За останній період у всьому світі зросла роль гендерних досліджень. Адже, однією із проблем у сфері оплати праці є забезпечення оптимальної заробітної плати чоловікам та жінкам за рахунок унормування основних факторів диференціації правовими важелями регулювання заробітної плати в Україні. Необхідність гендерного аналізу українського ринку праці стає вельми актуальним на сучасному етапі.
Окремі аспекти гендерної нерівності у розвитку і використанні людського потенціалу активно досліджуються такими вітчизняними вченими, як: Васильченко В.С., Гриненко А.М., Грішнова О.А., Керб Л.П. [1], Лавриненко А.В. [3] та ін.
Гендерна нерівність є одним з проявів соціально-економічної диференціації населення, що зумовлює різні можливості самореалізації жінок та чоловіків у суспільстві. Гендер – це категорія, яка відображає соціальну стать, соціально обумовлену конструкцію, що ґрунтується на біологічних відмінностях між чоловіками і жінками. Аналіз гендерних відносин по суті є аналізом відносин влади статей в економічній, соціальній, політичній сферах життєдіяльності. В Україні як на рівні окремої родини, так і в масштабах усієї країни, має місце гендерний дисбаланс. Гендерна політика відіграє важливу роль у дотриманні соціальної гармонії у суспільстві, забезпеченні соціальної безпеки держави, а також засвідчує рівень її цивілізованості.
На ринку праці України проблеми гендерної нерівності визначаються дисбалансом щодо можливостей доступу жінок і чоловіків до гідної праці, оскільки часто жінки з високим освітньо-професійним рівнем змушені реалізувати свою трудову активність на менш престижних посадах, що потребують нижчої кваліфікації, менш оплачуються та дають обмежені можливості кар’єрного просування. Державна політика щодо жінок має бути спрямованою на створення таких умов життя, за яких вони могли б своєю працею та силами забезпечити оптимальні можливості для реалізації власного потенціалу і розвитку особистості[1].
В Україні середньомісячна заробітна плата чоловіків за перші 9 місяців 2016 року становить 5789 грн, що на 1488 грн (понад 25%) більше, ніж у жінок – 4301 грн. Такий висновок можна зробити із даних, оприлюднених на сайті Державної служби статистики України. Майже у всіх сферах діяльності чоловіки заробляють у середньому більше за жінок. Середні зарплати жінок є більшими лише у сфері обслуговування (3954 грн у жінок і 3826 грн у чоловіків), у сфері функціонування бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури (3609 грн проти 3455 грн). Також невелика різниця в оплаті праці у сфері будівництва - 4292 грн проти 4586 грн і транспортній сфері - 5517 грн проти 5649 грн. Найприбутковішими і для жінок, і для чоловіків виявилися сфери інформації та телекомунікації, фінансової і страхової діяльності. Крім цього, високі зарплати у чоловіків у сфері мистецтва, спорту, розваг та відпочинку - 7344 грн, але у жінок вдвічі менше - 3520 грн [3].
Основними причинами такої ситуації в Україні є:
1) жінки складають близько 80 % всіх працівників у сфері освіти, медицини, культури, а ці галузі сьогодні найменш оплачувані;
2) серед керівників більше чоловіків, співвідношення чоловіків та жінок на керівних посадах приблизно 75 % до 25 % (рис. 1);
Рис. 1. Співвідношення чоловіків та жінок на керівних посадах, %
3) чоловіки частіше очолюють бізнес, пов'язаний з іноземною валютою(банки, IT-сфера). Жінки керують компаніями, де основні заробітки в національній валюті.
4) коли жінки шукають роботу, вони виходять з того досвіду, який мають, а чоловіки – з досягнень, які можуть зробити. Як правило, роботодавець обере того, хто впевненіший і заплатить йому більше[4].
Отже, результати проведеного аналізу дають підстави для висновку про те, що на ринку праці жінки зазнають дискримінації при прийнятті на роботу. Крім того, заробітна плата жінок нижче ніж у чоловіків. Необхідність розробки гендерної стратегії визначається соціальними проблемами, викликаними соціально-економічними й політичними перетвореннями в Україні. Поряд з відкриттям нових перспектив для використання людських здібностей, потрібно враховувати істотні гендерні розходження, що мають місце в суспільстві. Можна відзначити, що й досі існують перешкоди для жінок у реалізації їх прав у сфері праці, економіки, культури, політиці тощо. Щоб досягти гендерної рівності у сфері праці, до визначених проблем важливо підходити комплексно.
Список використаних джерел:
1. Васильченко В.С., Гриненко А.М., Грішнова О.А., Керб Л.П. Управління трудовим потенціалом/В.С. Васильченко, А.М. Гриненко, О.А. Грішнова, Л.П. Керб – Київ: КНЕУ, 2005. – 403 с.
2. Лавріненко Н. В. Гендерний аспект соціально-економічного статусу / Н. В. Лавріненко. // Українськесуспільство. – 2003. – С. 105.
3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
4. Зарплата у чоловіків України на третину вища, аніж у жінок [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://expres.ua/news/2016/09/16/203085-zarplata-cholovikiv-ukrayiny-tretynu-vyshcha-anizh-zhinok.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter