Ринок цінних паперів безперервно зростає та змінюється, відповідаючи тим самим на зміни світової економіки. Його поява була викликана потребами підприємств, оскільки без можливості залучення приватних коштів, за допомогою випуску облігацій та акцій, створення нових організацій та динамічний розвиток галузей стає на сьогодні майже неможливим. У той же час сучасний ринок цінних паперів, відповідаючи на зміни, грає роль додаткового пасивного джерела доходів громадян. Без участі населення, як інвестора, неможливий подальший природній розвиток ринку цінних паперів будь-якої країни.
Ринок цінних паперів України не є виключенням з цього правила. Активна боротьба за грошові активи населення на фондовому ринку починається лише з другої половини 1990-х років, а з 1999 року посилюють свою присутність на ринку приватні пенсійні фонди. До цього періоду ринок цінних паперів України задовольняв, головним чином, потреби підприємств [1].
На початку 2000-х років відбулися масові приватизаційні процеси, у результаті яких українське суспільство розділилося на дві групи: великомасштабних власників – утримувачі капіталу (головні акціонери) та маломасштабні власники, які не були значними гравцями на ринку цінних паперів [1]. Це дало поштовх до створення великої кількості інвестиційних компаній, брокерських фірм, чекових інвестиційних компаній, тощо, діяльність яких була направлена на залучення коштів населення.
Проте, відсутність знань з основ інвестування у населення призвели до масових втрат коштів. Наприклад, кожен мав право на частку державної власності, маючи приватизаційний чек та повну свободу дій. Однак, не володіючи знаннями, щодо роботи з приватизаційними чеками, населення зверталося до різноманітних установ. Незважаючи на динамічний їх розвиток, більшість з цих установ зазнали краху, маючи при цьому як потенційні можливості розвитку, так і кошти населення. Крім того з’явилася велика кількість фінансових пірамід та формальних учасників ринку. Більшість власників, не маючи знань щодо того як обрати надійного учасника ринку та визначити шахрая, втрачало свої кошти. А невідповідність законодавства та державного регулювання темпам росту ринку цінних паперів призводило до банкрутств величезної кількості фінансово-інвестиційних структур. Як наслідок цього, відбулася втрата довіри населення до інвестування, що є однією з причин низької активності фізичних осіб на ринку цінних паперів України, незважаючи на те, що населення є одним з основних інвесторів у країнах з розвинутою економікою.
Незважаючи на те, що сьогодні запроваджена досить ефективна система захисту прав усіх інвесторів, прозорі правила функціонування ринку цінних паперів, вдосконалено його нормативно-правове регулювання, реалії розвитку ринку свідчать про наявність великої кількості проблем у процесах інвестування своїх коштів населенням країни.
До головних проблем ринку цінних паперів України на сучасному етапі можна віднести суб’єктивну оцінку отримання прибутку населенням від набуття прав власності на цінні папери, неефективне використання міграційного капіталу та недосконалу систему соціального страхування. Ці недоліки значно обмежують можливості розвитку різноманітних способів мобілізації фінансових ресурсів населення України.
Обсяг міграційного капіталу за оцінками експертів у 2014-2015 роках перевищував обсяги інвестицій, які були здійснені у формі грошових переказів [2]. Більш ефективне його використання змогли б забезпечити міграційні облігації. Поширення такої практики страхування як Unit-linked, сутність якої полягає у накопичувальному страхуванні життя людини, на базі її інвестиційних внесків, значно б розширило можливості населення на ринку цінних паперів.
Також доцільно приділяти значну увагу використанню на ринку різноманітних новітніх технологій. Практиким досвідом розинених країн є заохочення населення до більш активної участі в інвестиційних операціях на ринку цінних паперів. Для українського ж ринку цінних паперів досить тривалий час був властивий незадовільно низький рівень використання цих технологій та механізмів. Тільки у 2009-2010 роках активізувалася технологізація біржової торгівлі [3].
Зазначені або інші рішення наведених проблем можуть спричинити значний позитивний вплив на розвиток ринку цінних паперів України, залучаючи фінансові ресурси у продуктовій формі. Але низький рівень довіри населення, який спричиняє відмову від інвестування, знищує ці можливості.
Сприяти зростанню довіри населення та активізації його участі на ринку цінних паперів можуть різноманітні заходи забезпечення фінансової грамотності та формування довіри до приватних та державних емітентів, популярізація регульованного інтернет-трейдингу з невисоким порогом входу на ринок, подальший розвиток конкурентного ринку, де проходить поступове вилучення організацій із роздутою капіталізацією та необґрунтованим перерозподілом інвестиційного прибутку.
Також, у неповній мірі використовується система недержавного пенсійного забезпечення, що не сприяє активізації розвитку економіки України.
Не дивлячись на існування цілком достатньої кількісті недержавних пенсійних фондів, лише 2% працюючого населення залучені до них. У країнах Європи, які здійснюють аналогічну перебудову своєї пенсійної системи, цей показник у десятки разів більший [4].
Серед причин незадовільного стану використання недержавного пенсійного забезпечення в Україні можна відокремити наступні: рівень дохідності активів є низьким; нормативно-правова база все ще залишається недосконалою; низький рівень довіри та поінформованості населення щодо діяльності недержавних пенсійних фондів, невелика кількість фінансових інструментів, які придатні для інвестування пенсійних коштів; низький фінансовий рівень спроможності населення.
Сума зазначених вище чинників призводить до значних труднощів у залученні за допомогою недержавного пенсійного забезпечення довгострокових інвестицій, які необхідні для оздоровлення та подальшої модернізації економіки.
Лише за умови більш ефективного залучення населення до управління власними фінансовими ресурсами можливий перехід до нового етапу розвитку ринку цінних паперів України. Без таких змін ринок цінних паперів не може здійснювати свої функції у повній мірі та є неможливим впровадження нових форм організації життя суспільства та фінансово-економічна стабільність населення.
Список використаних джерел:
1. Бусарєва Т. Г. Історія розвитку та становлення ринку цінних паперів України / Т. Г. Бусарєва // Агросвіт. - 2016. - № 3. - С. 20-23.
2. Бенедисюк Д. Ретроспектива становлення і пріоритети розвитку ринку цінних паперів в Україні / Д. Бенедисюк, С. Голубка // Науковий вісник Одеського національного економічного університету. - 2016. - № 5. - С. 28-41.
3. Пєхота А. В. Біржовий ринок цінних паперів в Україні: проблеми розвитку / А. В. Пєхота // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Міжнародні економічні відносини та світове господарство. - 2016. - Вип. 8(2). - С. 53-58.
4. Дороніна І. І. Недержавні пенсійні фонди в процесі становлення європейської моделі демократичної держави в Україні / І. І. Дороніна // Ефективна економіка. – 2016. – Режим доступу: № 5. http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4958
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter