В поданому аналізі вважаємо за необхідне подати інформацію про дослідження проблем промислової політики за останні десять років. Важливі дослідження країн, що розвиваються проводили Сімолі, Дозі та Стиглиц (2009), Стигліц та Лінь Іфу (2013). Дослідження Азії та Кореї ведуться Санг Джун Лі (2013a, 2013b) та Фрейре (2013). Досліджуючи досвід США та Європи, Мацукато (2013) підкреслив необхідність широкої ролі "трансформаційних" дій громадськості в інноваціях та промислових змінах. Щодо Європи оцінки та аргументи були запропоновані Коріатом (2004), Піантою (2010), Лукчезе та Піантою (2012), WIIW – Віденським інститутом міжнародних студій (2013) та Айгінгером (2014).
Докази необхідності промислової політики були надані такими дослідниками як Ха Джун Чханом (1994), Хаусманом та Родріком (2003), Родріком (2008), Вайдом (2012), Грінвальдом і Стигліцем (2013). Питання полягає не в тому, чи необхідна промислова політика, але шлях яким вона може бути здійсне на. Ці дебати були особливо важливими в нових промислово розвинених країнах. [1; c. 277-281]
Структура основної проблематики питання та дискусії на данному етапі можна подати наступним чином.
1) Визначення поняття промислової політики. Говард Пак і Камал Саггі розглядають промислову політику як «будь-який вид втручання чи політики уряду, яка намагається змінити структуру виробництва у галузях. Очікується, що це забезпечить кращі перспективи економічного зростання, ніж це відбудеться за відсутності втручання».
Схожий підхід у Ніколаса Крафтса який визначає за мету промислової політики зміну розподілу ресурсів між галузями економіки як визначальний елемент. Кен Уорвік дещо розширює визначення Пака та Саггі. Промислова політика - будь-яка політика втручання або управління, яка намагається поліпшити бізнес середовище або змінити структуру економічної активності відповідно до секторів, технологій або завдань. [2; c. 2]
2) Необхідність промислової політики. Промисловою політикою починають нехтувати з 80-х років, переважно на підставі двох аргументів. По-перше виникає питання, чому уряди мають більше інформації про те, як слід стимулювати структурні зміни, ніж суб'єкти приватного сектору? По-друге, якщо політичні заходи були використані для диференціації та щоб віддати перевагу певним галузям або типам підприємств, такі заходи будуть підпорядковані лобіюванню та набутті вигоди.
В цьому контексті Дені Родрік (Гарвард) зазначає, що питання не стоїть «чи потрібна промислова політика», але «яка політика потрібна», чи можливо "спроектувати інститути, які враховують інформаційні та політичні проблеми промислової політики". [3, с. 133]
3) Майкл Ландесманн зазначає, що відносно давнім є питання в промисловій політиці є питання про відносну вагу, яку слід надати "горизонтальній" або "вертикальній" політиці. Майкл Ландесманн робить висновок, що питання стосовно обговорення горизонтальних та вертикальних політик полягає в тому, що кордон не може бути легко сформований. Критики вертикальної політики кажуть, що така політика прямо виявляє дискримінацію на користь окремих фірм чи секторів. Проте Дані Родрік вказує, що горизонтальна політика також впливає по-різному на різні типи секторів або підприємств, і добре обізнаний політик повинен це усвідомлювати. [3; c. 136]
У недавньому документі Дені Родрік (2004) стверджував, що традиційний погляд на промислову політику (на основі технологічних та грошових чиників) застарілий і не враховує складнощів, які характеризують процес індустріалізації. За словами Родріка (2004), промислова політика - це стратегічне співробітництво між приватним та державним секторами, основною метою якого є визначення областей, в яких країна має порівняльні переваги.
Основне відхилення цієї точки зору від класичної теорії полягає в тому, що підприємцям може бракувати інформації про те, де лежить порівняльна перевага країни. Або, на мікрорівні, підприємці можуть просто не знати, який бізнес є вигідним, а який ні. [2; c. 11-18]
Отже, постає питання, чи дійсно працює промислова політика. Як зазначалося раніше, неможливо запропонувати єдиний узгоджений контрафакт, щоб оцінити минулий успіх промислової політики, орієнтованої на окремі галузі. Таким чином, було проведено низку дослідницьких стратегій, спрямованих на забезпечення емпіричної оцінки промислової політики. Вони були розглянуті в Noland та Pack (2003).
Річард Байсон та Девід Вайнштейн (1996) досліджували зв'язок між промисловою політикою та галузевим зростанням TFP в Японії. Працюючи з 13-ти зразками секторів на період 1955-1990 рр., вони не змогли виявити докази того, що преференційні політики (з показниками протекціонізму, податками чи субсидіями) цільових секторів, що вони сприяли швидкості накопичення капіталу в секторах або зростання TFP.
Роберт Лоуренс та Девід Вайнштейн (2001) розширили це дослідження, використовуючи дещо інший набір даних, і встановили, що диференційні ставки корпоративних податків вплинули на галузевий ріст TFP, тоді як прямі субсидії та субсидовані позики ні.
Йонг-Ва Лі (1996), застосовуючи метод, широко схожий на Річарда Байсона та Девіда Вайнштейна, виявляє подібну нестачу впливу промислової політики Кореї на накопичення капіталу чи ріст TFP. Говард Пак (2000) слідує іншим шляхом, припускаючи, що TFP у галузях виробництва з преференціями фактично збільшився як в Японії, так і в Кореї. Оцінює який вплив успішна передбачувана політика могла б мати на зростання валового внутрішнього продукту. Найкращою оцінкою є приблизно збільшення на 5% ВВП та навіть 10% протягом відповідних періодів. Хоча це істотно, навряд чи це магічний ключ для прискореного зростання. [13;c.30-31]
Світ увійшов до найбільш серйозного спаду після Великої депресії. Економіки, подібні до Великобританії, які мали надприбутки секторі фінансових послуг, особливо постраждали. Зниження викликало депресію у Європі та у всьому світі. Промислова політика, яку так довго була відкинута, повернулася до моди. [4]
Список використаних джерел:
1. Pianta, 2014, An industrial policy for Europe. Seoul Journal of Economics, 27, 3, 2014. http://www.sje.ac.kr/upload/repec/issue/5097b8c95d805657b8711eb6533ac39f.pdf
2. Pack, Howard and Kamal Saggi (2007). “The Case for Industrial Policy: A Critical Survey,” World Bank Research Observer, 21(2): 267–97.
3. Michael A. Landesmann. Industrial Policy: Its Role in the European Economy - Which Industrial Policy Does Europe Need? Intereconomics 2015 – p.120-156.
4. Tim Page. A European Industrial Policy for the New Global Economy - Which Industrial Policy Does Europe Need? Intereconomics 2015 – p.120-156.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter