Процес реформ на шляху до євроінтеграції України зумовив актуалізацію розвитку галузей економіки, які можуть в короткостроковій перспективі дати поштовх соціально-економічному зростанню регіонів та поліпшенню інвестиційного іміджу країни в цілому. Останнім часом у світі почав набирати популярність оздоровчий туризм та його різновид – медичний туризм. За даними Всесвітнього інституту здоров’я (Global Wellness Institute) у 2013 році 6% всіх подорожей у світі приходилися на оздоровчий туризм та становили 3,2 трлн. дол. США [3].
В Україні індустрія медичного туризму проходить лише стадію становлення, основні проблеми полягають у відсутності науково-теоретичних, методологічних та організаційно-правових основ розвитку галузі. Більшість управлінців як загальнодержавного, так і місцевого рівня поки не сприймають туристичну сферу в цілому як галузь економіки, не кажучи вже про оздоровчий та медичний туризм. Це призвело до другорядного значення державної політики у сфері туризму та відсутності комплексного розуміння розвитку галузі. Зокрема в Законі України «Про туризм» навіть відсутнє визначення медичного туризму [4].
Оздоровчий туризм – це подорожі пов’язані з прагненням підтримки та покращення свого здоров’я, краси та самопочуття [3]. Метою оздоровчого туризму є профілактика захворювань і відпочинок. Він характеризується більшою тривалістю подорожі, відвідуванням меншої кількості міст і більшою тривалістю перебування в одному місці, тобто поряд із проведенням дозвілля передбачає відпочинок. Виокремлення оздоровчого туризму також відповідає класифікації UNWTO [5].
Медичний туризм – це різновид оздоровчого туризму, здійснення подорожі з метою одержання медичних послуг [6]. Темпи розвитку індустрії медичного туризму в світі невпинно зростають, зокрема обсяг світового ринку медичного туризму, за даними журналу «Medicaltravel», на сьогодні становить біля 30 млн. подорожей на рік Найбільший пошуковий портал Google реєструє щоденно 138 млн. запитів на інформацію про лікування закордоном [1].
За останнє десятиліття глобальний ринок медичного туризму вже сформувався і показує високі темпи зростання. Наприклад, доходи від медичного туризму зросли з 40 млрд. дол. в 2004 році до 500 млрд. дол. США в 2012 році, що склало 14% загальних доходів від туризму (3,2 трлн. дол. США) в цілому, або 1,8% світового ВВП. У розвинених країнах світу охорона здоров’я становить значну частину економіки держави. За даними Бюро перепису населення США, річний дохід галузі країни в 2012 році був приблизно 1,7 трлн. дол. США. Дані Світового банку свідчать, що витрати на охорону здоров’я в Євросоюзі можуть піднятися з 8% ВВП у 2000 році до 14% до 2030 року [2].
За даними соціологічних досліджень Асоціації медичного туризму України найбільш популярними країнами для лікування, в тому числі й для українців, є Британія, Ізраїль, Індія, Німеччина, Південна Корея, США, Туреччина, Угорщина, Швейцарія [7].
Особливості розвитку індустрії медичного туризму в передових країнах ринку медичних послуг:
– Арабський ринок: недостатня кількість лікарів та рівень їх підготовки, відсутність досвіду у лікуванні деяких захворювань.
– Великобританія: тривале очікування, високі ціни, обмеження у страхуванні.
– Канада: недешева цінова політика, тривале очікування.
– Країни Євросоюзу: недешева цінова політика.
– США: недешева цінова політика, обмеження у страхуванні.
Для економічного розвитку України пріоритетним має бути саме в’їзний туризм, який становить експорт туристичних послуг, в тому числі й послуг медичного туризму. Специфіка створення конкурентоспроможного туристичного продукту у медичній сфері є тісна співпраця туристичної індустрії зі сферою охорони здоров’я.
Основні проблеми становлення та розвитку індустрії медичного туризму в Україні:
– відсутність державної стратегії розвитку індустрії туризму України (медичного туризму в тому числі);
– недосконала інформаційна політика та маркетинг;
– нелояльне медичне законодавство, зокрема заборона на трансплантацію органів;
– відсутність ринку страхової медицини;
– нерозвинена культура медичного сервісу: порушення конфіденційності лікарської таємниці, недостатньо приязне ставлення до пацієнтів, відсутність юридичного супроводу пацієнтів;
– проблема візової лібералізації стосовно отримання української візи пацієнтами з Австралії, Нової Зеландії, КНР, країн Сходу тощо.
Стратегія розвитку в’їзного медичного туризму в Україні має складатися з наступних етапів:
1. Визначення напрямків медицини, на які необхідно зробити акцент у першу чергу.
2. Вибір оптимальних цільових ринків для України, сегментування відповідно до напрямків.
3. Проведення внутрішньої роботи з об’єктами ринку медичного туризму, щодо їх готовності до роботи у сфері медичного туризму та орієнтація на міжнародні стандарти, імплементація міжнародного досвіду (система якості ISO).
4. Крос-культурний маркетинг послуг, створення та популяризація бренду «Україна – дестинація медичного туризму»
5. Розробка та запровадження організаційно-правових засад функціонування індустрії медичного туризму в Україні.
6. Орієнтація на страхову медицину.
Стратегія розвитку має базуватися на двох обов’язкових компонентах: медичному та сервісному.
Медичний компонент включає наступні складові: запрошення на лікування міжнародного пацієнта відбувається за об’єктивним розумінням спроможності вирішення його проблеми медичною установою, керуючись етичними нормами; дистанційна оцінка медичної документації пацієнта та формування попередньої програми лікування максимум в 48 годин з моменту отримання запиту; повторна діагностика по прибуттю пацієнта, коригування попередньої програми та надання максимально якісного обслуговування задля вирішення медичної проблеми пацієнта.
Сервісний компонент визначається наступними особливостями: зустріч на місці прибуття; допомога в поселенні; організація трансферів між місцем проживання та медичною установою; організацію перекладу (за необхідністю); організація зворотного трансферу; вирішення інших запитань, що безпосередньо стосуються комфортного перебування пацієнта у лікарні.
Тобто, сервісний компонент передбачає комплекс додаткових послуг, включаючи закріплення за пацієнтом відповідальної особи-координатора, яка веде справу «під ключ». Сервісний компонент може бути повністю або частково надана пацієнту, безпосередньо, як представниками медичної установи, так і за контрактом з компаніями-посередниками та медичними працівниками.
На основі зроблених досліджень особливостей та передумов розвитку індустрії медичного туризму в Україні можна зробити висновки щодо необхідності проведення наступних заходів зі стимулювання становлення і розвитку галузі та збільшення потоків іноземних медичних туристів.
1. Аналіз особливостей становлення та розвитку оздоровчого та медичного туризму в Україні, розробка стратегії його просування.
2. Об’єднання зусиль влади на рівні Міністерства охорони здоров’я, Міністерства економічного розвитку і торгівлі (координує розвиток туризму), Міністерства закордонних справ та Верховної Ради України у створенні організаційно-правових умов розвитку медичного туризму в Україні.
3. Запровадження страхової медицини та стимулювання закладів охорони здоров’я до запровадження європейських стандартів якості ISO.
4. Розробка конкурентоспроможного туристичного продукту у сфері медичного туризму та активне його просування: участь у найбільших європейських виставках, організація прес-турів, реклама у цільових ЗМІ.
5. Використання бенч-маркінгу задля успішного просування турпродукту.
6. Поширення та вдосконалення юридичного захисту та супроводу клієнтів, які приїхали з лікувальною метою.
7. Вдосконалення матеріально-технічної бази вітчизняних клінік.
8. Візова лібералізація для громадян заможних країн, які бажають в’їхати в Україну з лікувальною метою.
9. Вдосконалення інфраструктури та логістики до найкращих медичних закладів країни.
Список використаних джерел
1. Horowitz MD, Jones CA. Medical Tourism: Globalization of the healthcare marketplace [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2234298.
2. Medical Tourism – What is Medical Tourism? [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.news-medical.net/health.
3. The Global Wellness Tourism Economy. Report 2013. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.globalwellnesssummit.com/images/stories/
pdf/wellness_tourism_economy_exec_sum_final_10022013.pdf
4. Закон України «Про туризм» [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 324/95-вр.
5. Мальська М. П. Міжнародний туризм і сфера послуг: підруч. для ВНЗ / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Н. М. Ганич. – К.: Знання, 2008. – 661 с.
6. Марченко О. Г. Мировой медицинский туризм смещается в страны АТР. Аналитический обзор // Современные проблемы науки и образования. – 2013. – № 6. – 462 с.
7. Романова А. А. На розвиток туризму! // Український туризм. – 2016. – № 3. – С. 68-69.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter