Управління фінансовими ресурсами місцевого самоврядування впливає на фінансове забезпечення розвитку адміністративно-територіальних одиниць і його слід розуміти, як сукупність заходів, спрямованих на мобілізацію наявних, виявлення та залучення потенційних фінансових ресурсів місцевої влади, держави, суб’єктів господарювання, місцевої громади, а також ресурсів зовнішніх інвесторів та формування шляхом їх об’єднання фінансової основи для економічних процесів на відповідній території, реалізації запланованих соціальних програм, проектів, підтримки стабільного функціонування інфраструктури та вдосконалення місцевого життєвого середовища.
Управління фінансовими ресурсами місцевих бюджетів відбувається за рахунок визначених прийомів, методів, а саме джерелами формування фінансових ресурсів є податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом та трансферти.
У сучасних умовах неабиякого значення набуває питання використання місцевих бюджетів як найдійовішого інструменту управління економікою й важливою основою фінансового забезпечення повноважень державних та місцевих органів влади у процесі виконання конституційних зобов'язань.
За результатами аналізу стану фінансового забезпечення регіонів в Україні було виявлено, що загрозами стабільному регіональному розвитку є:
- домінування переважно екстенсивного типу господарювання на місцевому (регіональному) рівні; високий рівень енергетичної залежності локального виробництва та відсутність структурно-інноваційних зрушень, спрямованих на зменшення матеріалоємності, енергоємності продукції, що виробляється на місцях;
- збереження високих показників монополізації регіональних ринків: ринків енергетичних ресурсів; ринку послуг (у тому числі що надаються сферою ЖКГ; транспорту та зв’язку та ін.); ринків продовольства та сільськогосподарської продукції тощо;
- збереження орієнтації промислового виробництва індустріальних та старопромислових регіонів на збільшення експорту продукції енергоємного та екологічно-ризикованого виробництва (металургійне, хімічне, деревообробне тощо);
- неефективність дотаційних та субвенційних механізмів подолання соціально-економічної відсталості територій;
- посилення залежності економіки регіонів-експортерів від коливань світової кон’юнктури на сировинні групи товарів та напівфабрикати;
- зниження потенціалу ємності внутрішніх регіональних ринків.
З метою подолання визначених проблем у сфері управління фінансовими ресурсами пропонується:
- запровадити державні гарантії фінансового забезпечення виконання делегованих повноважень місцевими органами;
- формувати сприятливі умови для нарощування власної дохідної бази місцевих бюджетів;
- відновити механізм надання додаткових дотацій місцевим бюджетам за перевиконання запланованих показників загального фонду державного бюджету, в якому слід ураховувати виконання вказаних показників на рівні окремого місцевого бюджету, а не області загалом;
- під час визначення обсягів видатків місцевих бюджетів ширше застосовувати коригувальні коефіцієнти з метою врахування місцевої специфіки;
- покласти в основу політики фінансового вирівнювання критерій зацікавлення бюджетів-донорів віддавати кошти, залишаючи певну частку сум перевиконання доходів у розпорядженні місцевих органів влади;
- установити жорстку відповідність між фінансуванням видатків, які спрямовані на вирішення питань місцевого значення і не враховуються при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, і обсягом власних доходів місцевих бюджетів;
- покласти в основу бюджетного вирівнювання нормативи соціальних стандартів надання громадянам послуг.
Проведений аналіз засвідчив низький рівень дієвості бюджетних механізмів, їх невідповідність принципам регіональної політики України в частині забезпечення фінансової самостійності та рівномірного розвитку регіонів; неефективність використання власного фінансового потенціалу областей, що обумовило формування патерналістської моделі міжбюджетних відносин. Наявність суттєвих недоліків у системі бюджетного регулювання регіонального розвитку доводить необхідність її модернізації та докорінної зміни пріоритетів.
Однак для підвищення ефективності розподілу фінансових ресурсів необхідно запровадити методику визначення загального рівня фінансового забезпечення кожного регіону у порівнянні з іншими регіонами України, а також достатність фінансових ресурсів, залучених з різних джерел.
Оцінювання небюджетних механізмів фінансового забезпечення регіонів засвідчує наявність значного незадіяного фінансового потенціалу підприємств реального сектора економіки, фінансово-кредитних установ, а також домогосподарств. Зазначені фінансові резерви можуть бути залучені для реалізації проектів регіонального розвитку за умови створення належного інвестиційного клімату та сприятливого бізнес середовища в регіоні.
Складність та багатоаспектність проблем соціально-економічного розвитку регіонів вимагає формування цілісної системи фінансового забезпечення регіональної політики, яка б відповідала сучасним реаліям та базувалась на новітніх методологічних підходах. До основних завдань формування системи управління фінансовим забезпеченням регіональної політики віднесено здатність регіону акумулювати та ефективно використовувати власний фінансовий потенціал, а критерій достатності власного фінансового потенціалу розглядається як визначальний при розподілі бюджетних ресурсів, які спрямовуються для реалізації регіональної політики. Такий підхід дозволить забезпечити фінансову спроможність регіону до саморозвитку та забезпечить його фінансову стійкість в умовах нестабільного глобального та макросередовища.
Отже, необхідно модернізувати систему державних фінансів в Україні в напрямку децентралізації, оскільки часткові зміни у формуванні дохідної і видаткової частин державного й місцевих бюджетів не дозволять досягнути цілей регіонального розвитку.
Нарощення фінансового потенціалу регіону має відбуватись на інноваційних засадах, які передбачають формування інноваційних технологій у сфері управління ефективністю використання фінансових ресурсів регіонів (управлінські інновації) та фінансове управління інноваційним розвитком реального сектора економіки. Основними напрямками мають стати: розвиток нових високотехнологічних та перспективних галузей регіону; інноваційний розвиток і модернізація підприємств бюджетоутворюючих галузей; конструктивне перетворення малоперспективних виробництв; кластеризація, кооперація та створення нових об’єднань підприємств, які б забезпечували інноваційний розвиток регіону.
Запропоновані заходи сприятимуть виробленню ефективної державної політики загалом, а визначені механізми та інструменти дадуть позитивний імпульс в прискорення трансформаційних процесів, зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування, підвищення добробуту населення.
Список використаних джерел:
1. Авалов З. Децентралізація і самоуправління у Франції / З. Авалов — СПБ., 1905. — 339 с.
2. Андрущенко В. Л. Національні схеми бюджетного феодалізму / В. Л. Андрущенко, О. П. Кириленко // Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. — 2001. — Вип. 26.С. 67 — 74.
3. Бадида М. П. Податкова база місцевого самоврядування : монографія / М. П. Бадида. - Ужгород, 2010. - 408 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter