В умовах сучасності ефективна фінансова діяльність підприємства не можлива без його зобов’язань перед іншими суб’єктами господарювання. Використання такого позикового капіталу як зобов’язання дозволяє суттєво розширити об’єми господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів, і врешті – підвищити ринкову вартість підприємства.
Значну частину у загальній структурі зобов’язань займають саме поточні зобов’язання. У процесі функціонування суб’єктів господарювання важливу роль відіграє облік поточних зобов’язань. Оскільки повна та достовірна інформація щодо цього виду заборгованості необхідна для здійснення ефективного контролю за розрахунками із зовнішніми контрагентами. Необхідною умовою достовірного відображення поточних зобов’язань у обліку та звітності є правильна оцінка їх суми. Тому, питання оцінки поточних зобов’язань є важливим та актуальним.
Оцінка - це процес визначення грошових сум, за якими мають визнаватися і відображатися елементи фінансових звітів в балансі та в звіті про прибутки та збитки [1].
Поняття «оцінка» в ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [2] використовується у тлумаченнях принципу бухгалтерського обліку, сутності активів, зобов'язань, доходів і витрат, змісту облікової політики, а також фігурує у формулюванні принципів бухгалтерського обліку.
В Україні правила оцінки зобов’язань, в тому числі і поточних, визначаються головним чином П(С)БО 11 «Зобов'язання» [4].
Згідно з П(С)БО 11, поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення [3]. Це означає, що у фінансовій звітності в розділі IV пасиву балансу «Поточні зобов'язання» відображаються суми, які будуть фактично сплачені при погашенні таких зобов'язань за їх видами.
У П(С)БО 11 не конкретизується спосіб оцінки для кожного виду поточних зобов’язань. Зазначається, що всі поточні зобов’язання оцінюються за сумою погашення, але, наприклад, поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці відображається в обліку та звітності за нарахованою сумою. Також певні неточності виникають і при оцінці короткострокових кредитів банків.
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку розроблялися на основі МСБО, проте у П(С)БО не чітко сформульовані норми, що стосуються оцінки як поточних зобов’язань, так і зобов’язань загалом. У вітчизняному законодавстві у сфері бухгалтерського обліку немає документу, який чітко регламентує положення щодо оцінки активів, пасивів та зобов’язань. Отож, необхідно удосконалювати нормативне підґрунтя для оцінки об’єктів бухгалтерського обліку, у тому числі поточних зобов’язань.
Список використаних джерел:
1. Концептуальна основа фінансової звітності: Стандарт, Міжнародний документ, Концепція від 01.09.2010 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/929_009/page
2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: закон України від 16.07.1999 № 996-ХІV (з чинними змінами та доповненнями). Редакція від 03.01.2017. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання»: наказ Міністерства фінансів України від 31.01.2000 за № 20 (з чинними змінами та доповненнями)/[Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
4. Жолнер І. В. Фінансовий облік за міжнародними та національними стандартами. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter