Специфіка банківської діяльності полягає в тому, що вона здійснюється в умовах постійної невизначеності та характеризується більш високим рівнем ризикованості порівняно з іншими видами діяльності, тому супроводжується численними ризиками, які виникають при здійсненні як активних, так і пасивних операцій.
Слід зазначити, що для сучасного етапу розвитку економічного, політичного і соціального життя суспільства характерна наявність ризику як невід’ємного елементу, що чинить вплив на всі напрямки і сфери діяльності та викликає фундаментальні соціально-економічні зміни.
Банківський ризик визначається, як небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходів. Тому управління ризиками, а отже і розробка ефективних способів їх зниження, входить до числа ключових завдань стратегічного управління банком [1].
Кредитний ризик займає домінуюче місце в системі банківських ризиків і є невід’ємною складовою частиною сукупного банківського ризику. Кредитні ризики не тільки негативно впливають на прибутковість та платоспроможність банківської установи, а й також породжують інші ризики, які в майбутньому можуть мати масштабніший прояв, а саме: ризик ліквідності (заморожування грошових коштів у неліквідних активах); ризик втрати репутації (через велику кількість неповернених кредитів зменшується довіра до банку вкладників та інвесторів); ризик банкрутства та втрати капіталу (падіння ринкової ціни акцій банку може бути зумовлене великою кількістю ризикованих кредитів); ризик неефективної діяльності (збільшення адміністративних витрат банку при наявності ризикових кредитів) тощо [2].
Отже, кредитний ризик – це ймовірність повної або часткової втрати вартості активів банку в результаті нездатності контрагентів (позичальників) виконувати свої зобов’язання або недоотримання доходу на вкладений капітал внаслідок впливу різноманітних чинників.
В наукових роботах дослідники по-різному тлумачать поняття «кредитний ризик». Неоднозначність підходів пояснюється використанням різних методичних засад при вивченні цієї проблеми. Найбільш поширеним є визначення кредитного ризику як можливості виникнення збитків унаслідок несплати чи простроченої оплати клієнтом своїх фінансових зобов’язань.
Дослідивши різні трактування досліджуваного поняття, можна зробити висновок, що існує декілька підходів до визначення даного терміну.
Так, В. Подчесова [3], Л. Слобода [4] визначають кредитний ризик як ймовірність отримання збитків унаслідок неповернення основної суми боргу та процентів за ним внаслідок виникнення небажаних та непередбачених подій під час здійснення кредитного процесу з боку позичальника або банку.
Друга група дослідників (А. Мороз, М. Савлук [5], О. Петрук [6], Р. Тиркало [7]) стверджують, що кредитний ризик – це ризик несплати у визначений строк основного боргу і процентів за ним.
Натомість, В. Грушко, О. Пилипченко, Р. Пікус [8] вважають, що кредитний ризик – це невпевненість кредитора у тому, що боржник буде спроможним і матиме наміри виконати свої зобов’язання відповідно до термінів та умов кредитної угоди.
О. В. Пернарівський [9] визначає кредитний ризик як міру невизначеності щодо виникнення небажаних подій при здійсненні фінансових угод, суть яких полягає в тому, що контрагент банку не зможе виконати взятих на себе за угодою зобов’язань і при цьому не вдасться скористатися забезпеченням повернення позичених коштів.
Базельский комітет [10] дає визначення кредитному ризику як можливості невиконання позичальником або протилежною стороною взятих на себе зобов'язань відповідно до встановлених умов.
Систематизувавши вище наведені дефініції даного поняття, можемо стверджувати, що кредитний ризик – це імовірність втрати банком часткової або повної суми кредиту та процентів за користування ним внаслідок впливу чинників зовнішнього та внутрішнього походження в умовах глобалізованого та динамічного розвитку банківського сектору.
Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, то ними можна і необхідно свідомо управляти, пам’ятаючи про те, що всі види ризиків взаємопов’язані, і їх рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення. Жоден банк не може вважатися стабільним, якщо він обтяжений надмірними ризиками. Тому з метою управління ними, банк повинен формувати ефективну концепцію управління ризиками.
Список використаної літератури:
1. Банківська енциклопедія / [під ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза]. – К.: Ельтон, 1993. – 336 с.
2. Банківський менеджмент: питання теорії і практики : моногр. /
О. А. Криклій, Н. Г. Маслак, О. М. Пожар. – Суми : ДВНЗ «УАБ С НБУ»,
2011. – 152 с.
3. Подчесова В. Ю. Управління кредитним ризиком банку : автореф. дис. к. е. н.: 08.00.08 “Гроші, фінанси і кредит» / Подчесова В. Ю. – Суми, 2009. – 19 с.
4. Слобода Л. Я. Класифікація та характеристика чинників кредитних ризиків банківських установ / Л. Я. Слобода // Регіональна економіка. – 2005. – №2. – С. 185-193.
5. Мороз А. М. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук // – Харків : ХНУ, 2006. – 165 с.
6. Петрук О. М. Банківська справа: навч. посіб. / О. М. Петрук // за ред. д-ра екон. наук, проф. Ф. Ф. Бутинця. – К. : Кондор, 2004. – 461 с.
7. Тиркало Р. І. Банківська справа : навч. посіб. / Р. І. Тиркало ; за ред. проф. Тиркало Р. І. – Тернопіль : Карт бланш, 2001. – 314 с.
8. Грушко В. І. Управління фінансовими ризиками / В. І. Грушко, О. І. Пилипченко, Р. В. Пікус // – Київ: Інститут економіки та права «Крок», 2009 р. – С.168.
9. Пернарівський О. Аналіз, оцінка та способи зниження банківських ризиків / О. Пернарівський // Вісник НБУ. – 2004. – № 4. – С. 44-48.
10. Принципи управління кредитними ризиками. Базельський комітет з банківського нагляду [Електронний ресурс] / Офіційний сайт ВРУ//
Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?page=1&nreg=996.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter