Інтеграційні процеси, притаманні сучасному бізнес-середовищу, значно вплинули на трансформацію теорії аудиту. Зокрема, з’явилися нові види та процедури аудиту, популярності серед яких останнім часом набуває дью дилидженс (ДД) – процедура перевірки, аналізу та оцінки бізнесу. Дослівний переклад терміну – «необхідна міра дбайливості (обачності)», рідше зустрічаються варіанти перекладу «належна перевірка», «сумлінне вивчення», «всебічне дослідження достовірності інформації, що надається» [1].
Сучасна дефініція ДД формувалась поступово. Походить даний термін з банківської сфери, в якій використовується для позначення комплексу заходів, націленого на збір і подальше вивчення інформації щодо клієнтів банку, аби зменшити ризик понесення збитків у майбутньому [5]. Нині змістовне навантаження ДД ускладнилося, а сама процедура не являється прерогативою банківської сфери та включає проведення фінансової, аудиторської та юридичної перевірки.
Таким чином, процедура ДД являє собою комплексну діагностику бізнесу як об’єкту продажу, складовими якої виступають збирання, обробка, узагальнення та аналіз інформації про діяльність компанії за усіма напрямами діяльності, щоб переконатися у достовірності наданих для аналізу даних, їх відповідності законодавству та відсутності неточностей і викривлень.
Новим поштовхом для розвитку ДД став вплив процесів глобалізації економічного розвитку на мікрорівні, що проявляється в активізації процесів злиття та поглинання (Mergers and acquisitions (M&A)), в ході яких передбачається купівля компанії чи її значної частки з переходом корпоративного контролю над нею. З активізацією процесів M&A, ДД став аналітичним інструментом дослідження їх ефективності.
Як правило, основні мотиви потенційних угод M&A перекликаються зі стратегією компанії. До їх числа належать: купівля технологій (у разі технологічного відставання за умови наявності грошових коштів); розширення географічних меж діяльності (купівля готової компанії – набагато вигідніше, аніж створення торгової та сервісної інфраструктури «з нуля»); купівля постачальника-монополіста; вертикальна та горизонтальна інтеграції; зміна стратегічних орієнтирів компанії; підвищення стійкості компанії на ринку.
Узагальнено основні мотиви злиттів та поглинань, залежно від конкурентних переваг та позицій на ринку, подано у табл. 1.
Таблиця 1
Матриця стратегій взаємодії компаній при злиттях та поглинаннях
Компанії, які обирають ріст за рахунок злиттів та поглинань, розширюють вплив всередині галузі або диверсифікуючи діяльність. Однак коли попит на продукцію та послуги галузі знижується, демонструвати зростання стає все важче. У такому разі компаніям потрібно поглинати конкурентів. У випадку дружнього поглинання перепон у наданні інформації не створюють, однак, якщо обидві компанії конкурують, то проведення ДД ускладнюється, особливо тоді, коли загальнодоступним є обмежений обсяг інформації.
У випадку ворожого поглинання, попри складності отримання інформації про фінансовий стан підприємства, вичерпними джерелами можуть виступати:
- кредитний звіт, до складу якого може входити фінансовий звіт за останній звітний період та перелік активів, переданих кредиторам у якості забезпечення. Варто зазначити, що даний звіт може бути неповним, враховуючи небажання компанії розголошувати ту чи іншу інформацію;
- вивчення загальногалузевих звітів, перемовини з рекрутинговими агенствами чи звернення до оціночної компанії.
Компанія-покупець отримує усі активи та пов’язані з ними ризики, через що процедура дью дилидженс носить детальний характер. Завдяки цьому проведення ДД дозволяє виявити можливості небажаних фінансових втрат у майбутньому та здійснити пошук тих зобов’язань, які не було афішовано, або тих, які переоцінені.
Отже, процедура дью дилидженс є ключовою складовою у процесі прийняття інвестиційного рішення щодо того, чи укладати угоду, і, якщо так, то як зробити інвестиційну віддачу максимальною. Водночас результати проведення ДД не можуть слугувати основним підґрунтям рішення інвестора щодо доцільності придбання компанії. Основна мета процедури проведення ДД полягає у наданні інформації щодо стану бізнесу, фінансових показників та можливих ризиків. Водночас відмова від проведення ДД збільшує ризик покупця.
Список використаних джерел:
1. Kaplan R. S., Norton, D. P. Using the Balanced Scorecard as а Strategic Management System / Kaplan R. S., Norton D. P. // Harvard Business Review. – 1996. – Vol. 74, № 1. – P. 75–85.
2. Бала В.В. Процес мотивації персоналу підприємства та його складові / В.В. Бала, А.Г. Мацак // Технологический аудит и резервы производства. – 2014. - № 3/3 (17). – С. 46-50.
3. Загірняк М.В. Економіка підприємства: магістерський курс. Підручник. Частина ІІ / Загірняк М.В., Перерва П.Г., Труніна І.М., Воробйова Л.Д., Квятковська Л.А., Пирогов Д.Л., Косенко О.П., Маслак М.В., Лозовик Д.Б., Коробкова І.В.; за ред. проф. Загірняка М.В., Перерви П.Г., Маслак О.І. – Кременчук: ТОВ «Кременчуцька міська друкарня», 2015 – 756 с.
4. Искусство слияний и поглощений: Четыре ключевых решения, от которых зависит успех сделки/Д.Хардинг, С.Роувит; пер. с англ. Петкевич А.Г. – Минск: Грецов Паблишер, 2007. – с.256
5. Лиховчук В. М. «Due Diligence» (Дью Дилидженс) в Украине: понятие, основные проблемы и возможные перспективы развития / В. М. Лиховчук. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/8_NND_2010/Economics/60324.doc.html
6. Маслак О.І. Інформаційне забезпечення процесу управління стратегічною стійкістю підприємства / О.І. Маслак, І.В. Коробкова // Інвестиції: практика та досвід. – 2015. – № 4. – С. 23-25.
7. Проверка чистоты сделки. Необходимые шаги к успешному ведению бизнеса / Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп - Бизнес», 2006. – 272 с.: ил.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter