На сучасному етапі розвитку вищої освіти існує багато підходів та методів оцінки й шляхів покращення надання якісних освітніх послуг вищих навчальних закладів. Проте у кожному з них значна увага приділяється саме потенціалу забезпечення навчального закладу, що виступає головною передумовою якості його послуг.
Аналіз потреб та оцінку рівня забезпеченості ВНЗ необхідно здійснювати за такими параметрами: управлінські ресурси (здійснення адміністративним персоналом управління ВНЗ); фінансові ресурси (наявність джерел фінансового забезпечення навчального закладу); матеріально-технічні та технологічні ресурси (забезпечення ВНЗ в кількісному та якісному аспектах навчально-лабораторними й іншими приміщеннями, виробничими базами, іншим устаткуванням); інформаційно-методичні ресурси (забезпечення закладів навчально-методичною літературою, комп’ютерами тощо); кадрові ресурси (кількісна та якісна характеристика викладацького складу ВНЗ).
Важливе місце у ресурсному забезпечені ВНЗ займає кадровий потенціал. Формування кадрового потенціалу ВНЗ потребує великих зусиль, а підготовка якісного викладацького складу займає багато часу і, безумовно, потребує підсилення мотивації до навчання та роботи. Розвиток технічного прогресу вимагає постійних змін та удосконалень у роботі науково-педагогічних працівників ВНЗ, виникає необхідність у зміні змісту навчання та появи нових напрямків підготовки. Якість кадрового потенціалу характеризується вдосконаленням навчально-методичного забезпечення, науковими дослідженнями, кількістю виданих підручників, монографій, навчальних посібників, статей; кількістю підготовлених аспірантів та докторантів тощо. Для підвищення якості науково-педагогічного персоналу, на наш погляд, необхідно розвивати систему науково-дослідної роботи та впроваджувати її у виробництво.
Матеріально-технічні та технологічні ресурси - забезпечення ВНЗ в кількісному та якісному аспектах навчально-лабораторними й іншими приміщеннями, виробничими базами тощо.
Розглянемо технологічні вимоги щодо матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності у сфері вищої освіти. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №1187 затверджено Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності закладів освіти. Ними передбачено нормативи, яким повинні відповідати ВНЗ, для здійснення підготовки фахівців відповідних рівнів.
Отже, забезпеченню матеріально-технічної бази мають відповідати такі показники [1]:
- забезпечення приміщеннями для проведення навчальних занять та контрольних заходів (кв. метрів на одну особу для фактичного контингенту);
- забезпечення мультимедійними обладнаннями для одночасного використання в навчальних аудиторіях;
- наявність соціально-побутової інфраструктури (бібліотеки та читального залу, пунктів харчування, актового залу, спортивного залу, спортивних майданчиків та стадіону, медичного пункту);
- забезпечення здобувачів вищої освіти гуртожитком;
- забезпеченість комп’ютерними робочими місцями, лабораторіями, полігонами, обладнанням, устаткуванням, необхідним для використання навчальних планів.
Таким чином, при ліцензуванні та акредитації, необхідно враховувати відповідні будівельні нормативи, проте у значній кількості ВНЗ, на превеликий жаль, вони не виконуються.
Фактично середня площа учбово-лабораторних приміщеннями ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації складала на початок 2014/2015 навчального року 9,1 кв. м./на одного студента. Між регіонами існують значні відмінності в забезпеченні ВНЗ учбово-лабораторними площами: забезпеченість змінюється в діапазоні від 5,4 кв. м./на одного студента в Рівненській та Чернівецькій областях до 11,5 кв. м./на одного студента в Дніпропетровській області, проте, в Тернопільській обл. цей діапазон становить – 9,8 кв. м./ на одного студента.
Рис.2. Загальна площа навчально-лабораторних приміщень м2 ВНЗ III-IV рівнів акредитації на початок 2015/16 навчального року Тернопільської обл. та сусідніх областей
Джерело: укладено автором на основі [2]
Велике значення складають й інформаційно-методичні ресурси. Інформаційні ресурси дозволяють інтенсифікувати засвоєння матеріалу, розвивати самостійність студентів, сприяти їх саморозвитку, надають можливість обирати індивідуальну траєкторію при засвоєнні курсу. Інформаційні ресурси створюють умови для використання додаткових послуг, надання послуг щодо використання Інтернету. Вони є фундаментом для розробки й реалізації програмних продуктів, баз даних, інформаційних систем, у тому числі комерційних, створюють можливості розв’язання організаційних та управлінських завдань на сучасному рівні [3, С.23].
У ВНЗ України існують проблеми в інформаційному забезпеченні освітньої діяльності у сфері вищої освіти. Бібліотеки вищої школи мають відповідати таким нормативам: забезпеченість фондів вітчизняними та закордонними фаховими періодичними виданнями відповідного профілю, в тому числі й електронному вигляді; наявність доступу до баз даних періодичних наукових видань англійською мовою відповідного чи спорідненого профілю [1]. Вагомою проблемою в українських вишах є незадовільність поповнення бібліотек підручниками, навчально-методичною літературою, які видаються державною мовою.
Зазначимо, що і матеріальна база, й інформаційний потенціал відіграють значне місце у підвищенні якості кадрового забезпечення. Так, при підготовці наукових досліджень, інформаційні ресурси мають велике значення, а експериментальні дослідження потребують відповідної матеріально-технічної бази.
На якісне формування матеріально-технічної бази, інформаційного забезпечення, інфраструктурного потенціалу великий вплив має і фінансове забезпечення ВНЗ. Головними формами фінансування вищих навчальних закладів за основною діяльністю виступає державний контракт (замовлення), а також угода з юридичними та фізичними особами.
Проаналізувавши статистичні данні, за останні роки в Україні спостерігаємо зростання чисельності студентів, які навчаються за кошти державного бюджету, відносно числа фізичних осіб. Так, абсолютне значення студентів державної форми навчання за 2015/16 н. р. зріс порівняно з фізичним фінансуванням на 12113 осіб, проте, ще 2010/11 н. р. фізичне фінансування переважало над державним з показником 35829 осіб. Це є позитивним результатом для системи вищої освіти в Україні.
Фінансування ВНЗ проводиться за такими методами: бюджетне фінансування вищого навчального закладу на основі показника вартості навчання одного студента; кошторисне фінансування ВНЗ; індивідуальна оплата навчання за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб; спонсорські внески; кредити на здобуття вищої освіти тощо.
Якість освітніх послуг ВНЗ тісно пов’язані з обсягом фінансування вищої освіти. Проведений аналіз показав низький рівень асигнувань на освіту. Держава виділяє кошти лише на покриття соціальних статей покриття: на заробітну плату викладачам, стипендію студентам та часткове покриття витрат за комунальні послуги. Таким чином, для досягнення фінансової незалежності, ВНЗ вимушені самостійно виживати в умовах ринкових відносин та шукати додаткові джерела фінансування для власного розвитку і надання освітніх послуг відповідного рівня якості. А це залучення додаткових фінансів може бути за рахунок оренди власних приміщень, збільшення кількості іноземних студентів, які здобувають освіту в Україні тощо.
Щодо фінансування вищої освіти України, то МОН розробив проект зміни всієї системи державного фінансування ВНЗ, проте влада вже має розуміти наявність проблем та спрямовувати заходи для розв’язання їх, а не характеризувати як «декларацію про наміри в майбутньому розв’язати фінансові проблеми вищої школи». Розв’язання певних фінансових проблем вищої освіти буде обмеженим, оскільки Україна вже сьогодні витрачає на цю сферу максимум з того, що може собі дозволити її економіка.
Отже, ресурсне забезпечення ВНЗ або соціально-економічний потенціал, є важливою передумовою якості надання освітніх послуг.
Список використаних джерел:
1 Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти. Нормативний документ Міністерства освіти і науки України.- [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://mon.gov.ua.
2. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2015/16 навчального року: Статистичний бюлетень / Державна служба статистики України, 2016. — http://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2016/bl/01/BL_VNZ_15_pdf.zip.
3. Забезпечення якості освіти: теорія та практика: колективна монографія / під заг. ред. Н. В .Житник. - Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2011. – 300 с.
________________________
Науковий керівник: Гринчуцький Валерій Іванович, доктор економічних наук, професор, Тернопільський національний економічний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter