В інструментарії розбудови в Україні ефективної моделі інноваційного підприємництва важко переоцінити роль державного стимулювання технологічної кластеризації національної економіки. Важливість даного напряму обумовлена тим, що в умовах суттєвого загострення конкурентної боротьби за глобальне лідерство статусу самостійних її суб’єктів набувають кластерні структури як організаційно оформлені і локально інтегровані мережі юридично незалежних і зацікавлених у кооперації економічних агентів, діяльність яких координується і підпорядковується чітко визначеній стратегії. Саме вони формують нині ядро консолідованих високонкурентних мереж, зорієнтованих на задоволення глобального попиту на товари і послуги, що продукуються з використанням найсучасніших інноваційних технологій та висококваліфікованого кадрового ресурсу. У даному контексті принагідно відзначити, що нині в Україні функціонує близько п’ятдесяти кластерних структур різної галузево-секторальної спрямованості – від туристично-рекреаційних, лісових і транспортно-логістичних до інноваційних кластерів, що спеціалізуються на наданні ІТ та бізнес-послуг, у сфері відновлювальної енергетики і сталого розвитку (табл. 1).
Таблиця 1
Основні галузево-територіальні кластери України[1, c. 111]
Однак, наявний ресурс і потенційні можливості технологічної кластеризації національної економіки ще далеко не вичерпані. Про це свідчать і результати Форсайту економіки України на період до 2030 р., розробленого групою вітчизняних вчених й експертів НТУУ «Київський політехнічний інститут». У даному документі на основі застосування методу Делфі визначено найбільш перспективні для вітчизняної економіки (виходячи з географічного розташування України, наявного людського потенціалу та природних ресурсів) кластери, здатні забезпечити ефективну інтеграцію нашої країни у глобальну систему міжнародного поділу праці. Це – аграрний, військово-промисловий та ІКТ-кластер, які у сукупності, як свідчать дані табл. 2, на період до 2020 р. забезпечать внесок у загальне зростання економіки на рівні 35%, а до 2030 р. – на 44%. Своєю чергою, до 2020 р. сукупний внесок у загальне зростання вітчизняної економіки низькотехнологічних і сировинних секторів економіки становитиме 35% з подальшим його зниженням до рівня 5% до 2030 р. Крім того, за прогнозами розробників Форсайту, включення до вітчизняної економіки даних кластерів і їх прискорений розвиток, до 2030 р. призведе до зростання доходної частини бюджету на 50,3 млрд. дол. США; а сумарний внесок кластерів до бюджету становитиме 70,3 млрд. відповідно[2, c. 74].
Таблиця 2
Пріоритетні кластери економіки України та їх внесок у макроекономічне зростання на період до 2030 р.[2, c. 73]
Таким чином, подальша розбудова кластерних структур і технологій в організації підприємництва дасть змогу ефективно розв’язати найбільш насущні проблеми її структурної модернізації на основі інтеграції споріднених видів діяльності, підвищення продуктивності праці і спеціалізації економічних суб’єктів, територіальної концентрації інноваційної діяльності, безперервного навчання малих і середніх компаній у знаннєвих мережах, а також розширення доступу продуцентів інноваційних продуктів до ринків збуту, постачальників, технологічних знань і висококваліфікованої робочої сили, пов’язаних технологічними ланцюгами у єдиному нерозривному процесі інноваційного відтворення. Як результат – цілком реальним стане перехід України від моделі адаптації запозичених технологій до місцевих умов до моделі генерування власних інноваційних розробок та їх ефективної комерціалізації.
При цьому має бути сформоване ядро національної кластерної мережі за участі: національних науково-дослідних центрів і університетів (як продуцентів інноваційних розробок); патентних центрів (котрі забезпечуватимуть правовий захист інтелектуальної власності); експериментальних центрів (відповідальних за виготовлення макетних зразків техніки і їх виробничу апробацію); промислово-технічних центрів (налагодження серійного випуску інноваційно-місткої продукції); а також логістично-маркетингових й інформаційних центрів (які здійснюватимуть виведення інноваційної продукції на ринок і формуватимуть стійкий попит на неї з боку економічних суб’єктів). Своєю чергою, держава має сконцентруватись головним чином на реалізації горизонтальних політик, тобто, не втручаючись в оперативну діяльність бізнес-структур, створювати рамкові умови його функціонування – сприятливе інвестиційне і конкурентне середовище, рівний доступ бізнесу до ресурсів, ринків збуту, інвестицій і фінансів.
Ефективна і динамічна технологічна кластеризація національної економіки потребує синергійного об’єднання зусиль держави і бізнесу у сфері фінансування кластерних форм інноваційного підрпиємництва з формуванням на загальнодержавному рівні концепції державно-приватного партнерства у цій сфері. Це вимагає реалізації комплексу заходів, спрямованих на:
- розробку національної стратегії розвитку пріоритетних кластерних структур за стратегічно важливими напрямами розвитку науки і техніки(сфери високих технологій та ІКТ, енергетичний сектор, біотехнології, адитивне виробництво, агропромисловий сектор, машино- та авіабудування, освіта) з наданням державного пріоритету їх матеріальній і фінансовій підтримці та забезпеченням організаційної й інформаційної підтримки їх розвитку;
- вдосконалення вітчизняної нормативно-правової бази, що унормовує функціонування кластерного середовища, заснованого на співпраці державних інститутів, бізнес-структур, закладів науки й освіти, а також різного роду громадських організацій;
- розбудову партнерського співробітництва вітчизняних університетів, державних дослідницьких лабораторій та інноваційних підрозділів корпоративних структур за моделлю «потрійної спіралі»;
- цільову урядову підтримку реалізації масштабних кластерних програм і проектів на основі надання цільових грантів, пільг, преференцій та формування платформ державної підтримки і співпраці;
- розробку і реалізацію освітніх програм для вищих навчальних закладів з метою підготовки і перепідготовки професійних кадрів для сфери інноваційних мережевих структур.
Список використаних джерел:
1. Ужва А. М. Кластеризація як ефективний інструмент управління розвитком регіонального аграрного бізнесу / А. М. Ужва // Науковий вісник Херсонського державного університету. – Серія «Економіка». – 2016. – Випуск 19. –Частина 2. – С. 110-113.
2. Форсайт економіки України: середньостроковий (2015–2020 роки) і довгостроковий (2020-2030 роки) часові горизонти / наук. керівник проекту акад. НАН України М. З. Згуровський // Міжнародна рада з науки (ICSU); Комітет із системного аналізу при Президії НАН України; Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»; Інститут прикладного системного аналізу НАН України і МОН України; Світовий центр даних з геоінформатики та сталого розвитку. – Київ: НТУУ «КПІ», 2015.
_________________________
Науковий керівник: Галенко Сергій Миколайович, кандидат економічних наук, доцент, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter