Банківська система – це важливий елемент будь-якої країни. Тому ефективною повинна бути діяльність банків, так як вона пов'язана із усіма галузями господарства і секторами. На сьогодні Україна перебуває у часі фінансових труднощів, через неефективне управління ресурсами.
Формування депозитної бази банків є важливою економічною основою діяльності банківських установ, оскільки здійснення господарських операцій вимагає наявності певної суми грошових коштів, тобто ресурсів; від оптимальної роботи банків щодо формування депозитної бази залежать важливі показники діяльності кредитних установ, такі як рентабельність та ліквідність.
Питання ціноутворення, а саме ціна, як один із ключових факторів, визначають взаємовигідну співпрацю клієнта і банку та безпосередньо впливають на рентабельність останнього. Основні труднощі у вирішенні завдання ціноутворення – визначення собівартості банківського продукту. Методи її розрахунку ґрунтуються на визначенні складу витрат на надану послугу, а основні питання полягають у виборі як способів обліку прямих і непрямих витрат, так і відведення непрямих витрат на конкретні послуги (продукти).
Важливим аспектом при вирішенні задачі формування депозитного портфеля є планування роботи по залученню депозитних ресурсів. Для забезпечення планування і управління роботою по залученню клієнтів банку необхідно оцінити можливу величину залишку грошових коштів, яку можуть забезпечити потенційні та наявні клієнти [1].
Проаналізувавши діяльність банків та розглянувши в цілому банківську систему України, було виявлено такі проблеми залучення депозитів в Україні та запропоновано шляхи їх вирішення:
1) розробка депозитної політики, привабливої для клієнтів з одного боку та прибуткової для банків з іншого. Вирішенням цієї проблеми може бути розробка простих і зрозумілих споживачеві депозитних продуктів, які б не потребували значних витрат з боку банку;
2) формування довіри у потенційного клієнта. Цю проблему можна вирішити лише формуванням бездоганної ділової репутації банку, забезпеченням фінансової стійкості та надійності банку, а також ретельним та постійним вивченням інтересів і запитів вкладників-юридичних та фізичних осіб, наданням найзручніших форм депозитного обслуговування;
3) підвищення зацікавленості індивідуальних осіб у розміщенні своїх коштів на вкладних рахунках можна забезпечити шляхом переорієнтації депозитної політики на нові джерела ресурсів, її модернізації та перегляду цілей, запровадженням новітніх організаційних форм ведення депозитних рахунків населення.
Таким чином, запропоновані рекомендації дозволять удосконалити депозитну політику банків та підвищити її ефективність [2].
Отже, можна зробити висновок, що актуальною залишається проблема ефективного використання ресурсної бази банків і вона потребує подальшого дослідження. Подальшими напрямами дослідження у цій сфері для мене є вдосконалення інструментів залучення вкладів на основі впровадження нових, нетрадиційних операцій і послуг у депозитній діяльності.
Список використаних джерел:
1. Гарбар Ж.В. «Особливості формування депозитного портфеля.»[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua
2. Чернишова А. В. «Аналіз формування а використання депозитної бази.»[Електронний ресурс].–Режим доступу: http://www.repository.hneu.edu.ua/.
_____________________________
Науковий керівник: Татьяніна Світлана Михайлівна, старший викладач, заступник завідувача кафедри з навчально-методичної роботи, Університет Державної фіскальної служби України
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter