Важливим аспектом розвитку українського національного відродження на території Галичини у період 19-20 століття, став розвиток греко-католицького духовенства. Зокрема, за оцінкою М. Грушевського, на території Галичини з’явилися освічені люди, які думали про інтереси не тільки своєї церкви, а й інтереси народу. До таких осіб відносили Степана Качалу – це священник, визначний громадський і політичний діяч, письменник-публіцист, фундатор і меценат багатьох українських товариств та організацій. У даний перід формувалася свідомість під впливом духу національного відродження «Руської трійці», яка стала початком розвитку трудової праці на території Західної України.
Також С. Качала здійснював активну парламентську діяльність. З 1861 р. С. Качала став посолом до Галицького сейму і Віденського парламенту. У 1872 р. С. Качала був обраний депутатом державної Ради (парламенту) від польського виборчого округу Тарнів-Бохнія. Зокрема, у 1873 р. наступала світова економічна криза, яка особливо сильно вдарила по Австрійській імперії. Зокрема, І. Витанович зазначив, що дана криза вплинула і на економіку Галичини. Великий рівень податкового навантаження, високі ціни негативно позначилося на купівельній спроможності селян та рівні їх життєдіяльності. Тому українські селяни були змушені продавати свою землю. Разом з тим з’явилися перші паростки самооборони для забезпечення безпеки галицьких українців. Варто відзначити, що першою рисою такої самооборони була акція тверезості, розпочата греко-католицьким духовенством. Але така невинна акція, здійснила неабиякий вплив на селянські маси та спонукала їх до створення організації тверезості, проведення багатотисячних маніфестацій та інших заходів. У даний період було засновано громадські шпихліри (склади), братські школи, крамниці, які спочатку були створені при церквах, а згодом при читальнях «Просвіти».
Зокрема, у 1874 р. товариство «Просвіта» надрукувало зразки статутів і діловодства «зарібково-господарських спілок» відповідно до вимог закону 1873 р., який містив особливості розвитку кооперативного руху до 1-ї Світової війни. У цьому ж році «Просвіта» видала брошуру статті С. Качали, яка була 1-й раз надрукована в «Неділі» у 1965 р. Дана брошура відіграла важливу роль серед населення та спонукала «Просвіту» повторити у 1874 р. її видання ще більшим тиражем – у 5000 примірників.
Зокрема, С. Качала найперший звернув увагу на регулювання соціального захисту громадян Галичини та закликав до ощадності тв боротьби з пияцтвом і безгосподарністю.
У м. Львів було викладено доповідь про розвиток кооперативного руху кредитних установ на території Галичини. Зокрема, у лютому 1909 р. у м. Львів, Теофіль Кормош відзначив великий внесок С. Качали у розвиток кооперацій кредитного спрямування. У доповіді «Що нас губить, а що помочи може?» автор стимулював заснуванню декілька сотень самостійних, церковних або громадських позичкових кас у Галичині. Значну роль у стимулюванні кооперативної діяльності на території Галичини за сприянням С. Качали надав І. Франко.
Автор С. Качали відігравав важливу у розвитку кооперативного руху Галичини, також здійснював благодійну діяльність та стимулював розвиток 1-ї львівської кооперативної організації «Народна торговля». Зокрема, у м. Збараж при читальні «Просвіти» діяч С. Качала сприяв створенню кредитної кооперативної каси «Надія».
Досвідом С. Качали скористався Володимир Барвінський, який у праці «Вексель і лихва – наша біда» закликав своїх земляків від здійснення лихварських дій та отримання вексельних боргів. Зокрема, Юрій Федькович у повісті «Фармазони» описав, як мешканці с. Сереброва здійснювали заклик до створення позичкових кас. Разом з тим І. Наумович у повісті «Мельникова Юстина» також здійснив активну пропаганду у розвитку кредитних відносин.
Але всі вищенаведені заходи не дали виправданого економічного та соціального ефекту та не змогли якось кардинально вплинути на поліпшення життя українських селян та ремісників, адже були далекі від кооперативних принципів Західної Європи та мали благодійний характер. Перші спроби формування економічних селянських організацій у формі самополітичних ощадно-кредитових кас містили ознаки кооперативного руху в Україні.Ці всі заходи були схожу на подібні напрямки розвитку громадських економічних організацій у першій половині 19 ст. на території Англії, Франції, Голландії.
Також доцільно відзначити, що С. Качала був одним із засновників товариства «Просвіта». Він розробив разом з Миколою Устияновичем та Володимиром Терлецьким перший тимчасовий статут організації «Просвіта». Варто відзначити, що С. Качала підтримував «Просвіту» матеріально, заснував стипендіальний фонд свого імені, спричинився до створення читалень у Шельпаках, Збаражі та інших селах Збаразького повіту. Також С. Качала є одним із засновників і меценатів наукового товариства ім. Т. Шевченка, «Галицько-руської Матиці», часопису «Діло», народовського щоденника «Основа». У 1883 р. було засновано політичний клуб на чолі з С. Качалою.
Отже, максимальна увага духовенства та наукових осередків у формуванні сприятливого середовища для поширення та поглиблення ними економічних знань на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ – першій половині ХХ.
Список використаних джерел:
1. Бабенко С., Гончарук Я., Гелей С.та ін.Українська кооперація: історичні та соціально-економічні аспекти".- Львів, 1998.-240с.
2. Будівничі української кооперації //Українські кооператори..Історичні нариси. Книга ІІ.—Львів:Вид-во Львівської комерційної академії, 2001.
3. Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні З громадження: англійською мовою. — Львів–Київ : КМ Академія, 2004. — 570 с.
4. Вівчарик П. Політичні ідеї Степана Качали (за матеріалами часопису «Діло» 1880—1881 рр.) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. — Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. — Вип. 1. — Ч. 2.
5. Вовчук Г. Степан Качала — велет українського духу // Галичина. — 2015. — 16 червня.
6. Голобуцький П. Качала Степан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 154.
7. Головин Б., Дорош Є., Слюзар В. Качала Степан Теодорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 53.
8. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 135—137. — (Львівська сотня).
9. Українські кооператори. Історичні нариси. Книга 1. Львів: Коопосвіта, 1999.
10. Українські кооператори. Історичні нариси. Книга 2.Львів: Вид-во ЛКА, 2001.
11. Українські кооператори. Історичні нариси. Книга 3.Львів: Вид-во ЛКА, 2007.
12. Львів—столиця української кооперації //Українська кооперація: Історичні та соціально-економічні аспекти. Львів: Коопосвіта,1998.—Т.1.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter