В сучасних умовах розвитку України, стає все більш очевидним, що земельні сільськогосподарські ресурси нашої держави набувають важливого стратегічного значення не лише для задоволення національних інтересів, а й для світового співтовариства з метою розв’язання глобальних проблем продовольчого забезпечення.
Проте розвиток аграрного сектора на даному етапі залишається найбільш законсервованим.[2]
Однією з ключових проблем агропромислового виробництва України досі є низький ступінь освоєння підприємствами сучасних інноваційних технологій, через що у галузі автоматично унеможливлюється процес зниження собівартості сільськогосподарської продукції та зростання її якості і безпечності, які б відповідали міжнародним стандартам.
Можливим варіантом виходу з нинішнього кризового стану може стати перехід аграрного виробництва від галузевої форми розвитку до іншої конкурентної, в якій би відбувався процес взаємодії вільних ринкових сил згідно з принципом самоорганізації – кластерна форма.[1]
Зміцненню конкурентоспроможності продукції аграрного сектору перешкоджають такі чинники:
1) низький рівень розвитку фінансово-кредитної системи;
2) відсутність галузевих кооперативних банків;
3) нерозвиненість сфери страхування кредитних та виробничих ризиків;
4) нерозвиненість інфраструктури АПК;
5) низький рівень спеціалізації функціонуючих господарств.
Шляхами подолання даних проблем можуть бути:
1) збільшення експортного потенціалу вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції;
2) налагодження сучасної інфраструктури аграрного;
3) посилення кооперації виробників сільськогосподарської продукції;
4) налагодження співпраці між виробниками сільськогосподарської продукції та дослідними установами;
5) створення спеціалізованих банків для кредитування сільськогосподарських підприємств на пільгових засадах.[3]
Сьогодні існує нагальна потреба прийняття в аграрному секторі невідкладних та ефективних заходів з метою припинення подальшого розвитку негативних тенденцій і забезпечення зростання масштабів виробництва більшості видів сільськогосподарської продукції, покращення якості продукції, поліпшення цінової кон’юнктури на споживчому ринку, тощо.
Держава повинна знижувати податкове навантаження, стимулювати експорт сільськогосподарської продукції, контролювати сировинні ринки.
Нинішня ситуація в сільському господарстві України вимагає пошуку наукових шляхів виходу з економічної кризи. Обов’язковими умовами економічного зростання галузі є створення ефективних систем ціноутворення, податкової політики, кредитування, інвестування.
Список використаних джерел:
1. Богданова О.О. Стан та проблеми банківського кредитування АПК у сучасному вимірі // Економіка та держава. – 2009. – №11. – с.12-15.
2. Бородіна О., Прокопа І. Сільський розвиток в Україні: проблеми становлення // Економіка України. – 2009. – №5. – с.59-67.
3. Притула Н. Сучасний стан та актуальні проблеми розвитку АПК // Держава та регіони. – 2009. – №3. – с.157-163.
_________________________________
Науковий керівник: Лісовий Андрій Васильович, доктор економічних наук, професор, Університет державної фіскальної служби України
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter