Для допуску клубу до професіональних змаганнях з футболу національного та міжнародного рівня за ініціативою Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА) та за підтримки Європейської Комісії були впроваджені системи ліцензування клубів, відповідно до яких кожен професіональний клуб має відповідати ряду контрольних критеріїв, у тому числі і фінансовим [1]. Фінансові критерії ліцензування передбачають, щоб футбольні клуби не мали простроченої заборгованості перед іншими клубами, власними співробітниками, соціальними фондами та податковими органами, а також демонстрували здатність клубу здійснювати безперервну діяльність і можливість існування в довгостроковій перспективі. Тобто клубам не забороняється мати збитки та борги, проте вони мають відповідально ставитися до планування своєї фінансової діяльності та вчасно виконувати власні зобов'язання. Основною метою системи ліцензування УЄФА є забезпечення високого рівня фінансового менеджменту на клубному рівні, забезпечення чесних і справедливих умов функціонування клубів [2, c. 1-2].
З одного боку впровадження систем ліцензування зумовлено необхідністю забезпечити, щоб всі професіональні клуби дотримувались однакових базових вимог щодо фінансового менеджменту та транспарентності, що має за мету підвищення фінансової стабільності та стимулювання стійкого розвитку європейського клубного футболу. З іншого боку системи ліцензування в положеннях про конкуренцію є бар'єрами для входу на ринок, що є типовим для спортивної індустрії, але може непрямо обмежувати вільний рух капіталів та робочої сили в професіональному футболі, а також конкуренцію між клубами [3].
Для клубів відмова у видачі ліцензії на європейські змагання УЄФА фактично не передбачає жодних дисциплінарних санкцій. В той же час клуби втрачають можливість отримати додатковий дохід від участі у турнірах Ліги Чемпіонів або Ліги Європи, а також доходи від продажу квитків на матчі таких змагань. Окрім цього клуби втрачають інвестиційну привабливість, оскільки професіональний футбольний клуб надає рекламні послуги, укладаючи контракти із титульними спонсорами (реклама на ігровій формі), технічними спонсорами (виробники спортивної форми), а в контрактах багатьох клубів передбачаються додаткові бонуси за участь у європейських змаганнях. Беручи до уваги, що Ліга Чемпіонів є найпрестижнішим європейським турніром, то участь в такому змаганні є додатковою конкурентною перевагою для клубу у боротьбі за найкращих тренерів та футболістів, які прагнуть конкурувати на найвищому рівні. Тому кожний європейський клуб прагне відповідати критеріям ліцензування, щоб мати змогу брати участь у змаганнях УЄФА.
Для футбольних клубів країн Східної Європи доходи від участі у змаганнях УЄФА є досить вагомими. Наприклад, доходи від успішної участі у змаганнях УЄФА українського футбольного клубу «Шахтар» за 2015 фінансовий рік склали 24 млн. євро, що становить 49% операційних доходів клубу [4, с. 77]. Через низьку купівельну спроможність населення та структурно неефективний футбольний ринок українські клуби не здатні генерувати доходи від продажу прав на трансляції та проведення матчів на рівні провідних європейських країн, таких як Велика Британія, Німеччина, Іспанія, Італія, Франція, тому участь у турнірах УЄФА є одним із основних джерел доходів, беручи до уваги, що дані доходи клуби отримують в євро, що є додатковою перевагою на фоні девальвації національної грошової одиниці – гривні. Всього частка доходів українських футбольних клубів, отриманих від УЄФА становить 31% сукупних операційних доходів всіх клубів Прем'єр-ліги України [4, с. 76].
Відмова у видачі ліцензії для участі у змаганнях УЄФА може дозволити клубу змагатися лише в національній першості, оскільки критерії ліцензування для національних змагань більш ліберальні. Відмова у видачі ліцензії для національних змагань може означати припинення існування клубу. Наприклад, у 2016 році двом клубам Прем'єр-ліги України «Металісту» та «Говерлі» було відмовлено у видачі атестату (ліцензії) для змагань серед клубів Прем'єр-ліги через невиконання фінансових критеріїв, в результаті чого ці клуби втратили статус професіонального клубу і припинили своє існування, хоча ще зовсім недавно «Металіст» був одним із найбільш конкурентоспроможних клубів України та постійним учасником міжнародних змагань УЄФА. Проблема накопичення боргів є серйозною загрозою для подальшого існування клубів. За останні 5 років через недостатнє фінансування та неспроможність виконувати власні зобов’язання, окрім клубів «Металіст» та «Говерла» припинили участь в організованому професіональному футболі такі клуби Прем'єр-ліги України, як «Арсенал» Київ, «Кривбас» Кривий Ріг, «Таврія» Сімферополь, «Севастополь», «Металург» Донецьк та «Металург» Запоріжжя.
Тому виконання клубами критеріїв ліцензування, зокрема фінансових, здійснює безпосередній вплив на конкурентоспроможність клубів. Клуби мають відповідально ставитися до планування своїх витрат, які мають покриватися доходам, які генерує клуб в результаті футбольної діяльності, а також важливим аспектом управління конкурентоспроможністю футбольного клубу є диверсифікація джерел доходів та фінансовий менеджмент. Це дозволить в разі втрати певного постійного джерела доходів клубу, продовжити вчасно виконувати власні зобов'язання і забезпечити існування клубу в довгостроковій перспективі.
Список використаних джерел:
1. Commission Of The European Communities, (2007), White Paper on Sport, Published 11 July 2007.
2. UEFA. Club Licensing and Financial Fair Play Regulations / UEFA. – Nyon, 2015. – 117 c.
3. Asser. Professional sport in the internal market. European Parliament’s Committee on Internal Market and Consumer Protection. // Working Paper. Brussels. – 2005.
4. UEFA. The European Club Footballing Landscape. Club Licensing Benchmarking Report Financial Year 2015 / UEFA. – Nyon, 2017. – 129 c.
_______________________________
Науковий керівник: Антонюк Л.Л, д.е.н., професор, Київський національний економічний університету ім. Вадима Гетьмана
|