У статті розглядається процес управління відтворенням основних засобів ліфтового господарства України. Для вирішення цієї проблеми пропонується, перш за все, розробити механізм процесу відтворення як організаційних так і економічних задач. Стрведжується, що одним із джерел фінансування відтворення основних засобів в ліфтовому господарстві може бути амортизаційні нарахування.
Відомий американський вчений українського походження С. Кузнець розробив обґрунтовану теорію економічного зростання країни, яке неминуче передбачає глибоке перетворення всієї економічної структури, у тому числі процесів відтворення основних засобів і капіталу [1, с. 131-134].
Значний внесок у розвиток теорії відтворення основних засобів вніс Самуельсон П. [2] який розглядав деякі специфічні проблеми відтворення основного капіталу та концепції, які присвячені методам визначення стану і ефективності відтворення основних засобів.
В загальному розумінні відтворення основних засобів це процес безперервного їх поновлення (фізичний та економічний, вартісний) в процесі виробництва. Відтворення також розглядається як відшкодування основних засобів, що вибувають, а також їх втраченої вартості (просте відтворення) і їхній приріст кількісний або якісний (розширене відтворення).
Сучасний український фахівець Швець Н.В. пропонує таке визначення цього поняття: «відтворення – це безперервний процес формування, забезпечення працездатного стану й розвитку основних засобів підприємства згідно з його стратегічними орієнтирами» [3].
З її точки зору існує два напрямки відтворення основних засобів – підтримка і відновлення. Підтримка – це технічне обслуговування та проведення поточного та капітального ремонтів, а відмовлення – модернізація, реконструкція, заміна.
Циклічна природа суспільного відтворення та акцептування уваги на ключових аспектах формування, відновлення та використання основних засобів дають підстави розглядати відтворення основних засобів як багатостадійних постійно поновлювальний процес заміни новими зразками застарілих та (або зношених) основних засобів із наступним відшкодуванням здійснених витрат. Виходячи з Міжнародних стандартів в системі якості ISO 9000, визначено такі стадії відтворювального процесу: 1) прогнозування; 2) науково-дослідницька та дослідницько-конструктивна розробка (НДДКР); 3) організаційно-технічна підготовка виробництва (ОТПВ); 4) формування (оновлення) ОВЗ; 5) освоєння створених (оновлених) потужностей; 6) експлуатація; 7) утилізація.
Дослідження свідчать, що у сфері матеріального виробництва на стадії прогнозування НДДКР та ОТПВ припадає менше 5 % сукупних витрат за весь життєвий цикл. Понад 80 % сукупних витрат формується на стадії експлуатації підраховано, що різне зростання витрат відбувається на стадії формування (оновлення) ОВЗ, що відповідає моменту, коли капітальні вкладення змінюють свою форму [3].
Ефективність відтворення основних засобів підприємства можна досягти якщо буде розроблено відповідний організаційно-економічний механізм.
Проведений аналіз динаміки інвестиційних вкладень в ліфтовому господарстві свідчить про їх тривале зменшення, що визвало вповільнення процесу відтворення, яке призвело до кризового стану. Сьогодні більше 50 % встановлених в житловому фонді ліфтів відпрацювали встановлений строк експлуатації (25 років), а майже 4,0 тис. ліфтів зовсім не працюють.
За результатами проведених досліджень зроблено висновок, що в теорії управління відтворенням основних засобів відсутнє цілісне уявлення про складові елементи цього механізму, що не дає можливості виробити основні заходи для його удосконалення.
Ефективність функціонування механізму управління відтворенням основних засобів в ліфтовому господарстві значною мірою визначається умовами зовнішнього середовища і наявністю інвестиційних ресурсів. Крім цього, в ліфтовому господарстві України накопичились проблеми, рішення яких дозволить розвиток цієї галузі. Це:
- відсутність єдиної державою, фінансово-економічної та технічної політики;
- не сформульована науково-обгрунтована цінова й тарифна політика на послуги з експлуатації і ремонту ліфтів;
- дуже застаріла нормативно-правова база, технічне регулювання ліфтової галузі не відповідає вимогам євроінтеграції;
- зруйнована система підготовки кадрів для ліфтової галузі;
- мають місце факти низького рівня обстеження й контролю з боку експертних організацій, що значно знижує рівень безпеки експлуатації ліфтів;
- відсутність інформаційно-аналітичної системи по управлінню ліфтовим парком в регіонах та Україні в цілому.
Для рішення всіх цих проблем, на нашу думку, пропонована структура організаційно-економічного механізму в ліфтовому господарстві повинна включати такі складові:
1. Організаційна складова включає функціонування всіх суб’єктів, які приймають участь в процесі відтворення ліфтів, їх взаємозв’язок, завдання й способи реалізації цих завдань, забезпечення взаємозв’язку, регламентації кредитної діяльності з системою законів, що регулюють економічні процеси.
Серед суб’єктів цього процесу (механізму), перш за все, це Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, муніципальні органі влади, об’єднання співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ), організацій, які обслуговують ліфти (наприклад, «Оtis», Thyssengrypp, КП «Міськліфт» в містах, банківські установи, Асоціація ліфтовиків України тощо). Від кожного із перелічених суб’єктів залежить стан ліфтового господарства в наступних 2017-2020 рр.
2. Нормативно-правова та інформаційна складова – забезпечує розробку необхідних правил, рекомендацій по експлуатації, модернізації та заміні ліфтів, амортизаційної та цінової політики та фінансування цього процесу.
3. Економічна складова – створює планову основу управління основними джерелами фінансування процесу відтворення основних засобів, їх раціонального використанню для одержання максимального ефекту.
Основними джерелами фінансування відтворення основних засобів сьогодні можуть бути:
а) власні кошти мешканців житлових будинків;
б) кошти громад та муніципальних органів влади;
в) кредитування (кошти банків);
г) субвенції (державні, регіональні тощо);
д) міжнародні гранти;
е) регіональна або державна, податкова політика.
4. Інституціональна складова. Невдачі багаторічного реформування комунального господарства пов’язані, по суті, з двома основними причинами: залежністю від попереднього розвитку і нефективного використання наявних ресурсів, у тому числі, бюджетних коштів. Тому житлово-комунальну сферу, в тому числі і ліфтове господарство, слід розглядати в контексті загальної теорії інституційних трансформацій.
Інституційними називаються такі зміни, які виражаються в появі нових правил з відповідними механізмами забезпечення їх дотримання, зникненні старих діючих правил, а також зміні структури трансакцій в рамках існуючого набору процедур для їх учасників. Інституційні зрушення в економіці визначаються зрушеннями в системі власності, а не вектором цін і кількості ресурсів в економічній системі, які зазнають незначні зміни і зрештою не впливають на інституційну рівновагу.
Одне з важливих положень інституційної економіки – твердження про необхідність орієнтації реформ на людину, поєднання соціальної справедливості і економічної ефективності. Тенденція перенесення фінансових соціальних витрат з державного бюджету на заощадження громадян згубна і протиречіть досвіду країни з високо розвинутою економікою.
Враховуючи все це, необхідно, перш за все, розглянути питання з експлуатації ліфтів в умовах ОСББ, використання приватних коштів мешканців житлових будинків для відновлення ліфтів, соціальний захист бідних мешканців тощо.
Необхідно також сформулювати єдину цінову політику на послуги з експлуатації ліфтів, якість яких не завжди знаходиться на достатньому рівні. Сьогодні вартість річного обслуговування ліфта в 9-ти поверховому будинку становить 11-13 тис. грн., а за 10 років це 110-130 тис. грн. А де брати кошти для проведення капітального ремонту або модернізації?
Дуже актуальним питанням на сьогодні є розробка в структурі організаційно-економічного механізму відтворення основних засобів ліфтового господарства амортизаційної політики. Амортизаційні нарахування можуть стати одним із основних джерел фінансування відтворення ліфтового господарства в Україні. Особливо це важливо в умовах проведення реформи в житловому фонді, коли власником будинків стануть мешканці.
Список використаних джерел:
1. Блауг М. 100 великих экономистов после Кейнса / М. Блауг; пер. с анг. под ред. М.А. Сторчевого. – СПб.: Институт «Экономическая школа» Высшей школы экономики: Экономикус, 2009. – 384 с.
2. Самуэльсон П. Экономика: учебник / П. Самуэльсон; пер. с англ. – Севастополь: изд. «Ахтиар», 1995. – 384 с.
3. Швець Н.В. Організаційно-економічний механізм управління відтворенням основних засобів підприємства (на прикладі підприємств хімічної промисловості): дис. ... канд. екон. наук: 08.06.01 / Національний гірничий університет. – Дніпропетровськ, 2005.
4. Астапова Г.В. Фінансові механізми відтворення та оновлення основних фондів підприємств: монографія / Г.В. Астапова, С.Т. Пілецька, І.В. Біскупська; Націон. акад. наук України; Ін-т екон. промисловості. – Київ, 2012. – 200 с.
5. Городянська Л.В. Відтворення основних засобів на підприємствах України: теорія і практика обліку та аналізу: монографія / Л.В. Городянська; ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана». – Київ, 2008. – 224 c.
____________________________
Науковий керівник: Кайлюк Євген Миколайович, кандидат економічних наук, професор, Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter