Сучасний стан української економіки супроводжується підвищенням рівня вимог до керівників будівельних підприємств, більшість з яких не змогла швидко пристосуватись до нових складніших умов. Це стало однією з причин того, що значна кількість будівельних підприємств в Україні опинились у кризовому стані. Тому проблеми антикризового управління у будівництві стоять достатньо гостро і потребують дослідження сучасного стану та тенденцій розвитку будівельних підприємств регіонів України в умовах кризи.
Основними чинниками, стримуючими діяльність будівельних підприємств регіонів України є високий рівень конкуренції, високий рівень податків, висока вартість матеріальних ресурсів, дисбаланс у питаннях використання виробничих потужностей та невисокий рівень прибутку підприємств від основної діяльності.
Якщо можливі наслідки ризиків, пов’язаних з виробничою діяльністю будівельного підприємства встановлені, повинна бути розроблена система управління ними. Така система передбачає виконання наступних основних дій:
шляхом аналізу попередніх або схожих проектів і удосконалення їх кошторисів виявляються окремі ризики, найбільш вірогідні для даного підприємства або інноваційного проекту;
розробка заходів усунення несприятливих факторів і подій [1];
коригування величини попередньо встановлених параметрів;
розподіл ризику шляхом укладення субконтрактів з іншими організаціями;
страхування ризиків;
резервування грошових засобів та планування спеціальних режимів при надзвичайних обставинах[2].
Сучасна технологія антикризового управління за умови того, що криза ще не настала повинна включати наступні складові:
• визначення умов та термінів запровадження профілактичних заходів антикризового управління;
• складання переліку найбільш важливих та небезпечних для будівельних підприємств проблем за основними напрямками діяльності;
• формування цілій розробки профілактичних заходів та розподіл обов’язків щодо відповідальності серед керівників підприємств;
• розробка прогнозних сценаріїв антикризового управління;
• розрахунок потреби у ресурсах всіх видів для забезпечення стійкого функціонування підприємства в умовах кризи;
• вироблення методів проведення антикризових процедур і контроль за їх реалізацією;
• розробка критеріїв активізації антикризового управління;
• формування антикризових механізмів, що забезпечують реалізацію профілактичних заходів.
Зміцнення фінансових позицій підприємства на основі антикризового управління можливо з орієнтацією внутрішнього механізму стабілізації на тривалу перспективу. Ефективність антикризового управління як інструменту економічної стабілізації підприємства виражається результатом подолання кризових явищ без істотних втрат для підприємства і можливістю розвиватися йому в майбутньому.
Список використаних джерел:
1. Райс М. Оптимальная сложность управленческих структур [Текст] / М. Райс // Проблемы теории и практики управления. – М.:, 1994. №5. – с. 74-81.
2. Герасименко С. С. Передбачення фінансового стану підприємства при оцінці його здатності до продовження діяльності [Текст] / С. С. Герасименко, Н. А. Головач // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 4. – С. 2-4.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter