Власні джерела доходів місцевих бюджетів повинні формуватися переважно за рахунок місцевих податків та зборів, до яких, відповідно до вимог останньої редакції Податкового кодексу України, відносять єдиний податок, податок на майно, збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір. При цьому не дивлячись на те, що з прийняттям останніх змін до Податкового кодексу [1; 2] механізми справляння збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору суттєво не змінились, їх незначна роль у формуванні доходної бази місцевих бюджетів зумовлює необхідність дослідження проблем їх справляння.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці нарахування і сплати місцевих податків і зборів присвячено численні публікації як науковців так і податківців-практиків, серед яких особливої уваги заслуговують праці В. Л. Андрущенка та О. П. Кириленко [3], Ю. Б. Іванова [4], І. О. Луніної [5], А. М. Соколовської [6], Л. С. Тришак [7], Л. Д. Тулуша та Н. М. Малініної [8] а також безлічі інших дослідників податково-бюджетних відносин на рівні бюджетів місцевих громад. Проте як недолікам порядків нарахування і сплати так і напрямам вдосконалення механізмів справляння місцевих зборів у дослідженнях цих, та інших науковців, на думку авторів цієї публікації, приділено недостатньо уваги. Крім того, як проблеми місцевого оподаткування загалом так і недоліки механізмів справляння місцевих зборів дещо загострились після обранням нашою країною курсу на децентралізацію, що й спричинило потребу в дослідженні проблем сучасних механізмів нарахування і сплати місцевих зборів та визначило його ціль і завдання. Дана публікація присвячена розробці рекомендацій щодо вдосконалення сучасних вітчизняних механізмів справляння місцевих зборів.
Методика досліджень. В статті використано економіко-статистичні методи дослідження, зокрема метод порівняння, монографічний, графічний та табличний методи.
Результати досліджень. Місцеві збори в Україні донедавна включали збір за парковку автомобілів, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір з власників собак, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно- і телезйомок, збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Проте незначний фіскальний і регулюючий потенціал перелічених податкових форм зумовив необхідність реформування як системи місцевого оподаткування так і власне місцевих зборів. В ході проведення зазначеної реформи, яка відбулась шляхом прийняття Податкового кодексу України та внесення низки змін до цього нормативно-правового акта, на заміну значному переліку місцевих зборів, що функціонували в Україні до цього, спочатку було запроваджено збір запровадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір, а з 01.01. 2015 р. залишились лише збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір [9].
Варто зазначити, що останніми роками дохідна база місцевих бюджетів переважно формувалась не за рахунок місцевих податків та зборів, а з інших джерел, що суперечить самій логіці бюджетних відносин (табл. 1).
Зокрема, показники, наведені в таблиці, переконливо демонструють, що через місцеві бюджети в Україні перерозподіляється значна частина доходів зведеного бюджету України. Поряд з цим, вкрай мізерною в доходній базі місцевих бюджетів України є питома вага місцевих податків та зборів. Не дивлячись на те, що за період 2012-2014 рр. спостерігається зростання на 53,7 % абсолютних розмірів доходів місцевих бюджетів у формі місцевих податкових платежів, питома вага власних джерел доходів бюджетів місцевих громад в структурі загальної їх доходної бази зросла лише на 48,1 % і не досягла навіть 10 відсоткових пунктів їх доходної бази. % і не досягла навіть 10 відсоткових пунктів їх доходної бази. Ще меншою в структурі доходної бази місцевих бюджетів України є частка місцевих зборів. Крім того, зазначений показник за досліджуваний період зріс лише на 1/3, тобто темп його росту в динаміці не досягає значення темпу росту мобілізованих сум місцевих податків та зборів. При цьому, не дивлячись на те, що сучасні місцеві збори за своєю сутністю – реформовані збір за парковку автомобілів та курортний збір, слід зазначити, що порядки їх нарахування і сплати дещо відрізняються від механізмів справляння тих місцевих зборів, що функціонували в Україні до прийняття Податкового кодексу та внесення низки змін до цього нормативно-правового акта (рис. 1 та рис. 2).
Висновки. В ході проведення податкової реформи з усіх місцевих зборів, що функціонували в Україні, залишились лише збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір. Поряд з цим, відміна більшості місцевих зборів суттєво послабила фіскальні та регулюючі властивості зазначених податкових форм. Тому, з метою вдосконалення чинної системи справляння місцевих зборів необхідно розширити повноваження місцевих громад стосовно запровадження нових місцевих зборів та їх адміністрування, а також запровадити обов’язкові внески на охорону здоров’я громадян, що проживають і працюють в екологічно неблагополучних районах. Подальші дослідження в обраному напрямі фінансово-економічних досліджень слід присвятити проблемам справляння сучасних місцевих податків, зокрема податку на майно та єдиного податку.
Список використаних джерел:
1. Про державний бюджет України на 2015 рік : Закон України від 28 грудня 2014 р. № 80-VІІІ. Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=370429.
2. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи : Закон України від 28.12. 2014 р. № 71-VIII. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/71-19.
3. Андрущенко В. Л. Федералізм міжбюджетних відносин: зарубіжні моделі та вітчизняні проблеми [Текст] / В. Л. Андрущенко, О. П. Кириленко // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 7. – С. 91-94.
4. Іванов Ю. Б. Альтернативні системи оподаткування. [Текст]. / Ю. Б. Іванов – Харків : Торнадо – 2003. – 517 с.
5. Луніна І. О. Формування місцевих бюджетів на основі принципу еквівалентності: шлях до ефективної бюджетної системи України [Текст] / І. О. Луніна // Фінанси України – 2010 – №9 – С. 3-12.
6. Соколовська А. М. Шляхи реформування податкової системи України [Текст] / А. М. Соколовська. – Фінанси України – 2014. – №12 – С. 103-121.
7. Тришак Л. С. Оцінка системи місцевого оподаткування та напрямки її вдосконалення / Л. С. Тришак // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Економічні науки. – 2014. – Випуск 9. – С. 85-87.
8. Тулуш Л. Д. Оcобливоcтi формування системи прямого оподаткування аграрного сектору в розвинутих країнах [Текст] / Л. Д. Тулуш, Н. М. Малiнiна // Cоцiально-економiчнi проблеми i держава. – 2012. – Вип. 1 (6). – C. 124-134.
9. "Кіт у мішку": яку податкову реформу підготував новий Кабмін Яценюка. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.rbc.ua/ukr/analytics/show/-kot-v-meshke-kakuyu-nalogovuyureformu-podgotovil-novyy-15122014090200.
____________________________________
Науковий керівник: Літвак Ольга Анатоліївна, викладач, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, м. Миколаїв
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter