Актуальність теми визначається тим, що Україна на сьогоднішній день знаходиться у скрутному фінансовому положенні. До цього часу відсутня виважена, економічно обґрунтована й чітко структурована фінансова стратегія, розрахована на тривалу перспективу, без якої неможливий поступ до зростання добробуту нації [1]. Ситуацію посилюють військовий конфлікт на Сході України, економічна та політична криза, неналежна законодавча база, високий рівень корупції, тіньова економіка тощо. Тому надзвичайно важливим для уряду України є реформування національної економіки, яке повинно базуватися на виваженій та обґрунтованій стратегії соціально-економічного розвитку.
Одним з пріоритетів реформування економіки України визначено модернізацію структури національної економіки та її зростання. Під модернізацією розуміють технологічні та структурні зміни в економіці, які призводять до зростання якості продуктивності праці, підвищенню частки високотехнологічних виробництв в структурі ВВП, якості життя населення і в кінцевому підсумку конкурентоздатності країни в глобальній економіці. Існуюча структурна розбалансованість економіки негативно впливає на потенційні можливості подальшого економічного зростання економіки країни у довгостроковому періоді. Водночас сучасна глобальна економіка формує виклики, спроможність реагування на які фактично визначатиме для економіки України перспективи паритетної інтеграції до світового господарства та реалізації стратегічних національних інтересів [2, с. 73].
До чинників, що гальмують трансформаційні процеси в економіці України, належать: недосконала законодавча база, яка повинна забезпечити ефективність реформ; втрата дешевих джерел енергетичної сировини - вугілля; порушення міжгалузевих зв’язків у регіональному та зовнішньоекономічному просторах; залежність економіки країни від зовнішнього фінансування; незначні успіхи уряду у боротьбі з корупцією; складності переорієнтації вітчизняного експорту з російського на інших світових торгівельних партерів; посилення інвестиційних ризиків та зростання негативних очікувань населення.
До заходів, які б сприятимуть реформуванню економіки країни можна віднести: модернізація виробництва, його технічне та технологічне оновлення; створення сприятливих інституційних умов для внутрішніх та зовнішніх інвестицій; всебічний розвиток сфери послуг; розвиток переробних галузей економіки на новій технічній та технологічній базі; розвиток пріоритетних галузей національної економіки на наукоємній, інноваційній основі; формування відповідної законодавчої бази, яка б забезпечувала ефективність проведених реформ.
Завдяки довгоочікуваному старту проведення реформ, економіка України наразі демонструє перші ознаки власної стабілізації. Слід відзначити, що за результатами 2015 року Україна має конкурентні переваги за інноваціями серед країн світу за даними Всесвітнього економічного форуму про глобальну конкурентоспроможність за 2010-2016 рр. Зокрема, Україна посіла 29 місце у рейтингу за наявністю наукових та інженерних кадрів, 43 – за якістю науково-дослідних закладів та 50 – за кількістю патентів на винаходи. Очевидно, що інновації є потенціалом для зростання економіки. Задля цього необхідні зусилля держави і бізнесу: збільшити державні закупівлі високотехнологічної продукції (наразі Україна знаходиться на 98-у місці) та вдосконалити співпрацю університетів і бізнесу у науці та інноваціях (74-е місце) [2, с. 75]. Можна прогнозувати поліпшення інвестиційного та бізнес-клімату й подальше зростання економічних показників нашої держави, однак, надто скромні темпи запланованого зростання свідчать про те, що в нашій країні поки що не запущені всі механізми ефективної економічної діяльності [3].
Важливим чинником розвитку національної економіки, її реформування та досягнення нового вищого рівня соціально-економічного розвитку стало підписання Україною Угоди про її асоціацію з ЄС, відкриваючи країні шлях до модернізації економіки, подоланню технологічної відсталості, залученню іноземних інвестицій і новітніх технологій, створенню нових робочих місць, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, виходу на світові ринки, насамперед, на ринок ЄС.
Таким чином, наразі Україна має необхідний економічний потенціал для реформування економіки країни відповідно до європейських стандартів. Але існує низка чинників, які наразі гальмують позитивні процеси в країні. Тому велике значення має виважена обґрунтована довгострокова соціальна та політична стратегія уряду держави щодо релізації довгоочікуваних реформ.
Список використаних джерел:
1. Косарєва І. П. Загальні підходи щодо збалансованості соціально-економічного розвитку України [Електронний ресурс] / І.П Косарєва // Ефективна економіка. - 2016. - №12. - Режим доступу http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5308
2. Романова Т. В. Оптимізація структури економіки як чинник зростання конкурентоспроможності держави в умовах інтеграційних процесів / Т. В. Романова // Вісник Одеського національного університету. Серія : Економіка. - 2016. - Т. 21, Вип. 1. - С. 73-76. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vonu_econ_2016_21_1_18
3. Горова С. Економіка України: перспективи можливого зростання намічаються [Електронний ресурс] / С. Горова // – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2136:ekonomika-ukrajini-perspektivi-mozhlivogo-zrostannya&catid=8&Itemid=350
_________________________________________
Науковий керівник: Ожелевська Т.С., кандидат економічних наук, доцент, Київський національний торговельно-економічний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter