Стратегічний фінансовий аналіз являє собою системне комплексне дослідження факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, що формулюють фінансові перспективи підприємства для забезпечення орієнтації фінансово-господарської діяльності на довгостроковий розвиток. Стратегічний фінансовий аналіз повинен забезпечити визначення параметрів фінансової стратегії, виходячи з місії та поставлених цілей, діагностики змін у середовищі, постійної оцінки досяжності цілей і орієнтації на зростання фінансових ресурсів за рахунок підвищення фінансового потенціалу. Він є методологічною основою розробки ефективних стратегічних управлінських рішень.
Важливим питанням розвитку теоретичних засад стратегічного фінансового аналізу є обґрунтування методологічних принципів, на яких ґрунтується його здійснення. Проведене дослідження дозволило виділити принципи, що розглядаються у сучасній літературі з стратегічного аналізу, фінансового менеджменту, фінансового аналізу, які можуть бути розповсюджені й на стратегічний фінансовий аналіз. Зокрема, до таких принципів належать принципи системності та комплексності, науковості, об’єктивності, багатоваріантності, ефективності. [1 – 4]
Системність передбачає дослідження об’єкта як єдиного цілого, єдиної системи, яка являє собою цілісний комплекс взаємозв’язаних компонентів, що має єдність із зовнішнім оточенням i є підсистемою системи більш високого рівня (глобальної системи). [3, с. 41 – 42]
Комплексність як принцип стратегічного фінансового аналізу полягає у всебічному дослідженні всіх стратегічних сфер діяльності підприємства, врахуванні впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, визначенні причинно-наслідкових зв’язків та залежностей між ними.
Принцип науковості передбачає використання методичного інструментарію, що відповідає передовим досягненням науки в даній сфері, враховує передовий вітчизняний і зарубіжний досвід.
Принцип об’єктивності означає необхідність використання повної, точної, репрезентативної, перевірен інформації під час проведення аналізу. Зміст принципу багатоваріантності полягає в тому, що підготовка кожного управлінського рішення повинна враховувати альтернативні варіанти дій, що дозволяє вибрати з них найкращий у даних умовах. Принцип ефективності означає, що затрати на проведення фінансового аналізу повинні бути значно меншими, ніж вигоди від проведення такого аналізу.
Система принципів, яка розглядається різними науковцями, повинна бути доповнена з урахуванням особливостей стратегічного фінансового аналізу. Пропонується виділити також наступні принципи: безперервності, відповідності, адаптивності, активності.
Принцип безперервності означає, що процес стратегічного фінансового аналізу не закінчується моментом формулювання фінансової стратегії чи стратегічного плану. Більше того, будь-яка стратегія, навіть повністю науково обґрунтована, буде мати значення та зміст для підприємства лише у тому випадку, якщо буде реалізована, скоригована або повністю переглянута при необхідності.
Принцип відповідності полягає в тому, що стратегічні фінансові орієнтири, які встановлюються за результатами стратегічного фінансового аналізу, повинні відповідати місії підприємства, його поточному фінансовому потенціалу й умовам середовища.
Принцип адаптивності передбачає, що управлінські рішення, які приймаються на основі стратегічного фінансового аналізу, повинні забезпечити здатність підприємства пристосовуватися до нових умов і своєчасно реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища.
Принцип активності означає, що управлінські рішення, обґрунтовані на підґрунті стратегічного фінансового аналізу повинні надавати можливість не тільки пасивного пристосування до елементів зовнішнього середовища, але й активного впливу на них за рахунок використання наявного фінансового потенціалу.
Узагальнюючи все вище викладене, варто зазначити, що у результаті стратегічного фінансового аналізу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища формулюється множина альтернативних варіантів стратегічних управлінських рішень, обґрунтовуються критерії та обмеження їх прийняття та реалізації, розробляється цільова фінансова модель розвитку підприємства.
Список використаних джерел:
1. Бутинець Ф. Ф. Економічний аналіз : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / Ф.Ф. Бутинець. – Житомир: ПП «Рута», 2003. – 680 с.
2. Зуб А. Т. Системный стратегический менеджмент : методология и практика / А. Т. Зуб, М. В. Локтионов. – М. : Генезис, 2001. – 752 с.
3. Ковальчук Т. М. Теорія економічного аналізу : Рек. М-вом освіти і науки України як навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Т. М. Ковальчук. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 544 с.
4. Коупленд Т. Стоимость компании : Оценка и управление / Т. Коупленд, Т. Коллер, Д. Мурин – М. : Олимп-Бизнес, 1999. – 576 с.
________________________________
Науковий керівник: Лісовий А.В., доктор економічних наук , професор, Університет Державної фіскальної служби України
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter