рахунки до рахунку 86 рекомендується розробляти самостійно на кожному підприємстві в залежності від його виду діяльності; додати субрахунок 915 «екологічні витрати» до рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», оскільки екологічні витрати, по-перше, навряд чи можливо прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції, тобто вони потребують певної бази розподілу; по-друге, мають комплексний характер; і, нарешті, по-третє, за своїм характером мають загально виробничі властивості, тобто пов’язані опосередковано з виробництвом продукції.
Поняття «екологічні зобов’язання» для України нове. Дотепер на міжнародному і національному рівнях не розроблені та не рекомендовані стандарти бухгалтерського обліку, в яких включено поняття «екологічні зобов’язання». Є різні визначення цього поняття, однак найбільш точно його розкривають В. Базилевич та Д. Вальтер, які визначають «екологічні зобов’язання» як наслідок екологічного характеру, обумовлений взаємодією підприємств із навколишнім середовищем, що може здійснити суттєвий вплив на фінансовий стан. Згідно з П(С)БО 11 «Зобов’язання», зобов’язання визнаються, коли їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення, трактування ж поняття «екологічні зобов’язання» зовсім відсутнє. Доцільно доповнити П(С)БО 11 абзацом про екологічні зобов’язання, їх визнання та відображення. Екологічні зобов’язання можуть виникати: в результаті здійснення основної діяльності (плата за використання природних ресурсів); недотримання норм екологічного законодавства, які тягнуть за собою компенсацію завданої шкоди, виплату штрафів тощо; добровільних дій підприємства щодо усунення негативних впливів на навколишнє природне середовище виходячи з міркувань піклування про свою репутацію.
Екологічні зобов’язання можуть бути двох видів: умовні і реальні. Умовні формуються на підставі того, що підприємство в майбутньому буде змушене здійснювати природоохоронні заходи через забруднення, здійснене сьогодні. Такі зобов’язання важко піддаються підрахунку у зв’язку з труднощами встановлення джерел викидів або скидів і вжиття заходів для виправлення ситуації, відсутності порядку розподілу витрат між забруднювачами та неналагодженим екологічним законодавством. Відображення в системі бухгалтерського обліку умовних екологічних зобов’язань неможливе. Облік поточних екологічних зобов’язань потрібно вести на рахунках 6 класу, а довгострокові екологічні зобов’язання потрібно обліковувати на рахунках 5 класу.
Отже, екологічний облік на підприємстві є індикатором раціональності господарювання, справедливого перерозподілу природних ресурсів, виробництва екологічно чистої продукції, виявлення проблем екологічного ризику, надходження інвестицій на підприємство та контролю негативного впливу на навколишнє середовище. Саме тому він значною мірою впливає на конкурентоспроможність господарюючого суб’єкта. Враховуючи це, перспективним напрямом удосконалення облікової системи підприємства є доповнення її складових екологоорієнтованим обліком, що означає виокремлення в обліковій системі екологічних витрат і зобов’язань підприємства, що в свою чергу призведе до формування потужного інформаційного базису обліково-аналітичного забезпечення конкурентоспроможності українських підприємств на світовому ринку та залучення до економіки України іноземних інвестицій.
Список використаних джерел:
1. Гангал Л.С. Екологічний облік як інформаційний інструмент управління конкурентоспроможністю сільськогосподарських підприємств / Л.С. Гангал // Інноваційна економіка. – 2015. – №4. – С.295-300.
2. Глосарій зеленого бізнесу: укр.-нім.-рос.-англ. / В. Базилевич [та ін.]; наук. ред.: проф. В.Базилевич, проф. Д.Вальтер. – К.: Знання, 2010. – 518 с.
3. Замула І.В. Екологічні доходи та зобов’язання в системі бухгалтерського обліку /І.В.Замула // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. –2011. – Вип. 1. – С. 52–54.
4. Коблянська О.І., Цибульник М.О. Екологічні витрати та зобов’язання в системі бухгалтерського обліку / О. І. Коблянська, М. О. Цибульник // Економічні науки. Cер. : Облік і фінанси. - 2012. - Вип. 9(2). - С. 93-98.
5. Максимів Л. Тенденції розвитку екологічно зорієнтованого бухгалтерського обліку /Л.Максимів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. – № 5. – С. 18–23.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/ .
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/.
8. Сахно Л.А. Облік і аудит екологічної складової в діяльності агропромислового підприємства / Л.А. Сахно // Молодий вчений. – 2017. – №1.1. – С. 73-76.
_______________________
Науковий керівник: Лежненко Людмила Ігорівна, кандидат економічних наук, доцент, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter