Дослідження церковного життя в Галичині за редакцією І. Наумовича сприяли зміцненню національних почуттів у галицького духовенства та мирян.
І. Наумович співпрацює у 1-му українському часописі Галичини «Зоря Галицка» .Творча діяльність І. Наумовича налічує богословські роздуми, морально- релігійні повчання, поезії, повісті, оповідання, п’єси, популярні статті з вітчизняної історії, географії, економіки, політична публіцистика тощо.
Важливе місце серед героїв цих творів часто займав греко-католицький священик – ідеальний пастир, що живе одним життям з народом .
І. Наумович також проводив своє громадське життя, яке можна поділити на два періоди: 1-й припадає на 1850-і роки, а другий – на 1860-1880-і. Зокрема, у 1850-х рр. І. Наумович виступає лише у ролі парафіяльного священика та займається літературною діяльністю.
Політичні процеси на території Галичини у 1859-1866 рр. (зокрема, поразки Австрії у франко-італо-австрійській війні та у війні з Прусією; відновлення галицького сейму, крайової влади) вплинули на громадську діяльність І. Наумовича, яка набирає політичного характеру. Відтоді він активно виступає в обороні національних інтересів русинів на території Галичини та стає одним з організаторів громадського опору політиці полонізації. Було сформовано рух «обрядовщини», який сприяв процесу очищення обряду греко-католицької церкви від латинських домішок. І. Наумович звертався до священиків та мирян в часописі «Слово».
Також варто відзначити, що І. Наумович став противником традиційного права поміщиків обирати душпастиря для селян у своїх колишніх маєтностях. Зокрема, у пресі І. Наумовичу висували звинувачення єресі та підбурюванні народу проти австрійської держави і римо-католицької церкви. З Риму було надіслано запит про діяльність «обрядовців», після чого ієрархи греко-католицької церкви зобов’язали І. Наумовича не писати більше на тему обрядовості. Для допомоги І. Наумовичу митрополит Г. Яхимович вважав доречним здійснити розгляд даного питання, але смерть даного митрополита вплинула не дезорганізацію даного процесу.
У 1864 р. Римська курія здійснила обнародування спеціальної ухвали з обрядового питання, так звану «Конкордію», яка сприяла забороні переходу з латинського на грецький обряд і навпаки. Але ця ухвала не задовольняла І. Наумовича та інших «обрядовців», тому рух було продовжено та набував напівлегальних форм. Цей рух позитивно вплинува на розвиток національного життя українців на території Галичини.
Також І. Наумович обороняв українську мову. Діяч був депутатом галицького сейму та активно добивався впровадження в життя положень так званого «жовтневого диплому» (1860 р.). І. Наумович у Галицькому сеймі та австрійському парламенті проводив захист інтересів галицького шкільництва, руського театру та разом з іншими руськими послами підтримував вимогу галицьких українців щодо адміністративного поділу краю на польську і руську частини.
І. Наумович проводив активну організацію просвітньої роботи серед галицького селянства. Він запропонував всі свої думки щодо розвитку просвітництва у «Слові» 1864 р. за допомогою реалізації цього заходу І. Наумович сприяв розвитку народних шкіл. У Коломиї І. Наумович заснував «Общество имени Михайла Качковского» (1874 р.). Тривалий час це товариство серйозно конкурувало з «Просвітою».
Ініціативність та організаторські здібності І. Наумовича сприяли формуванню лідерських якостей вченого серед русофілів. Думки І. Наумовича не завжди були зрозумілі для звичайних селян. Світоглядні орієнтири та модифікація традиціоналістських цінностей галицької української еліти були зумовлені перетворенням європейських спільнот у суспільства модерні, індустріальні, яке в той час відбувалося. Наукові публікації І. Наумовича, опубліковані впродовж 1860-х рр. – це цілісний виклад теоретичних постулатів русофільства і водночас розкривають його суспільно-політичні погляди. Центральною серед них є, звичайно, стаття «Поглядъ въ будучностъ», яку І.Наумович підписав: «Одинъ именемъ многихъ».
Упродовж всієї творчої діяльності громадянська позиція І. Наумович була направлена на розвиток економічної думки селян Галичини. Вчений досить багато досліджень приділяв розвитку галицького села та науці ведення сільського господарства. Починаючи з 1850-х р. про І. Наумовича говорили, як про «отличного хозяина-пчеловода». І. Наумович займався бджільництвом. У 1868 р. на території Коломиї І. Наумович заснував 1-ше в Галичині пасічницьке товариство. Також І. Наумович написав ряд статей про бджільництво. Вчений розгялав основи пасічництва не лише в Україні, але й на території Росії. Виїзд у Росію знаного пасічника, на думку деяких його сучасників, спричинився до занепаду бджільництва в Галичині.
Разом із розвитком бджільництва І. Наумович проводив навчання селян нових прийомів обробки землі, ведення тваринництва і розвитку садівництва. Зокрема, у повісті «О.Федор» устами головного героя – сільського приходського священика – він розповів про власну духовно-релігійну та економічно-просвітницьку діяльність. Особисті наукові погляди І. Наумович активно поширював на весь церковний клір та наголошував на тому, що духовно-релігійна та економічно-просвітня праця не лише підніме добробут та зміцнить моральність селян, а й сприятиме підвищенню особистого авторитету священика І. Наумович та збільшенню доходів церкви.
І. Наумовича став автором значної частини статей та книжечок, призначених для поширення серед народу економічних знань. Їх довгий перелік відкриває коротка стаття в «Зорі Галицькій» за 1849р. під назвою «Як то легко мож до маєтку прийти», а завершує видана вже в Києві у 1888р. брошура «Беседы Степана Сторазумова о сельськом хозяйстве». Важливе значення серед публікацій на господарську тематику відіграє «Золотая книжочка для сельских господарей», яка була укладена, як зазначено в підзаголовку, Іваном, господарем, з власної практики. У ній зібрано «господарскіи правила» для чоловіків та «приписы для дѣвчатъ, жѣнокъ и господынь». Сукупність матеріалів, які були подані у формі запитань та відповідей, було згруповано в окремих розділах про хату, стайню, город тощо. Також переважна більшість статей І. Наумовича була присвячена економічній тематиці, яка містяться у місячнику «Наука». Періодичні видання, як і передбачав І. Наумович, виявилися найзручнішим засобом для поширення в народі ідей тверезого способу життя, бережливості, раціоналізму. Ще один біограф щодо розвитку громадської позиції І.Наумовича був – І. Соколов, який розглядав роль І. Наумовича в економічній просвіті галицьких та наддніпрянських українців.
Зокрема, І. Наумович не відразу визнав необхідність широкої економічно- просвітньої роботи. М. Попель, при активному співробітництві з І.Наумовичем, почав видавати «Недѣля», яка містила на своїх сторінках статті на економічну тематику, в тому числі й статті самого І. Наумовича.
Важливою заслугою І. Наумовича слід вважати той факт, що Товариство ім. М. Качковського сприяло розвитку культурно-економічних потреб галицького селянина. У читальних залах цього товариства, як правило, існували громадські крамниці та позичкові каси, які пізніше стали підґрунтям кооперативних об’єднань українців.
Зокрема, І. Наумович одним з перших поширював серед галичан базову для кооперації ідею спільництва – ідею співпраці на засадах рівності, громадського самоврядування і спільної відповідальності за ведення справи. Зокрема, О. Залуський зазначав, що І. Наумович – це ідейний натхненник та опікун одного із ремісничих товариств «Надії».
Варто відзначити, що І. Наумович, окрім піклування про товариство «Надія», ще проводив свою діяльність у товаристві «Общего рольничо-кредитового заведенія» або, як його часто називали, Крилошанського банку, який був заснований 1873 р. у м. Львів, а потім реорганізований у кредитний кооператив на засадах закону 1873 р. «Про зарібково-господарські стоваришення». Зокрема, Крилошанський банк надавав своїм членам позики на становлення та розвиток особистих господарств, а також закладів торговельного та промислового спрямування. З метою стимулювання діяльності даної установи потрібно було залучити додаткові позики, тому було прийнято рішення про залучення фінансових ресурсів через Крайовий державний банк на основі застави будівлі «Народного Дому».
Підсумовуючи відзначимо, що І. Наумович, завжди вбачав перспективність розвитку кооперативного руху на території Західної Європи.
Зокрема, у листі до О. Залуського, І. Наумович високо оцінив факт існування ремісничого товариства, й появу ентузіастів спілчанства серед ремісників та селян.
Коли І. Наумович переїхав до м. Київ, то прилучився до економічної просвіти наддніпрянських українців та досліджував господарські проблеми Галичини. Ставши митрополитом Київського Платона, І. Наумович отримав змогу матеріально підтримувати приїжджих галичан. Також І. Наумович консультував прихожан щодо ведення сільськогосподарських робіт. Використовуючи власні фінансові ресурси І. Наумович купував насіння кормових трав. Також І. Наумович отримав від генерал-губернатора м. Київ обіцянку підтримати ідею відкриття в Борщагівці школи сільськогосподарського спрямування. Але реалізувати свій намір він уже не встиг.
Також І. Наумович переймався проблемними аспектами галицьких селян- емігрантів. Він пропонує знайти для селян-емігрантів землю в ближчих краях – на Кавказі. І. Наумович про всі свої враження щодо подорожі Кавказом публікує у «Науці», де знайомить селянство з місцевостями, де вони могли б поселитись. І. Наумович у своїх листах пише про переваги та недоліки у трудовому житті селян на території Кавказу тим самим застерігаючи колоністів із Галичини, щоб ті не поспішали емігрувати.
Просвітницько-економічна та суспільна діяльність І. Наумовича мала велике значення для розвитку краю, а його вплив на формування економічних знань в Галичині другої половини ХІХ століття
Список використаних джерел:
1. Герун Василь. Культурно-просвітницька діяльність Івана Наумовича у 1850-х — на початку 1860-х років. // Схід (журнал), № 7 (114), листопад-грудень 2011. — С. 94-99.
2. Бабенко С., Гончарук Я., ГелейС.та ін.Українська кооперація: історичні та соціально-економічні аспекти".-Львів,1998.-240с.
3. Українські кооператори.Історичні нариси.Книга1. Львів:Коопосвіта,1999.
4. Українські кооператори.Історичні нариси.Книга2. Львів:Вид-воЛКА,2001.
5. Українські кооператори.Історичні нариси.Книга3. Львів:Вид-воЛКА,2007.
6. Чорновол І. П. Наумович Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 228.
7. Львів—столиця української кооперації //Українська кооперація: Історичні та соціально-економічні аспекти. Львів: Коопосвіта,1998.—Т.1.
8. Будівничі української кооперації //Українські кооператори..Історичні нариси. Книга ІІ.—Львів:Вид-во Львівської комерційної академії, 2001.
9. Włodzimierz Osadczy[pl]. Święta Ruś. Rozwój i oddziaływanie idei prawosławia w Galicji. — Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2007. — 791 s.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter