Концепція емоційного інтелекту одержала широке поширення завдяки роботі Д. Гоулмана, який стверджує, що велика революція XXІ ст. полягає в реванші почуття над інтелектом. Якщо раніше мірилом здібностей людини до успіхів у професійній діяльності служив інтелектуальний коефіцієнт (ІQ), то сьогодні він поступається місцем емоційному коефіцієнту (EQ) [1,2].
Емоційний інтелект має значний вплив на ефективність діяльності працівників різних сфер діяльності. Наведемо факти, що були отримані у процесі дослідження впливу емоційного інтелекту на продуктивність робітників західних компаній. Компанія L'Oreal виявила, що менеджери з продажу, відібрані за допомогою EQ-тестування, значно перевищують персональні обсяги продажів, ніж їхні колеги, найняті за іншою системою. У пілотному проекті PepsiCo, керівники, відібрані за рівнем їх емоційної компетенції, демонструють більшу продуктивність праці (на 10%), нижчу плинності кадрів (на 87%), створення додаткової економічної вартості і високі показники окупності інвестицій [3].
Дослідження показали, що коефіцієнт інтелекту впливає на успішність людини від 4% до 25%. Для того, на приклад, щоб стати менеджером, необхідно мати певний рівень коефіцієнта інтелекту, а щоб стати успішним менеджером, необхідно додатково володіти ще й здібностями іншого роду, а саме здібностями, пов’язаними з розумінням і керуванням емоціями. На 85% - це «заслуга» розвиненого емоційного інтелекту EQ [5]. Основою емоційного інтелекту є певні групи здібностей людини: когнітивних, емоційних, адаптаційних і соціальних. Саме такі здібності формують лідерські навички, сприяють створенню позитивного клімату в колективі та запобігають виникненню в ньому організаційних конфліктів. Тому професійний менеджер повинен розвивати в себе ці здібності.
Для лідерства, заснованого на емоційному інтелекті, надзвичайно важлива соціальна чуйність, або вміння переживати. Така емоційна підстроювання дає можливість лідеру розпізнати колективні цінності і пріоритети групи, орієнтуватися в подіях організаційної життя, створювати структури для вироблення рішень. У соціальної обізнаності є ще одна особливість - сервісна орієнтація, тобто здатність усвідомлювати потреби клієнтів і вчасно їх задовольняти.
Емоційне лідерство – це здатність формувати колектив і вести його до намічених цілей на основі, по-перше, індивідуальних якостей (рівня інтелекту не нижче за середній, високого рівня емоційного інтелекту, рівня креативності не нижче за середній), по-друге, особливого емоційного профілю: здатності викликати повагу, довіру, певною мірою викликати емоції симпатії, дружби, інтересу та радості, не викликати сором, зніяковілість, сум та відразу.
Емоційне лідерство вимагає наявності певних рис вдачі (уміння слухати, співпереживати, розуміти). Якщо вони не властиві керівникові від природи, то потрібно проходити певні тренінги. Саме там можна усвідомити необхідність розвитку у себе емоційного інтелекту і зробити перші кроки на шляху управління своїми емоціями та розуміння емоцій інших людей. За великим рахунком, емоційний інтелект розвивається впродовж всього життя людини, і це дуже важка робота. Але в українських реаліях вітчизняні компанії не готові витрачати значні кошти на таку підготовку керівників. Це також є негативним аспектом для розвитку емоційного лідерства в Україні.
Невисокий розвиток емоційного лідерства в Україні також зумовлений тими сферами бізнесу, в яких він знайшов застосування, в першу чергу це продажі, особливо дорогих, елітних товарів і послуг. Згідно дослідженням Forum Corporation, причиною втрати 70% покупців пов'язано з їх емоціями і лише 30% обумовлені якістю товарів [4].
У таких умовах значення емоційного інтелекту і емоційного лідерства стрімко зростає, оскільки всі вказані процеси пов'язані з колосальною кількістю як позитивних, так і негативних емоцій. Уміння скеровувати їх в потрібний напрямок, викликати у людей довіру, натхнення і ентузіазм в цих умовах перетворюється на реальну конкурентну перевагу самого лідера і очолюваної ним компанії. [4].
Список використаних джерел:
1.Бєлікова Ю. В. Становлення та переваги емоційного лідерства / Ю. В. Бєлікова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: file:///C:/Users/%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%88%D0%B0/Downloads/Usoc_2012_2_3.pdf.
2.Рівні оцінки емоційного потенціалу працівників [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/20118/1/37-38.pdf.
3.Гриценко Д. О. Емоційний інтелект компанії: сутність та способи виміру / Д. О. Гриценко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://kneu.edu.ua/ua/confere_nce/conf_social_dev_ukr_12/section1/tez8/.
4.Кошук А. А. Емоційна компетентність (EQ) в бізнесі: українські реалії / А. А. Кошук [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/32_PWMN_2009/Economics/55204.doc.htm.
5.Хвостенко Т. Емоційний інтелект як передумова успішної кар’єри / Т. Хвостенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.empatia.pro/emotsijnyj-intelekt-yak-peredumova-usp/.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter