Починаючи з кінця 1990-х рр., питання поліцентричного територіального розвитку стало предметом широкого обговорення у рамках Політики економічного, соціального і територіального єднання Європейського Союзу. Відправною точкою став документ Європейської Комісії «Перспектива європейського просторового розвитку», у якому звертається увага на наявність у межах Європи лише однієї великої зони глобальної економічної інтеграції, відомої як «П’ятикутник» (із «вершинами» у містах Лондон, Париж, Мілан, Мюнхен та Гамбург) [1]. З метою посилення економічної інтеграції пропонується формування поліцентричної просторової структури Європейського Союзу шляхом створення нових зон зростання, що становитимуть мережу метропольних регіонів міжнародного рівня та пов’язані з ними супутні території (менші міста, сільські населені пункти). Поліцентричність визначається як необхідна передумова збалансованого та сталого місцевого і регіонального розвитку [1, с. 20-21].
Водночас, аналіз сучасних досліджень на тему поліцентричного територіального розвитку дає підстави стверджувати, що зв’язок між поліцентричністю і збалансованим та сталим розвитком є більш складним. По-перше, поліцентричність як феномен територіального розвитку є складною та багатоаспектною категорією, зміст якої залежить від територіального рівня дослідження [2, 3]. Наявні емпіричні дослідження щодо виявлення зв’язку поліцентричності з основними складовими сталого розвитку (економічна, соціальна, екологічна) є неоднозначними: зокрема, на рівні країн наявний прямий кореляційний зв’язок між поліцентричністю та рівнем ВВП на одну особу, тоді як на регіональному рівні він має зворотній характер [3]. По-друге, в умовах територіальної економічної концентрації збалансований розвиток є малодосяжною метою; з цієї точки зору поліцентричність слід розглядати як передумову поширення агломераційних переваг на більшу територію за рахунок зростання кількості міст-осередків агломераційного зростання та їх інтеграції з периферійними територіями.
Фактично, у дослідженнях останніх років простежується відхід від традиційних підходів до сприяння поліцентричному розвитку, що базувалися на концепції «полюсів зростання»; натомість, наголос ставиться на формуванні умов для розвитку вже наявних осередків агломераційного зростання, поліпшенні транспортної пов’язаності та забезпеченні рівного доступу до інфраструктури і базових послуг [4]. Зокрема, прогнози, представлені у звіті ESPON «Формування відкритої та поліцентричної Європи» свідчать про вищі темпи зростання ВВП у разі підтримки «міст другого рівня» (великих агломерацій, що не мають статусу столиці країни) порівняно із сценарієм підтримки малих населених пунктів та відсталих територій [4]. Вказані результати перекликаються із дослідженням Ліверпульського університету Джона Мура «Міста другого рівня в Європі»[5], згідно з яким у країнах ЄС із вищим рівнем економічного розвитку міста другого рівня розвивалися, як правило, швидше, ніж столиці. З цієї точки зору державна політика поліцентричного розвитку полягає у створенні умов для реалізації потенціалу зростання міст на агломераційній основі. Не менш важливою складовою цієї політики є також територіальна інтеграція, що має на меті поширення вигід від агломерації, сприяння вільному переміщенню капіталу та робочої сили [6].
Питання поліцентричності прямо чи опосередковано розглядається у стратегічних документах із питань територіального розвитку та / або просторового планування у більшості країн-членів ЄС та ОЕСР. Згідно з даними звіту щодо національної політики розвитку міст у країнах ОЕСР, з 35 країн-членів така політика наявна у 30. Серед останніх у 25 в політиці розвитку міст представлені заходи щодо розвитку міських систем (як великих, так і середніх та малих міст) та підвищення транспортної пов’язаності між містами – тобто відповідно морфологічної та функціональної поліцентричності [7]. Водночас, конкретні напрями у цій сфері можуть суттєво відрізнятися – від явної підтримки поліцентричності через збільшення кількості центрів агломераційного росту, до більш територіально-нейтрального спрямування [8, 9, 10].
Таким чином, сучасне розуміння поліцентричності територіального розвитку як сфери державної політики набуло нового змісту у порівнянні із задекларованим у «Перспективі європейського просторового розвитку». В умовах глобалізації, зростання територіальної нерівномірності та нерівності в умовах життя ключові завдання державної політики поліцентричного розвитку полягають у просторовій інтеграції території країни з метою більш ефективного використання переваг агломераційного розвитку.
Список використаних джерел:
1. ESDP European Spatial Development Perspective. Towards Balanced and Sustainable Development of the Territory of the European Union. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/regional_policy/sources/docoffic/official/reports/pdf/sum_en.pdf
2. Burger, M. and E. Meijers. Form follows function? Linking morphological and functional polycentricity. - Urban Studies, 2012. – vol. 49(5): 1127–1149.
3. Brezzi, M. and Veneri, P. Assessing Polycentric Urban Systems in the OECD: Country, Regional and Metropolitan Perspectives. - OECD Publishing, 2014. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dx.doi.org/10.1787/5jz5mpdkmvnr-en
4. ESPON Making Europe Open and Polycentric. Vision and Scenarios for the European Territory towards 2050. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.et2050.eu/attachments/article/523/ESPON_Vision-Scenarios_2050.pdf
5. Second Tier Cities in Europe: In an Age of Austerity. Why Invest Be-yond the Capitals? // Liverpool John Moores University, 2012. – 90 p.
6. Reshaping Economic Geography. World Development Report. The World Bank, 2009. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www-wds.worldbank.org/ external/default/ WDSContentServer/IW3P/IB/2008/12/03/000333038_20081203234958/Rendered/PDF/ 437380REVISED01BLIC1097808213760720.pdf.
7. OECD National Urban Policy in OECD Countries – Paris, OECD Publishing, 2017. – 140 p.
8. Summary National Policy Strategy for Infrastructure and Spatial Planning. Making the Netherlands competitive, accessible, liveable and safe. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.government.nl/binaries/government/documents/publications/2013/07/24/summary-national-policy-strategy -for-infrastructure-and-spatial-planning/summary-national-policy-strategy-for-infrastructure-and-spatial-planning.pdf.
9. Concepts and Strategies for Spatial Development in Germany. Adopted by the Standing Conference of Ministers responsible for Spatial Planning on 30 June 2006. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://commonfuturesnetwork.org/?mdocs-file=362.
10. André, D. Polycentrism in national spatial plans in Europe – towards a common spatial vision? [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.diva-portal.se/smash/get/diva2:833512/FULLTEXT01.pdf.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter