Транснаціоналізація призводить до того, що міжнародне середовище стає дедалі агресивнішим, це відзначається на накопиченні ризиків та загроз для банківської системи України та сприяє загостренню питання фінансової безпеки держави, що обумовлює актуальність теми дослідження.
Мета статті – аналіз впливу процесу транснаціоналізації на банківську систему України.
Питання впливу іноземних інвестицій на банківську систему знайшли відображення в роботах таких закордонних вчених, як Дж. Барт, К. Велер, Л. Голдберг, Дж. Кларк, І. Наалборг, Л.Ф. де Паул, Дж. Пік та ін. Дослідженням розвитку банківського сектору під впливом транснаціонального капіталу займаються такі вітчизняні науковці, як О.С. Власюк, О.В. Дзюблюк, О.С. Дзямулич, А.М. Колот, Т.О. Королюк, Т.В. Майорова, І.Й. Малий, С.К. Реверчук, П.М. Сенищ, А.М. Поручник, Я.М. Столярчук та ін.
Асиметрична взаємозалежність у міжнародних відносинах породжує загрози та ризики для національної безпеки. На основі національних інтересів окремої держави відбувається побудова ієрархії даних загроз, а їх нейтралізація здійснюється шляхом мобілізації як внутрішніх, так і зовнішніх чинників національної могутності країни [1, с. 16].В період транснаціоналізації, яка виникла на основі взаємопроникнення та переплетення економік різних країн, Україні необхідно зосередитися на забезпеченні надійності та підтримці стабільності вітчизняної банківської системи.Фінансова глобалізація та активізація процесів транснаціоналізації у банківській галузі обумовлює те, що лібералізація руху капіталу спочатку сприяє притоку ПІІ та підвищує ефективність національних економік, а потім збільшує рівень залежності та загрози від тенденцій розвитку на світовому фінансовому ринку через рух спекулятивного капіталу та нарощування обсягів боргових зобов’язань [2, с. 289]. Таким чином, необхідно проводити постійний моніторинг параметрів транснаціоналізації української банківської системи, який буде спрямований на максимізацію переваг та мінімізацію ризиків для національної економіки.
На 01.05.2017 р. з 90 діючих банків в Україні 38 банків з іноземним капіталом, тобто їх частка понад 42% від загальної кількості фінансово-кредитних установ на вітчизняному ринку [3]. Отже, національна банківська система перебуває в суттєвій залежності від транснаціонального капіталу.
Слід розглянути місце ТНБ, підрозділи яких діють в українському банківському секторі, на світовому ринку. Рейтинг Fortune Global 500 публікується щорічно, а його основним критерієм, що визначає місця корпорацій в списку, єїх виручка за підсумками попереднього року. В 2016 р. до рейтингу 500 найбільших світових компаній за версією журналу Fortune увійшли вісім ТНБ, підрозділи яких діють на фінансовому ринку України: 39 місце - BNP Paribas (Франція); 70 місце - Citigroup (США); 77 місце - Crédit Agricole (Франція); 117 місце - ING Group (Нідерланди); 166 місце- Deutsche Bank (Німеччина); 199 місце - Sberbank (Російська Федерація); 224 місце - Intesa Sanpaolo (Італія); 478 місце - VTB Bank (Російська Федерація) [4]. Сукупна виручка цих восьми ТНБ складає 512,8 млрд. дол. США,що приблизно в 6 разів перевищує річний ВВП України. Беручи до уваги потужність цих ТНБ, необхідно зважувати існуючі ризики транснаціоналізації та впровадити заходи щодо мінімізації загроз для вітчизняної банківської системи, що сприятиме зниженню вразливості до змін кон’юнктури на світовому фінансовому ринку та не буде позначатися на стабільності національної економіки.
Під впливом транснаціонального капіталу вітчизняний банківський сектор повинен залишатися стабільним та забезпечувати кредитування реального сектору економіки.Нагромадження ризиків транснаціоналізації вимагає від банківської системи України дієвих заходів щодо забезпечення фінансової безпеки держави, що будуть націлені на захист від зовнішніх ризиків та посилення стійкості вітчизняного банківського сектору.
Заходи щодо вдосконалення функціонування вітчизняної банківської системи за умов транснаціоналізації фінансового ринку України:
- підвищення рівня координації цілей та заходів державних органів нагляду за фінансовою системою України;
- розроблення та впровадження системи ранньої діагностики ймовірного негативного впливу діяльності окремих банків на стабільність та ефективність роботи українського банківського сектору;
- створення та впровадження макропруденційного механізму аналізу, моніторингу та контролю стану вітчизняного банківського сектору, що сприятиме завчасному виявленню ризиків та вразливих зон;
- розроблення механізму активізації кредитної підтримки банківськими установами реального сектору економіки;
- удосконалення нагляду за діяльністю банківських установ на фінансовому ринку з метою підтримки фінансової стабільності;
- покращення системи інструментів НБУ у питанні управління ліквідністю банківської системи, забезпечення рівних умов доступу до рефінансування НБУ для всіх банків незалежно від розміру їх активів та капіталу;
- сприяння підвищенню прозорості функціонування банківських установ з метою відновлення довіри між банками та їх клієнтами;
- поліпшення механізму організації та регулювання міжбанківського валютного ринку України та активізації роботи банків на міжнародному валютному ринку;
- формування місткого внутрішнього ринку боргових зобов’язань з метою трансформації коротких та розпорошених фінансових ресурсів у довгі та значні за обсягом позики [5, с. 303-304].
При розробці та імплементації своєї економічної стратегії Україна повинна зважувати на вплив транснаціоналізаційних чинників з метою максимального захищення національних економічних інтересів у внутрішній та зовнішній сферах [6, с. 33]. Враховуючі можливі загрози впливу ТНБ на розвиток фінансової системи України, необхідно зважено ставитися до процесу транснаціоналізації.
Стримуючі чинники інтеграції вітчизняної банківської системи
у світовий фінансовий простір:
- розбіжність інтересів іноземних банків з інтересами національної економіки у питанні фінансування пріоритетних галузей;
- збільшення впливу економічно розвинених країн та міждержавних об’єднаньна розвиток українського ринку банківських послуг;
- можливість контролю іноземними банками всього циклу формування та використання фінансових потоків у державі [2, с. 276];
- високі ризики та неготовність вітчизняних фінансово-кредитних установ інвестувати, що обумовлює низький рівень інвестиційної активності;
- обмеженість довгострокової ресурсної бази у вітчизняних банків;
- висока вартість фінансових ресурсів;
- брак дієвих механізмів державного стимулювання інвестиційної діяльності банків при виході на зовнішні ринки [7, с. 136];
- відсутність цілісної фінансової системи, що спричинено розривом банківського та промислового капіталів;
- фактична втрата здатності українською банківською системою до акумулювання та ефективного перерозподілу фінансових ресурсів;
- діяльність вітчизняної банківської системи не є чинником зміцнення економічної безпеки держави [1, с. 90].
Вихід українських банків на міжнародний ринок стримує низка чинників, а саме відсутність достатнього обсягу фінансових ресурсів, щоб проводити закордонну діяльність, законодавчі обмеження, брак досвіду функціонування на ринках інших країн; неготовність банківських установ з вітчизняним капіталом до адаптації діяльності щодо умов ведення бізнесу в іншій країні.
Мотиви виходу на міжнародний фінансовий ринок українських банків:
- надання міжнародних інвестиційних банківських послуг українським підприємствам: розміщення облігаційних позик на міжнародних фінансових ринках; збільшення статутного капіталу за рахунок коштів іноземних інвесторів; виведення цінних паперів підприємств у котирування провідних світових бірж;
- надання банківських послуг іноземним підприємствам та фінансовим інститутам: міжнародні інвестиційні та інформаційно-консультаційні послуги, які пов’язані з іноземним інвестуванням в український бізнес;
- кредитування вітчизняних банків закордоном;
- використання закордоном послуг іноземних банків інформаційно-консультативного та інвестиційного характеру;
- слідування за клієнтом;
- наміри присутності у міжнародному фінансовому центрі [8, с. 114].
- залучення іноземного капіталу з метою нарощування власного капіталу та ресурсної бази банку.
Головні напрями євроінтеграції банківської системи України:забезпечити стабільність та підвищити конкурентоспроможність українського банківського сектору на міжнародному ринку банківських послуг;розробити механізм запобігання та зниження ризиків, що можуть бути привнесені до національної банківської системи через розширення інтеграційних процесів;удосконалити функціонування вітчизняної банківської системи за умови посилення інтеграції України до європейської економічної спільноти [5, с. 301].Вихід українських банків на світовий фінансовий ринок відбувається поступово та повільно шляхом надання міжнародних банківських послуг вітчизняним підприємствам та підтримці відносин з іноземними партнерами. Таким чином, здійснюється інтеграція вітчизняного банківського сектору у світову фінансову систему.
Контроль за транснаціональним капіталом повинен спиратися на напрями оптимізації використання ресурсів іноземних банків, головний акцент в питанні регулювання діяльності банків з іноземним капіталом повинен зводитися до зміцнення конкурентоспроможності української банківської системи.
Висновки. Процеси транснаціоналізації призвели до зростання взаємозалежності економік світу, отже, зараз розвиток країни визначається рівнем інтеграції її економічної системи до світового господарського комплексу.В Україні на 01.05.2017 р. 42% від загальної кількості банківських установ на фінансовому ринкуперебувала під контролем іноземного інвестора. Транснаціоналізація відіграє серйозну роль у розвитку вітчизняної банківської системи та суттєву залежність національної економіки від іноземного капіталу, оскільки він є важливим джерелом фінансування економічних процесів.
Список використаних джерел:
1. Власюк О. С. Національна безпека України: еволюція проблем внутрішньої політики: вибр. наук. праці / О. С. Власюк. – К.: НІСД, 2016. – 528 с.
2. Банківська система України: становлення і розвиток в умовах глобалізації економічних процесів: монографія / За ред. д.е.н., проф. О.В. Дзюблюка. – Тернопіль: «Вектор», 2012. – 462 с.
3. Основні показники діяльності банків України на 01.05.2017. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт НБУ - Режим доступу: https://bank.gov.ua.
4. FORTUNE 500 [Electronic resource]. – Режим доступу: http://fortune.com/global500/list. - 2016. – Назва з екрана.
5. Майорова Т.В. Інвестиційний процес і фінансово-кредитні важелі його активізації в Україні: монографія / Т.В. Майорова. – К.: КНЕУ, 2013. – 332 с.
6. Стратегії конкурентного розвитку у глобальній економіці: монографія/ [А. М. Поручник, Я. М. Столярчук, А. М. Колот та ін.]; за заг. ред. А. М. Поручника та Я. М. Столярчук. - К.: КНЕУ, 2016. - 331, [5] с.
7. Макрорегулювання фінансового сектору [Електронний ресурс]: монографія / І. Й. Малий, Т. О. Королюк. — К.: КНЕУ, 2015. — 303, [1] с.
8. Реверчук С.К. Банківський сектор в економіці України (особливості та закономірності розвитку): [монографія] / С.К. Реверчук, О.С. Дзямулич, П.М. Сенищ. – Львів: ЛА «Пираміда», 2012. – 320 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter