|
Однією основних проблем конкурентоспроможності економіки України є її висока енергоємність та енергетична залежність. Більше того, в енергоспоживанні української економіки велика частка припадає на високовуглецеємні енергоносії. Внаслідок цього економіка України є дуже вуглецеємною, значно вищою ніж в країнах ЄС, ОЕСР чи у світі загалом. З метою зниження негативного вкладу в глобальну загрозу зміни клімату для України вкрай необхідним є перехід на модель низьковуглецевого розвитку. В цьому напрямі Україна в порівнянні з країнами ОЕСР істотно відстає. В цьому напрямі Україні потрібен докорінний прорив, який вимагає залучення значних обсягів інвестицій, як вітчизняних, так і зарубіжних. Однак стан справ із залученням інвестицій в сталий низьковуглецевий розвиток в Україні незадовільний. Обсяг інвестицій в цій сфері у співвідношенні до ВВП в Україні в 3-4 рази нижчий, ніж в країнах ЄС. Тому важливе значення має з’ясування об’єктивних причин незадовільного інвестування сталого низьковуглецевого розвитку та адекватної оцінки інвестиційної привабливості цієї сфери.
Проблема інвестування сталого низьковуглецевого розвитку має глобальний характер. Однак в Україні вона проявляється особливо, а саме – у суперечності між фактичним станом інвестування, готовністю інвесторів до вкладання коштів, інвестиційною привабливістю низьковуглецевої економіки та інвестиційними потребами галузі. Ці особливості найбільш очевидні на фоні порівняння характеристик і показників інвестиційного процесу сталого низьковуглецевого розвитку України та інших країн світу.
За останні 14 років в Україні обсяги фінансування енергоконверсії зросли майже у 20 разів. Динаміка досить вражаюча. За останні 5 років середньорічні обсяги витрат становлять 5 млрд грн, або близько 600 млн дол. На перший погляд, це чималі суми. Однак у співвідношенні до ВВП – це менше 0,5%, тоді як у багатьох країнах ЄС ці витрати вже перевищують 2% ВВП. Більше того, всі роки статистичного відстеження програма інвестування виконувалась менше як наполовину, а в окремі роки – всього на 10-15% [2; 3; 4].
Такий стан інвестування відновлювальної енергетики в Україні, як показують дослідження, зумовлений низкою причин: 1) низькою інвестиційною привабливістю галузі та несприятливим інвестиційним кліматом; 2) неефективною державною політикою мотивації інвестування відновлювальної енергетики. Так, за оцінками інвесторів, серед чинників, що стримують інвестування енергоконверсії, переважна більшість виділяє проблеми наявності і вартості капіталу (50%), економічна нестабільність (47%) та нормативні перешкоди (47%). Це основні фактори, які, на думку інвесторів, стримують інвестування модернізації і розвитку енергетичної галузі в Україні. Крім того, інвестори вказують також на такі проблеми як корупція в органах влади і судовій системі, вибірковість застосування законодавства проблеми цінового регулювання та собівартості електроенергії [1].
Аналогічні причини висловлюються інвесторами і стосовно стримування інвестування розвитку відновлювальної енергетики. Майже половина учасників опитування відмічають складність фінансування проектів відновлювальної енергетики (45% опитаних).Серед інших факторів найбільш важливими названі ті, що тим чи іншим чином залежать від державного регулювання ринку, а саме: проблеми із підключенням до об’єднаної мережі (42%) та вартість у порівнянні із традиційними джерелами енергії (33%)[1].
Крім того, експерти вказують на такі проблеми щодо інвестування у відновлювальну енергетику як конкуренція, відсутність достовірних даних про потенціал енергії сонця та вітру; висока вартість інвестицій в інфраструктуру; неврегульованість питань стосовно ринку землі та виділення земельних наділів під майданчики для об’єктів відновлювальної енергетики; недостатню кваліфікацію технічних працівників.
Водночас найбільш привабливими напрямами відновлювальної енергетики в Україні інвестори вважають виробництво енергії з біомаси та відходів (72%), очевидно зважаючи на розвиненість сировинної бази для цієї підгалузі, сонячну енергетики (59%) та вітроенергетику (56%) [1]. Така висока оцінка інвесторами інвестиційної привабливості біоенергетики у значній мірі зумовлена майже найнижчою серед інших секторів собівартістю електроенергії та наявністю тарифної підтримки з боку держави. У великій мірі такий вибір зумовлений адекватною собівартістю електроенергії від біоенергетики. За оцінкою компанії Ernst&Young,інвестиційна привабливість України для інвестування у відновлювальну енергетику досить низька і знаходиться в останній четвертій групі країн за відповідним рейтингом [5]. Така низька оцінка інвестиційної привабливості відновлювальної енергетики в Україні зумовлена у значній мірі загальними проблемами неефективної енергетичної політики в країні, високим рівнем енергоємності економіки, низьким рівнем енергоощадності, загальною державною підтримкою вуглецевої енергетики.
Список використанних джерел:
1. KPMG International Cooperative («KPMG International»)[Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://www.kpmg.com/ua/uk/pages/default.aspx
2. Переосмислення ступеня відповідальності перед майбутнім: Національна доповідь з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності за 2009 рік / М.Пашкевич, В. Григоровський, В. Гавриленко, Гальперін, Д. Гулевець [та ін.]. – К., НАЕР-НАУ, 2010. – 254 с.
3. Свірчевська Ю.А. Енергозбереження як засіб досягнення енергетичної безпеки України / Ю.А, Свірчевська // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. / [Ред. Кол.: С.І, Іщук (відп ред.) та ін.] – 2010. – Вип. 61. – 238 с. – С. 148-153.
4. Офіційна інтернет-сторінка Державного агентства екологічних інвестицій України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.seia.gov.ua/seia/control/main/uk/index
5. ErnstandYounganalysis[Электронный ресурс]. – Режим доступа:http://www.ey.com/ |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter