Сьогодні розвиток економічних відносин характеризується використанням дієвих механізмів стратегічного управління державними фінансами, що створюють країні конкурентні переваги на міжнародній економічній арені. Реформи у бюджетно-фінансовій сфері мають спрямуватися на забезпечення переходу у середньостроковій перспективі на принципово сучасний етап розвитку бюджетної системи України за зразком систем, притаманних країнам з розвинутою економікою. Сучасне бюджетне планування має являти собою розробку середньострокових та довгострокових параметрів формування та спрямування державних фінансів на стратегічні завдання соціально-економічного розвитку держави.
Регулювання державною економічної та соціальної політики базується на використанні бюджетного механізму, який охоплює перерозподіл нагромадженого ВВП та вплив на розвиток соціально-економічної сфери. За функціонування системи з управління бюджетом і бюджетного планування відповідає бюджетний механізм. Важливою складовою бюджетного планування є ті механізми, за допомогою яких здійснюється процес планування.
Механізм бюджетного планування – інструмент бюджетного планування, що складається з відповідних підсистем, які забезпечують складання та затвердження бюджетного плану, його розподілу, формування доходів, здійснення видатків та міжбюджетного розподілу бюджетних ресурсів, що забезпечуються зв’язками управління між підрозділами апарату бюджетного планування [1].
Рівень бюджетного планування визначається такими основними чинниками:
- правильне формування цілей і завдань, які має вирішити держава;
- достовірність інформації, що використовується при плануванні;
- застосування перевірених методів і прийомів тощо.
Державне регулювання соціально-економічного сектору економіки залежить від використання ефективної бюджетної програми. Одним із ключових методів бюджетного регулювання соціально-економічних процесів в державі має стати комплексне бюджетне прогнозування. Тому що саме від бюджетного прогнозування залежить якість і своєчасність рішень щодо формування дохідної частини бюджету, проведення зваженої фіскальної політики, державних видатків та міжбюджетних відносин, а й відповідно це вплине на збалансованість бюджету країни та ефективність бюджетного регулювання економіки.
Основними методами та прийомами бюджетного прогнозування є [2]:
- екстраполяція наявних тенденцій на майбутні періоди;
- розробка економіко-математичних моделей, фінансових явищ і процесів та використання цих моделей для визначення основних показників бюджету при очікуваних значеннях;
- експертні оцінки основних бюджетних показників.
Чинна система бюджетного планування та прогнозування має бути реформована, так як без її удосконалення неможливо буде змінити структуру бюджетних видатків та оптимізувати її у відповідності з стратегічними пріоритетами розвитку національної економіки, тому що існуюча система планування та прогнозування не відповідає наявним потребам в управлінні державними видатками. У зв’язки з цим зростає необхідність вдосконалення методів та прийомів бюджетного планування та прогнозування. Короткострокові фінансові плани та прогнози не дають можливості комплексного аналізу і обліку наслідків фінансової політики уряду. Тому зростає актуальність середньострокових фінансових планів та прогнозів (до трьох років). Довгострокові фінансові плани складаються за дуже агрегованими показниками, що не мають широкого практичного використання [1].
Планування більшості бюджетних видатків в Україні має здійснюватися через використання програмно-цільового методу (ПЦМ), що є в сучасних умовах одним з найбільш ефективних форм бюджетування як на державному рівні, так і на місцевому. Перевагою ПЦМ є передбачення результативних показників виконання бюджетної програми та комплексна оцінка використання бюджетних коштів. Але застосування даного методу знаходиться на початковій стадії і фактично застосовується лише частково [3].
Одним з недоліків процесу бюджетного планування та прогнозування є те, що кожен бюджет є практично новим документом, який складається виходячи з реальної ситуації в державі та не враховує стратегії розвитку національної економіки.
Отже, бюджетне планування в Україні має певний ряд недоліків, а саме застаріла методологічна база, використання нормативно-статистичного методу планування, що базується на фактичних даних за попередній рік і частину поточного року за прогнозними макроекономічними показниками, які вже не відповідають сучасним світовим параметрам розвитку національної економіки.
Список використаних джерел:
1. Бюджетне планування як елемент управління бюджетом [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://oaji.net/articles/2016/1900-1469376748.pdf
2. Про бюджетне планування і прогнозування розповіла Тетяна Бутурлакіна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mediacenter.uzhnu.edu.ua/news/pro_bjudzhetne_planuvannja_i_prognozuvannja_rozpovila_tetjana_buturlakina/2014-05-29-1149
3. Середньострокове бюджетне прогнозування як складова бюджетного процесу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://visnik.knteu.kiev.ua/files/2011/05/5.pdf
_____________________________
Науковий керівник: Сальникова Тетяна Валеріївна, кандидат економічних наук, старший викладач кафедри фінансів, Університет митної справи та фінансів
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter