Основним завданням функціонування сучасних підприємств є отримання прибутку, достатнього для успішного розвитку, що в свою чергу залежить від рівня конкурентоспроможності їх продукції.
Під конкурентоспроможністю підприємства розуміється сукупність, з одного боку, внутрішніх чинників його діяльності, що визначаються рівнем використання власного науково-технічного, виробничого, кадрового потенціалу, а також потенціалу маркетингових служб, а з іншого - зовнішніх соціально-економічних і організаційних чинників (фіскальна і кредитно грошова політика, законодавчі основи діяльності, розвиток нових технологій і матеріалів, що застосовуються в галузі, параметри попиту тощо), що дозволяють підприємству створювати якісну продукцію, яка за ціновими і неціновими характеристиками є більш привабливою для споживача, ніж продукція конкурентів.
Оцінка конкурентоспроможності підприємства базується на певних принципах, серед яких можна виділити наступні: протилежності цілей і засобів; врахування особливостей різних сегментів ринку; квазістабільності ринкової кон’юнктури; переважно раціональної поведінки суб’єктів ринку; оцінки з позиції певного суб’єкта ринку (виробника, продавця, споживача); орієнтації на певний тип ринку (внутрішній, зовнішній) та конкретний сегмент ринку; відповідності вимогам технічного законодавства, нормативним і юридичним документам та принцип виключення подвійного рахунку.
Оцінка конкурентоспроможності підприємства забезпечує можливість визначення його позиціювання на досліджуваному ринку. Існує велика кількість методів такої оцінки, проте найпоширенішими в практиці сучасних підприємств є метод бенчмаркінгу та матричні методи.
Метод бенчмаркінгу дозволяє на основі дослідження окремих параметрів діяльності підприємства надійно встановити ймовірність його успіху, є надзвичайно корисним інструментом для визначення нових пріоритетів розвитку підприємства, дозволяє знайти незаповнені ринкові ніші та вийти на нових партнерів з виробничо-технічної кооперації.
Матричні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства базуються на використанні матриці – таблиці впорядкованих по рядках та стовпцях елементів. Їх використання дає можливість дослідити розвиток процесів конкуренції в динаміці, а використання достовірної інформації про обсяги реалізації продукції - забезпечує високу репрезентативність даної оцінки. До цих методів належать: матриця Ансоффа; матриця McKinsey; матриця конкурентних сил за М. Портером; матриця БКГ (Консалтингової групи Бостона).
Використання даних методів забезпечує підприємство необхідною інформацією для розробки заходів з підвищення рівня його конкурентоспроможності в майбутньому.
Можливість підприємства конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від рівня конкурентоспроможності його продукції.
Конкурентоспроможність продукції є поняттям багатоаспектним, що означає відповідність продукції умовам ринку, конкретним вимогам споживача не тільки за своїми якісними, технічними, економічними, естетичними характеристиками, але і за комерційними і іншими умовами його реалізації (ціна, строки постачання, канали збуту, сервіс, реклама, рівень витрат споживача за час експлуатації). Тому її оцінка є необхідною умовою забезпечення стійких конкурентних переваг даного підприємства на ринку. Найбільш поширеними методами оцінки конкурентоспроможності продукції на практиці є оцінка на основі рейтингу продукції, за обсягом продажу, диференціальний, комплексний, змішаний методи, графічні методи. Проте більш придатними для використання на практиці є комплексний та змішаний методи, так як вони передбачають визначення інтегрального показника рівня конкурентоспроможності з урахуванням ціни споживання або визначення комплексного показника конкурентоспроможності. Найбільш наглядними є графічні методи оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства, до яких відносяться:
1. Багатокутник конкурентоспроможності, який являє собою графічне з'єднання оцінок положення продукції підприємства й конкурентів за найбільш значимими параметрами (критеріями) і дозволяє порівнювати критерії. Накладаючи один багатокутник на іншій можна виявити сильні й слабкі сторони продукції відносно до її видів.
2. Метод радарів конкурентоспроможності продукції. Цей метод базується на побудові багатокутника з осями, які відповідають показникам конкурентоспроможності продукції. Застосування цього методу передбачає поділ кола на рівні сектори, кількість яких відповідає кількості показників конкурентоспроможності продукції.
Використання даних методів, на нашу думку, сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності продукції внаслідок більш детального вивчення складових цього показника.
Після здійснення оцінки конкурентоспроможності продукції приступають до розробки шляхів її підвищення.
Основними шляхами підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства є: впровадження інтенсивних технологій, розвиток і поглиблення процесу концентрації і спеціалізації виробництва, постійний моніторинг механізму цінового фактора, зміна складу, асортименту та структури застосовуваних матеріалів, комплектуючих виробів та конструкції продукції, зміна порядку проектування продукції, технології її виробництва та методів випробувань, постійне оновлення матеріально-технічної бази виробництва, його розвиток на інноваційній основі.
___________________________________
Науковий керівник: Кузнецова Наталія Богданівна, к.е.н., доцент, Київський національний університет технологій та дизайну
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter