Активізація міграційних настроїв населення України, значне зростання рівня безробіття на початку 2017 року, падіння реальних доходів населення через відставання зростання рівня заробітної плати від зростання індексу цін, посилення структурної невідповідності попиту і пропозиції на ринку праці підвищують актуальність теми ринку праці та проблеми ефективної зайнятості населення України.
Український ринок праці сьогодні можна вважати «ринком роботодавця», тобто ринком, де роботодавці можуть більшою мірою вибирати і диктувати умови, ніж здобувачі, на відміну від більш динамічної ситуації в попередні роки, так як в цілому пропозиція перевищує попит за багатьма спеціальностями, і іноді – істотно. Наразі потреби роботодавців розподілені дуже нерівно, наприклад, пропозиція юристів на ринку майже в 6 разів перевищує попит, у той час як робочі спеціальності навіть в дефіциті [1, с.183].
Особливої уваги заслуговують прогалини у державному регулюванню молодіжного ринку праці в Україні, а саме: практична відсутність стратегічного планування напрямів розвитку молодіжного сегмента ринку праці з метою розв’язання найбільш гострих соціально-економічних проблем його формування на депресивних територіях і на територіях пріоритетного розвитку; недосконалість регіональних програм зайнятості та ін.; відсутність гнучкого ринку праці та нестандартних форм зайнятості молоді; системи професійної орієнтації та прогнозування потреб у фахівцях в розрізі професій; відсутність дієвої взаємодії органів державної влади та навчальних закладів і підприємств щодо працевлаштування молоді [2, с.81].
Проте, поряд з проблемами на українському ринку праці існують і позитивні тенденції: підписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною; збереження відносної стабільності на фоні загальної економічної кризи фармацевтичного сектору, сфери послуг та індустрії інформаційних технологій; зміна політичної еліти, що дає можливість топ-менеджерам комерційного сектору реалізувати свої знання та досвід в державному управлінні [1, с.188].
Головними напрямами стратегії розвитку ринку праці в Україні повинні стати: досягнення балансу між попитом і пропозицією робочої сили; створення нових робочих місць, вдосконалення механізмів працевлаштування наймеш конкурентоспроможних верств населення; удосконалення системи моніторингу та прогнозування ситуації на ринку праці; забезпечення інформаційної підтримки суб’єктів малого підприємництва; запровадження професійної перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників; поширення практики стажування науково-педагогічних та педагогічних працівників, студентів, учнів вищих та професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях [1, с. 189]; організація експериментальних підприємств у навчальних закладах; проведення моніторингу вакансій за спеціальностями та обсягів державного замовлення [2, с. 83]; оновлення та омолодження кадрового складу на підприємстві; створення більш вмотивованої систему заохочення до продуктивної, ефективної праці; створення ефективної системи контролю дієвості та персоніфікації відповідальності державного регулювання ринку праці.
Для підвищенням рівня зайнятості в Україні необхідно реформування ринку праці за такими пріоритетними напрямками: вдосконалення системи оплати праці з метою відродження основних функцій заробітної плати; збільшення попиту на робочу силу як з боку приватного, так і з боку державного секторів економіки; впровадження механізмів щодо працевлаштування випускників навчальних закладів; створення нових робочих місць через створення сприятливого інвестиційного режиму в країні для зарубіжних підприємств та за рахунок розвитку малого та середнього бізнесу; державна підтримка на ринку праці тощо [3, с.169].
Експерти відзначають новий тренд в українській зайнятості для підвищення її рівня. Наприклад, замість звільнення 20% персоналу роботодавці можуть на 20% скоротити робочий час і залишити людей на роботі. Таким чином, можна частково вирішити проблему зайнятості населення.
Таким чином, в Україні існують значні резерви для підвищення рівня зайнятості. Законодавча та виконавча влади мають якнайшвидше сприяти якнайповнішому використанню трудового потенціалу суспільства через реформування у сфері ринку праці, яке має забезпечити якісно вищий рівень життя населення, стимулювати його до активної поведінки на ринку праці, знизити міграційну активність, створити мотиваційний механізм ефективної трудової діяльності. Тим більше, для цього створені сприятливі умови - підписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною, завдяки якій відкрилися ринки ЄС, що призведе до створення нових робочих місць та можливості професійної реалізації українських спеціалістів.
Список використаних джерел:
1. Збрицька Т. П. Перспективи розвитку ринку праці України / Т. П. Збрицька, І. М. Васильєва // Економіка і організація управління: збірник наукових праць. – 2016. – Вип. №3 (23). – С. 181-189. – Режим доступу: http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5274
2. Сичова В. В. Напрями державного регулювання молодіжного ринку праці в Україні: проблеми та зміни у методах здійснення / В. В. Сичова, Д. П. Бондаренко // Теорія та практика державного управління. - 2016. - Вип. 2. - С. 78-85.
3. Вороніна А.В. Проблеми та перспективи розвитку ринку праці в Україні [Електронний ресурс] / А.В. Вороніна, К.М. Ніколаєва // Молодий вчений. - 2015. - № 2 (17). - С.167-170. - Режим доступу: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2015/2/39.pdf
___________________________________
Науковий керівник: Ожелевська Т.С., кандидат економічних наук, доцент, Київський національний торговельно-економічний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter