Одним з елементів облікової політики суб’єктів господарювання є робочий план рахунків. Робочий план рахунків є фундаментом системи бухгалтерського обліку на підприємстві, а також виступає в якості інструменту з використанням якого первинна інформація систематизується на рахунках аналітичного і синтетичного обліку.
Формування робочого плану рахунків, згідно з чинним законодавством, не є обов’язковим. Тому значна частина суб’єктів господарювання не вважає за потрібне складати його. Нерозуміння суб'єктами управління підприємства важливості розробки робочого плану рахунків і, відповідно, відсутність сформованої методики його складання не дозволяє розробити заходи з раціональної організації бухгалтерського обліку.
Використовувати «План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» [1], у повному його обсязі, безперечно, потреби немає, тому кожне підприємство має можливість розробляти робочий план рахунків — добірку синтетичних і аналітичних рахунків, призначених для відбиття господарської діяльності конкретного суб’єкта господарювання. Для якісного формування робочого плану рахунків необхідно керуватись Інструкцією [2].
Робочий план рахунків розробляється під керівництвом головного бухгалтера. Формуванню остаточного варіанта передує аналіз методики відбиття трансакцій, а також номенклатури об’єктів обліку за попередні роки, який здійснюють керівники структурних підрозділів бухгалтерської служби. Проекти окремих класів робочого плану рахунків передаються головному бухгалтерові для вивчення, перевірки та узагальнення. Головний бухгалтер, у свою чергу, вивчає питання можливого розширення діючого робочого плану рахунків, беручи до уваги план фінансово-господарської діяльності установи чи організації на майбутній рік. Окрім того, головний бухгалтер як представник апарату керівництва та управління визначає загальний рівень аналітичності інформації, яку потрібно отримати в результаті обробки в системі бухгалтерського обліку [3].
Для того щоб ретельно дослідити кожний напрям діяльності суб’єкта господарювання, визначити всі характерні та специфічні господарські операції, провести ґрунтовну аналітику, безперечно, потрібно затратити чимало зусиль. Проте, формування робочого плану рахунків підвищить якість обробки даних первинних документів та задовольнить потреби в аналітичній інформації для виконання всіх завдань бухгалтерського обліку.
Підсумовуючи сказане, зазначимо, що для ефективного відображення господарських операцій в синтетичному та аналітичному обліку і, відповідно, для формування достовірної фінансової звітності суб’єктам господарювання, виходячи зі специфіки їх діяльності, необхідно конкретизувати План рахунків бухгалтерського обліку, доповнивши його найменуваннями аналітичних рахунків. Таким чином, розробка робочого плану рахунків є необхідною умовою продуктивної діяльності суб’єктів господарювання, які орієнтуються на довготривалу перспективу у своїй діяльності.
Список використаних джерел:
1. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1591. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua
2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291. ( з чинними змінами та доповненнями). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua
3. Свірко С. В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 380 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter