Особливістю землі як природного ресурсу є її унікальність та взаємозв’язок практично з усіма іншими видами природних ресурсів та антропогенними факторами виробництва. Ця обставина, з одного боку, дозволяє говорити про оцінку конкретної земельної ділянки незалежно від того, які природні, виробничі або соціальні об’єкти на ній розташовані і яке їх функціональне призначення. Однак земель, які не приносять абсолютно ніякої користі, не існує. Тому, з іншого боку, можна оцінювати землю не просто як просторовий базис, а в сукупності з покращеннями, які формують споживчу цінність землі.
Зазначимо, що методологічні підходи залишаються єдиними [1]. В самому широкому змісті під економічною оцінкою природних ресурсів розуміється їх кількісна та якісна характеристика як факторів та умов виробництва. В «класичній» економічній теорії розрізняють три концептуальних підходи щодо економічної оцінки земельно-ресурсного потенціалу [2] :
- витратний (відтворювальний) підхід – будується на визначенні витрат на виробництво або самого ресурсу, або відповідних йому видів кінцевої продукції та корисних функцій, які виконуються даним ресурсом як елементом єдиного природного комплексу;
- ресурсний (порівняльний) підхід – відображає економію праці або додатковий економічний виграш отриманий в результаті використання даного ресурсу;
- результатний підхід – побудований на проведенні економічної оцінки природного ресурсу шляхом вирахування матеріальних витрат із суми грошового вираження кінцевого продукту.
Зупинимось на кожному з цих підходів докладніше.
Спрощено зміст затратного підходу полягає у такому: земля коштує стільки, скільки грошей в неї вкладено. Щодо відтворювальних ресурсів (лісових, рибних, водних), економічні оцінки можуть виражатись у вигляді витрат відповідних галузей та підприємств на їх відтворення. Щодо невідтворювальних ресурсів (наприклад, родовище корисних копалин), їх економічну оцінку будуть створювати витрати по заміщенню ресурсу та його корисних функцій при вилученні ресурсу з економічного обороту (компенсаційні витрати).
Основним недоліком витратного підходу, на нашу думку, є розбіжність між витратами на освоєння ресурсу та його споживчою вартістю. Адже дві ділянки, розташовані в різних місцях (одна в центрі, інша на околиці), які вимагають однакових витрат на освоєння, будуть мати рівні економічні оцінки. Незважаючи на цей недолік, витратний підхід відіграє певну роль при вирішенні наступних задач:
- упорядкування системи ціноутворення на продукцію природо експлуатаційних галузей шляхом відображення в цінах витрат на освоєння ресурсу;
- відображення природних ресурсів та стану навколишнього середовища в цілому в составі національного багатства країни;
- визначення економічної втрати від вилучення природного ресурсу з обороту або при зміні напрямку його функціонального використання;
- обґрунтування ряду платежів за природокористування, включаючи плату за користування землею;
- визначення результатів та ефективності функціонування галузей, зайнятих відтворенням природно-ресурсного потенціалу.
Рентна оцінка ресурсу – це грошовий вираз економії праці або додаткового економічного виграшу, отриманого в результаті використання певного природного ресурсу. В основі цієї оцінки лежить економія праці (або додатковий економічний виграш), обумовлена використанням більш ефективного, з кращими якісними характеристиками природного ресурсу.
Рентна оцінка може визначатись двома шляхами: за величиною ефекту (доходу), який приносить використання даного ресурсу або за додатковими витратами на компенсацію втрат доходу у випадку вилучення певного ресурсу з господарського обороту. В другому випадку додаткові витрати повинні бути рівними втраті рентних доходів від господарської експлуатації цієї ділянки.
При аналізі рентного підходу слід розрізняти абсолютну та диференціальну ренту, а також диференціальну ренту першого та другого роду.
Рентні оцінки ресурсів мають витратну основу, а витратні оцінки можна при відповідних способах підрахунків інтерпретувати як рентні. Диференціальна рента визначається у вигляді різниці між цінністю продукції, яка отримується при експлуатації оцінюваного ресурсу, та нормативним рівнем індивідуальних приведених витрат на її виробництво при використанні оцінюваного ресурсу.
Базовою величиною для визначення рентної оцінки конкретних об’єктів земельно-ресурсного комплексу є замикаючі витрати, які являють собою гранично допустимий рівень витрат на задоволення потреби народного господарства в даному виді продукції, вище яких стає економічно недоцільним подальша експлуатація даного ресурсу в даному місці. В самому загальному випадку формула для економічної оцінки ресурсу у відповідності з рентною концепцією може бути представлена в наступному вигляді:
де S – площа ресурсу, який використовується;
Пр – продуктивність експлуатації даного виду ресурсу;
Zзам – замикаючі витрати на отримання одиниці продукції даного виду;
Zінд – індивідуальні приведені витрати на отримання одиниці продукції;
Е – норматив дисконтування (раніше приймався рівним нормативу ефективності капітальних вкладень);
Т – період експлуатації ресурсу.
Але вказані оцінки не дозволяють урахувати зміни економічної цінності ресурсів в результаті їх використання у виробничому процесі або зміни кон’юнктури ринку. Власне цей фактор й враховується при результативному підході.
Перший різновид результативного підходу оснований на економічній оцінці ресурсу шляхом вирахування матеріальних витрат з суми грошового виразу кінцевого продукту. Другий - передбачає, що в якості оцінки ресурсу розглядається грошовий вираз продукції, отриманої від його використання.
На наш погляд, результативний підхід не є ідеальним, оскільки грошова оцінка всього продукту, отриманого з використанням даного ресурсу з вирахуванням поточних витрат на його виробництво, не є оцінкою самого ресурсу.
Зазначимо, що теоретичні положення потребують нового науково-практичного наповнення у відповідності з сучасними соціально-економічними умовами.
Список використаних джерел:
1. Міжнародні стандарти оцінки / Міжнародний Комітет з Стандартів Оцінки Майна та Норм професійної діяльності оцінювача Українського Товариства Оцінювачів від 23.04.2011 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/1855878/.
2. Касьянова Н.В., Солоха Д.В. Потенціал підприємства: формування та використання / Н.В.Касьянова, Д.В.Солоха // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/1584072054076/ekonomika/potentsial_pidpriyemstva.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter