Репутація банку, є його “візиткою ”, вона може бути як позитивною, так і негативною, що, насамперед, залежить від ефективності її управління та розуміння. Репутація показує чому клієнти обирають той чи інший продукт або послугу банку. Виходячи з цього, доцільно виділити деякі аспекти, які формують ділову репутацію: банки не здійснюють прямого контролю за сприйняттям зацікавлених сторін, але вони можуть впливати на них; банки повинні шукати нові можливості, серед несприятливих ситуацій зокрема; репутацію слід розглядати як актив; ступінь впливу певної події на репутацію буде залежати від того, наскільки встановлена довіра.
Основні функції ділової репутації банків:
- Захисна функція полягає в тому, що створюючи високу конкурентоспроможність банку на ринку, захищає його від недобросовісних конкурентів, знижує ризик прояву негативного ставлення з боку суспільства, у разі допущення помилок в своїй діяльності; захищає від імітацій і копіювання, укріплює позиції щодо продуктів субститутів, ускладнює процес проникнення конкурентів на ринок, створює емоційні та раціональні передумови для повторних покупок і багатократних клієнтів.
- Комерційна функція полягає в тому, що за рахунок створення лояльності в банку і його продуктах забезпечується можливість запиту більш високої ціни і тому очікується збільшення прибутку, зниження ступіня ризику, витрат на рекламу.
- Ресурсна функція полегшує залучення всіх видів ресурсів, у тому числі, допомагає знайти нових працівників, акціонерів, залучити зацікавлених інвесторів, полегшити державну підтримку.
- Інформаційна функція допомагає інформувати суспільство про існування банку, його діяльність, продукти та послуги які він надає, роль в суспільстві та фінансових колах, забезпечує основною інформацією про банк потенційних партнерів та покупців; дає змогу споживачу чітко визначити основні цінності банку.
- Престижна функція визначає оцінку ділової репутації як працівниками банку, так і її оцінку клієнтами.
- Економічна (додаткова вартість банку і його акцій за рахунок бренда, додаткова вартість у ціні продукту, задоволення клієнтів);
Ділову репутацію банку поділяють на два види: зовнішня та внутрішня. Внутрішня ділова репутація формує уявлення персоналу про неї. Персонал розглядається як чинник конкурентоспроможності, а також, як одна з ключових груп громадськості.
Основними складовими внутрішньої ділової репутації є системи: підбору і навчання персоналу, відносин керівництва й підпорядкування, оцінки роботи персоналу на підставі прийнятих у банку критеріїв, винагород, соціальних пільг. Також до внутрішньої ділової репутації зачислимо фірмовий стиль банку, соціально-психологічний клімат: настрій і думки колективу, індивідуальне самопочуття та оцінка умов життя і роботи особи в колективі. Ділова репутація банку є результатом систематичного ставлення до персоналу акціонерів та правління банку.
Внутрішня ділова репутація банку може бути зумовлена такими чинниками:
- рівнем організації та координації взаємодії великої кількості людей, спрямованої на досягнення спільних цілей;
- характером взаємовідносин менеджменту і працівників;
- системою навчання співробітників;
- програмою стимулювання та заохочення.
Зовнішня (корпоративна) ділова репутація банку – це те, як його сприймає суспільство, засоби масової інформації та інвестори. Може включати такі складові: громадська думка про банк, що формується як результат якісної реклами, якісними продуктами, суспільною роботою; зв’язками з інвесторами. [3. с. 80].
Дзеркальна ділова репутація – це образ-відображення себе самого. Вона є складовою не лише окремої людини, а й цілої банківської установи. Бажана (цільова) репутація – це ідеальний образ себе самого. Робота з формування ділової репутації банку повинна починатися з формування основних понять, які будуть її характеризувати.
Демонстративна ділова репутація спрямована на створення і презентацію характеристик, які відповідають даному банку. Це такі характеристики, як: легка впізнаваність, відмінність від інших, підкреслення позитивних та негативних рис, замаскування рис, небажаних для демонстрації.
Корпоративна ділова репутація – це репутація банку в цілому, а не окремих працівників, підрозділів чи результатів їх роботи. Цей вид включає в себе репутацію банку, його позитивну діяльність, ступінь стабільності.
Поточна ділова репутація виникає тоді, коли її співставляють з образом об’єкта, який сформувався у свідомості громадськості. Цей вид має такі особливості: образ не завжди повно і правильно відображає реальний об’єкт, обов’язково містить ознаки, за якими цей об’єкт можна ідентифікувати, образ є доволі сталим та інертним [4.с.165-166].
Отже, ділова репутація відіграє важливу роль в діяльності банку, вона формує довіру клієнтів та партнерів, забезпечує переваги банку на ринку праці, капіталів, захищає інтереси банку перед банками-конкурентами. Позитивна репутація спрощує доступ банку до різних ресурсів: інформаційних, фінансових та людських, а також, максимально захищає бізнес на фінансових ринках.
Список використаних джерел:
1. Бренд-менеджмент: теорія і практика : навч. посібник / укл. : І. В. Струтинська. – Тернопіль : Прінт-офіс, 2015. – 204 с.
2. Городюк А. А. Технология управления репутацией [Електронний ресурс] / А. А. Городюк. – Режим доступу : www.buk.irk.ru/library/sbornik_07/goroduk.doc
3. Родіонов О. В. Бренд підприємства: формування, діагностика, розвиток : монографія / О. В. Родіонов. – Луганськ : Вид-во “Ноулідж”, 2012. – 270 с.
4. Шморгун Л. Г. Менеджмент організації : навч. посібн. / Л. Г. Шморгун. – К. : Знання, 2010. – 452 с.
______________________________
Науковий керівник: Яворська Т.В., доктор економічних наук, професор кафедри банківського і страхового бізнесу, Львівський національний університет імені Івана Франка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter