:: ECONOMY :: ОБ’ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА :: ECONOMY :: ОБ’ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА
:: ECONOMY :: ОБ’ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА
 
UA  RU  EN
         

Світ наукових досліджень. Випуск 36

Термін подання матеріалів

17 грудня 2024

До початку конференції залишилось днів 0



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
Календар конференцій
Архів
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум
Наукові конференції
Наукова спільнота - інтернет конференції
Світ наукових досліджень www.economy-confer.com.ua

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

ОБ’ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

 
29.06.2017 12:56
Автор: Мойсеєнко Валентина Юріївна, аспірант кафедри бухгалтерського обліку Полтавської державної аграрної академії, викладач бухгалтерсько-економічних дисциплін Лубенського фінансово-економічного коледжу Полтавської державної аграрної академії
[Секція 1. Економіка та підприємництво;]

У світовій практиці існують два способи збільшення виробництва продукції будь-якої галузі економки – екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний розвиток – (лат. extensivus – розширяючий, подовжуючий) – спосіб збільшення обсягів виробництва внаслідок кількісного приросту усіх факторів виробництва, насамперед зростання трудових ресурсів, за незмінного якісного рівня технічної основи виробництва та інших факторів. Так, для збільшення випуску продукції вдвічі у дію вводиться така ж кількість машин, верстатів, устаткування і такої ж кваліфікації й рівня освіти працівники, такі ж форми організації праці, споживається вдвічі більше сировини, вдвічі розширюються посівні площі тощо. В даному випадку продуктивність й ефективність праці залишаються незмінними. В сільськогосподарському виробництві збільшення виробництва продукції екстенсивним способом досягається за рахунок розширення посівних площ або збільшення поголів’я тварин при незмінному рівні урожайності культур і продуктивності тварин. 

В історичному розвитку збільшення виробництва сільськогосподарської продукції протягом тривалого періоду відбувалося під час використання екстенсивних факторів – розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель [3]. Зрозуміло, що цей шлях розвитку виробництва рано чи пізно вичерпає себе, оскільки неможливо нескінченно довго збільшувати розміри ріллі та пасовищ. Населення нашої планети постійно зростає і постійно зростає потреба у продуктах харчування та сировині для промисловості, а земельна площа залишається незмінною. Тому виникла необхідність нового шляху збільшення виробництва сільськогосподарської продукції яким став інтенсивний спосіб виробництва. 

Аграрний сектор виробництва – один з найбільш ризикових секторів економіки, оскільки на його розвиток великий вплив має дія природних факторів та біологічних чинників. На рівень його розвитку в Україні впливають: слабка система інфраструктури, нестабільна політична та економічна ситуація, висока зношеність техніки, нестабільність та непрогнозованість цін на паливо, відсутність дієвої державної закупівельної політики, низька технологія виробництва, яка дозволяє іноземним конкурентам заполонити вітчизняний ринок, часто дешевими і сумнівної якості товарами, низьковрожайні рослини, які займають значні посівні площі. В сільському господарстві задіяні  переважно люди похилого віку, які не завжди мають відповідну освіту, оскільки державна підтримка аграрного сектору низька, прибуток можна отримати лише через тривалий термін, віддачу від фінансових і трудових вкладень можна чекати роками. Тому процес інтенсифікації аграрного виробництва – об’єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства України, який на сучасному етапі притаманний усім цивілізованим країнам.

Інтенсифікація сільського господарства – зростання сільськогосподарського виробництва внаслідок продуктивнішого використання оброблюваних земель та інших ресурсів завдяки додатковим витратам і застосуванню нової техніки й технології, сучасних форм організації виробництва і праці. [2]. На відміну від екстенсивного розвитку, інтенсифікація аграрного виробництва є таким розвитком виробництва, за якого обсяг виробленої продукції забезпечується на основі підвищення родючості ґрунту, продуктивності худоби, якісного поліпшення виробництва. 

Питанню інтенсифікації та ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва присвячували свої праці вчені-економісти: В. Андрійчук, А. Гальчинський, О. Гудзинський, В. Десятов, В. Камаєв, О. Лазарєва, В. Логінов, І. Лукінов, М. Малік, В. Мартьянов, В.Я. Месель-Веселяк, О. Онищенко, А. Сміт, Д. Рікардо, П. Саблук, В. Юрчишин та інші.

Термін "інтенсифікація" (від франц. intensification - посилення, збільшення напруженості) стосовно сільського господарства донедавна вживався для означення посиленої діяльності підприємства щодо використання землі як головного засобу виробництва через концентрацію капіталу на одну й ту саму земельну ділянку з метою збільшення обсягів продукції й підвищення ефективності сільського господарства загалом. Основу такого розуміння інтенсифікації становить витратна концепція яка в умовах обмежених виробничих ресурсів і діяльності аграрних підприємств у ринковій економіці не є раціональною. Тривалий час в економічній науці панував погляд на інтенсифікацію сільського господарства як на процес, пов'язаний лише із зростанням поточних витрат на одиницю сільськогосподарських угідь, ріллі. Але аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств України 60-90-х років минулого століття показує, що збільшення затрат на виробництво не завжди дає максимальний результат, так при збільшенні поставки господарствам мінеральних добрив, насиченість виробничими фондами, енергоресурсами у 4-5 разів призвело до збільшення виробництва сільськогосподарської продукції  лише в 0,7 разу.

Як альтернатива останнім часом відбулася переорієнтація поглядів учених-економістів на інтенсифікацію як на процес, пов'язаний лише зі збільшенням виробництва продукції, внаслідок чого було висунуто результативну концепцію. Взявши за основу лише результат виробництва, прихильники цієї концепції теж припускалися помилки, оскільки недооцінювали роль витрат і капітальних вкладень у розвиток землеробства й тваринництва. Ніколи не можна збільшити обсяг виробництва продукції за незмінних витрат на її одиницю, не залучивши додаткових ресурсів.

З огляду на викладене, інтенсифікація – це соціально-економічний процес, спрямований на збільшення виробництва продукції, підвищення її якості й зниження собівартості на основі запровадження у виробництво нових засобів, нових технологій, нових сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, нових форм організації праці й виробництва, підвищення кваліфікації кадрів та ін., що є складовими науково-технічного прогресу.

Економічна ефективність інтенсифікації залежить від її рівня. При цьому підвищення додаткових вкладень має місце в межах оптимального рівня інтенсивності, зумовленого даним рівнем розвитку продуктивних сил [1]. У сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності аграрного виробництва, що забезпечує зміцнення економіки сільськогосподарських підприємств і всієї країни загалом.

 

Список використаних джерел:

1. Аранчій В. І. Методичні підходи до визначення економічної ефективності інтенсифікації аграрних підприємств / В. І. Аранчій, Т. С. Галінська // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. – Вип. 104. – 2010. – С. 81–88.

2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.

3. Рижмань Д.І. Економіка підприємства: [Навчальний посібник] / Рижмань Д.І., Криворучко І.М., Віннічук Г.Я., Пилявець М.Т. - К.: Аграрна освіта, 2011. – 531 с.

____________________________

Науковий керівник: Плаксієнко Валерій Якович, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри бухгалтерського обліку



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
ВПЛИВ ДИНАМІКИ ЕКСПОРТУ ЗЕРНА НА ДОХОДИ УКРАЇНСЬКИХ СІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
27.06.2017 19:05
МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ
27.06.2017 18:44
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
23.06.2017 18:00




© 2010-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.324 сек. / Mysql: 1599 (0.261 сек.)