Вивчення соціальної трансформації суспільства пов'язано, насамперед, із «визначенням стану елементів і зв'язків всередині структури, а також з оцінкою її яка передбачає характеристику змісту та спрямованості соціальних процесів» [2]. Зміст і спрямованість соціальних змін визначають вектор розвитку суспільства.
Питання про нерівність є фундаментальним для сучасних суспільств. Соціальне розшарування - одна з центральних проблем соціології, навколо неї велося й ведеться безліч наукових та ідеологічних суперечок. Головними при цьому виступають відмінності у власності, владі і статусі. [1].
Складні трансформації в економічній, політичній, культурній, соціальній сферах обумовили зміни в розумінні стратифікації суспільства. В Україні почало формуватися суспільство з новим співвідношенням класів і соціальних груп, збільшилася різниця в доходах, статусі, культурі, посилилася поляризація суспільства, зросла нерівність.
Специфікою цього процесу є зміни економічної та соціальної природи, що відбуваються шляхом руйнування старих і створення нових структур та інститутів. Змінюються форми і відносини власності, політичної влади й управління, система правосуддя, лад і побут. Процес трансформації українського суспільства являє собою безліч складно переплетених економічних, політичних і соціальних процесів. Однак, що на що перетвориться або від чого до чого відбувається перехід, поки до кінця не з'ясовано.
Українська модель переходу до ринкового господарства мала стихійний, науково необґрунтований характер. Лише сьогодні можна констатувати наявність наукових шкіл, напрямів, котрі вивчають проблеми трансформації та відповідні характеристики соціуму. У межах економіки та соціального менеджменту ці питання розглядаються у працях таких українських вчених, як З.Варналій, В.Геєць, В. Дорофієнко, Л.Дмитриченко, Є.Панченко, Е. Лібанова, І.Лукінов, О.Фінагіна, В.Савчук. Більшість науковців характеризують ринкову трансформацію в Україні як суто інверсійного типу та наводять такі положення, що поясняють цю думку.
1. У розвинених країнах світу, які завжди беруться до уваги, коли йдеться про ринкове господарство, вже давно функціонує не суто ринкова, а змішана економіка. Ніхто із серйозних дослідників цього не заперечує.
2. У колишньому СРСР також існувала не суто адміністративна, а змішана економіка, яка включала в себе такі товарно-грошові відносини, що доповнювали і певним чином формували директивно-планові зв'язки [3].
В українському суспільстві весь простір соціальної стратифікації визначався практично одним показником, а саме матеріальним (капітал, дохід, власність) при різкому зниженні компенсаторних функцій інших критеріїв соціальної диференціації. Ось чому стратифікаційні процеси сприяли не інтеграції суспільства, посиленню солідарності, а збільшенню поляризації, соціальній нерівності, аномії. Трансформація соціальної структури вимагала системного перетворення інститутів власності і влади, а для цього необхідний значний час.
Разом із тим, відновлення моделі економічного зростання на основі зміни типу суспільного відтворення, форм нагромадження багатства й уявлень про критерії ефективності економіки наштовхується на серйозні перешкоди, а саме:
технологічну багатоукладність вітчизняної економіки, постійне відтворення застарілих технологічних укладів;
відсутність ефективних власників і дієвих механізмів стимулювання інноваційної активності;
деформовану галузеву структуру, засновану на домінуючому розвитку сировинної складової економіки;
існування застарілих неформальних інститутів, пов'язаних із попереднім господарським досвідом.
Стратегічним пріоритетом розвитку вітчизняної економіки на сучасному етапі повинен стати перехід до людиноцентричної моделі суспільного прогресу та перетворення людського ресурсу в його інтелектуальній, інноваційній та інформаційній складових на пріоритетний напрям капіталовкладень.
Особливо слід визначити та окреслити як висновок, що в системі трансформаційних процесів та перетворень в Україні відсутні положення та концепції:
формування новітнього соціального середовища та корегування процесів ринкової асиметрії в системі доходів та володіння майном;
регулювання стихійних ринкових процесів стратифікації;
діагностування соціальних конфліктів і соціальних стратифікаційних станів;
наукові дослідження з питань адаптування найкращих світових моделей соціального устрою на підставі формування середнього класу;
формування національних шкіл соціального менеджменту саме з питань економічного та соціального регулювання стратифікаційних процесів за умов поширення стандартів інформаційного суспільства та інформаційної економіки.
Список використаних джерел:
1. Добреньков В.И., Кравченко А.И. Социология. – М.: ИНФРА-М. – 2004. - С. 213.
2. Заславская Т.И. Социоструктурный аспект трансформации российского общества//Социол. исслед. - 2001. - № 8. - С. 5.
3. Палейко Т. Й., Мельник Л. Е., Макаренко П. Н. Рынок и государство: поиск оптимума: Монография. – К.: Наук. Думка. - 1998. – 186 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter