Державна казначейська служба України є центральним органом державної влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Вона дозволяє акумулювати бюджетні кошти на єдиному казначейському рахунку (ЄКР), що надає можливість Уряду мати оперативну інформацію щодо фінансового стану країни та приймати відповідні рішення.
Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами регламентується Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №938 від 12.09.2012р., Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (редакція від 03.04.2015, підстава z0287-15).
На сьогодні основною передумовою ефективного функціонування місцевого самоврядування є володіння ним достатньою кількістю коштів для проведення своєї діяльності.
Через постійну нестачу ресурсів органи місцевої влади мають ще одну проблему – це висока частка міжбюджетних трансфертів у складі доходів місцевих бюджетів.
Існуюча система формування доходів місцевих бюджетів України має низку серйозних недоліків, серед яких:
- практично щорічна зміна переліку видів податків, які зараховуються до доходів місцевих бюджетів;
- відсутність єдиних та досить стабільних нормативів, хоча б на кілька років, відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів;
- надмірна централізація управління місцевими бюджетами та відсутність чіткого розподілу компетенції щодо вирішення конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування та ін.
Аналіз сучасного стану функціонування системи казначейства показав, що ціла низка методологічних питань залишається недостатньо вирішеною та вимагає системного розв’язання. Основними з них є:
- нестача кваліфікованих кадрів;
- обмеженість фінансовими ресурсами та недосконалість діючого механізму їх управління; порядок реєстрації зобов’язань;
- несвоєчасного надання головними та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня розподілів зведених показників, паспортів бюджетних програм, кошторисів, реєстрів зобов’язань, фінансових зобов’язань та підтвердних документів до них, розподілів відкритих асигнувань, платіжних документів, а також подання документації з помилками.
Для вирішення зазначених проблем потрібно:
- підвищити якість планування, орієнтованого на кінцевий результат
- систему електронного документообігу з елементами санкціонування електронних документів;
- єдиний програмний продукт, який використовуватиметься органами Казначейства України та розпорядниками бюджетних коштів;
- єдиний інформаційний ресурс (портал) для розміщення нормативно-правової та довідкової інформації, методичної підтримки спеціалістів бюджетних установ, висвітлення інформації про проведення державних закупівель та встановлених порушень бюджетного законодавства;
- підвищення відповідальності розпорядників і одержувачів бюджетних коштів щодо недопущення ними порушень бюджетного законодавства в процесі здійснення видатків дозволило б набагато зменшити кількість помилок
- також потрібно вдосконалити систему внутрішнього контролю органами ДКСУ за допомогою розробки й запровадження нових навчальних програм; забезпечити координацію взаємодії контрольних органів різних рівнів та застосовувати сучасні інформаційно-технологічні інструменти.
Список використаних джерел:
1. Баранова В.Г. Менеджмент фінансових потоків в казначейській системі/ В.Г. Баранова, Е.І. Курганська// Вісник соціально-економічних досліджень – 2014. – №2(53). – С.181-188
2. Березка Т.С. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів в Україні: переваги та недоліки / Т.С. Березка// «Управління розвитком». – 2014. - №12 (175). – С.19-21
3. Березка. Т.С. Окремі аспекти внутрішнього контролю в органах Державної казначейської служби України та шляхи його вдосконалення /Т.С. Березка// «Управління розвитком». – 2014. – №9(172). – С.45-47
|