Однією з актуальним тем наукового пошуку в сучасних умовах є питання економічної безпеки систем різного рівня, які наразі активно дискутуються у вітчизняних наукових дослідженнях та на рівні керівництва держави. Важливим кроком у їх вивченні та запровадженні практичних механізмів забезпечення є затверджена у 2015 році “Стратегія національної безпеки України”, важливою метою якої визначено “забезпечення нової якості економічного, соціального і гуманітарного розвитку України” [1]. В цьому контексті актуалізується питання формування економічної безпеки підприємництва України, як основи економічного зростання.
Дослідження та формування системи економічної безпеки підприємництва варто розглядати за окремими структурними рівнями: підприємства, підприємництва регіону, підприємництва галузі, підприємництва країни. Кожен з рівнів її формування має спиратись на адекватну систему методів та інструментів впливу.
Дослідження економічної безпеки підприємництва на рівні країни, на наш погляд, концептуально пов’язане з теорією добробуту і вимагає зміщення акцентів на роль держави у цьому процесі. В цьому зв’язку, варто звернутись до праці відомих науковців Д. Аджемоглу та Дж.Робінсона, які у своєму фундаментальному дослідженні виокремили принципові рушії створення економічного добробуту, серед яких автори виокремлюють [2]: інклюзивні політичні інститути, які в свою чергу сприяють формуванню інклюзивних економічних інститутів, що створюють інклюзивні ринки, які “не лише дають людям свободу пошуку професій у житті відповідно до їх талантів, а й забезпечують конкурентне середовище…”; схильність та прагнення до впровадження інновацій та новітніх технологій, “що визначає посилення бідності чи стійкого економічного зростання”.
Ці положення знаходять відображення у Стратегії національної безпеки України, де визначено одними з основних загроз: поширення корупції, її укорінення в усіх сферах державного управління; слабкість, дисфункціональність, застаріла модель публічних інститутів; здійснення державними органами діяльності в корпоративних та особистих інтересах; монопольно-олігархічна, низькотехнологічна, ресурсовитратна економічна модель; деформоване державне регулювання і корупційний тиск на бізнес. На наш погляд, саме ці загрози є основними чинниками небезпеки підприємницькій діяльності в Україні, що потребує швидкого запровадження дієвих механізмів їх нейтралізації.
Відтак, роль держави у формуванні системи економічної безпеки можна розглядати як систематичну діяльність з подолання так званих, “ринкових невдач” , що спрямована на парето-вдосконалення. В сучасному українському контексті пріоритетними напрямами такої діяльності, на нашу думку, слід виділити: боротьбу з корупцією та вдосконалення інститутів; впровадження механізмів побудови інноваційної моделі економіки; формування політики нарощення та підвищення якості трудових ресурсів; формування правового поля для підвищення інвестиційної привабливості національної економіки; формування політики захисту бізнес-інформації від кібер-атак.
Список використаних джерел:
1. Стратегія національної безпеки України. Указ Президента України
від 26 травня 2015 року № 287/2015. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/287/2015
2. Аджемоглу Д. Чому нації занепадають. Походження влади, багатства та бідності / Д. Аджемоглу, Дж. Робінсон / пер.з англ. – 2-ге вид., випр. –К.: Наш формат, 2017. -440 с.
3. Стігліц Дж.Е. Економіка державного сектора / Дж. Е. Стігліц –пер. з англ. –К.: Основи, 1998.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter